Сьогодні вирішив заїхати до родини хлопця, що кинув гранату. Батьки були на суді, поспілкувався з бабусею – 91-річною пані Галиною. Страшно переживає за внука. Не буду переповідати деталі – це сімейне.

Я от вам що скажу. Нас чекає ще багато подібних історій. Їх вже багато по всій країні і мій випадок не найбільш драматичний. Просто не всі стають топ-темами.

Поки що місцеві громади і волонтерські організації один на один з десятками тисяч хлопців, які вертаються з війни. А держави, яка б мала цим займатись, у нас поки нема. Нам її ще треба зробити.

Джерело