Донор сперми: я став батьком 800 дітей

Наталі Мортон і Сара Белл
Програма Victoria Derbyshire, ВВС

• 19 січня 2016

Пан Вотсон вже давно займається донорством сперми

Дедалі більше жінок бажають завагітніти за допомогою донорської сперми, але багатьом стають на заваді високі ціни приватних клінік. Це підштовхує деяких жінок користуватися послугами не ліцензованих донорів. Чи ризикують вони при цьому своїм здоров’ям?

41-річний Саймон Вотсон виступає донором сперми уже 16 років, продаючи її в середньому раз на тиждень. Ліцензії він не має.

“Зазвичай щотижня десь народжується одна моя дитина. Наразі їх має бути близько 800, отже, через чотири роки я хотів би сягнути тисячі”, – розповів він кореспонденту Victoria Derbyshire.

“Мої діти розкидані від Іспанії до Тайваню, у безлічі країн. Я хотів би встановити світовий рекорд, щоб ніхто не зміг його побити. Зачати якомога більше дітей”, – каже пан Вотсон.

Дуже мало жінок отримують шанс на штучне запліднення безкоштовно, оскільки Національна служба охорони здоров’я має на це надзвичайно суворі критерії. Приватні ліцензовані клініки просять від 500 до 1000 фунтів (близько 700-1400 доларів) за одну таку процедуру. Чоловікам дозволяється виступати донорами не більше 10 разів.

Мої діти розкидані від Іспанії до ТайванюСаймон Вотсон

Пан Вотсон бере за свій товар – пляшечку з свіжою “життєдайною рідиною” – 50 фунтів (70 доларів); більшість клієнток знаходять його через мережу Facebook.

Вони розпитують все, що їх цікавить, наприклад, чи немає у нього спадкових захворювань, а тоді зустрічаються, часто на автозаправній станції уздовж траси М1. Клієнтки винаймають номер у готелі або користуються громадським туалетом.

Він забезпечує пляшечку та шприц, а кожні три місяці перевіряється на захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ) – і викладає в інтернеті довідку про їхню відсутність. За його словами, третина доз сперми спрацьовує з першого ж разу.

“Звертаючись у клініку планування сім’ї, люди мусять дотримуватись мільйона формальностей – пройти консультування, здати аналізи, ще й заплатити кругленьку суму. Насправді ж з приватним донором можна просто домовитись, зустрітись, отримати потрібне і піти собі додому”, – пояснює він.

“Багато питань і заперечень”

Хоча це не є порушенням закону, кажуть критики, послуги неліцензованих донорів ставлять жінок під ризик ЗПСШ і спадкових захворювань, а також роблять їх легкою здобиччю для чоловіків, які хочуть сексу без зобов’язань і контрацепції.

За словами Лори Вітдженс, директора Національного трасту донорства статевих клітин, невдачі трапляються лише зрідка, але коли трапляються, то справді “катастрофічні”:

“Надто часто відбувається те, що за інших умов назвали б сексуальними домаганнями чи зґвалтуванням”.

До сперми ліцензованих донорів висувають високі вимоги

Донорство сперми: правила ліцензованих клінік

• У 2005 році правила були змінені, і тепер діти, зачаті з донорських яйцеклітин чи сперми, мають право дізнатися, хто їхні біологічні батьки, так само як при всиновленні.
• Водночас вони не можуть висувати до донора жодних юридичних чи фінансових претензій.
• Утім, ці зміни не поширюються на дітей, народжених раніше, отже, перші діти, яких він стосується, досягнуть 18 років лише у 2023 році. Відповідно, до того часу судові суперечки з цього приводу неможливі.
• Донори не мають права розшукувати своїх нащадків і втручатися у їхнє життя.

На думку Лори Вітдженс, жінки мусять добре подумати, перш ніж звертатися до не ліцензованих донорів

На думку Лори Вітдженс, донори розмовляють з клієнтами переважно у “рожевих тонах”, підкреслюючи, що “хочуть допомогти”, і наводячи приклади людей, ощасливлених появою дитини.

“Та якщо подивитись на голі факти, ми побачимо чоловіка, що з якихось причин бажає запліднити 500 чи більше жінок; ми побачимо жінок, яким чомусь не заважає той факт, що їхня дитина має 500 братів і сестер. В іншому контексті люди б обурились. У них би виникло багато питань і заперечень”, – вважає пані Вітдженс.

За даними Управління з запліднення та ембріології людини за 2013 рік (останні з доступних), кожна десята процедура екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) була здійснена з використанням донорських гамет чи ембріонів – і цей показник зростає.

У 2013 році 49 636 жінок пройшли загалом 64 600 процедур ЕКЗ або ІКСІ (введення сперми в цитоплазму яйцеклітини), з яких у 2527 використовувалась донорська сперма; 2379 жінок мали 4611 процедур донорського запліднення.

Пан Вотсон двічі був одружений і має трьох дітей. Він став донором після того, як його перший шлюб розпався.

“Я подумав, що не хочу ще раз через це проходити. Краще піду у банк сперми і заведу дітей там. Якщо вони колись захочуть до мене навідатись, прекрасно, а ні, то ні”, – каже він.

Він не заперечує, що його мотиви, можливо, пов’язані з самоствердженням.

“До 18 років я ніколи не зустрічався з дівчиною. Я думав, що ніколи не матиму ні дружини, ні дітей. Напевно, психолог сказав би, що звідти все й пішло, та я не знаю – ніколи не був у психолога”, – каже він.

Брати і сестри

Відповідний державний орган – Управління з запліднення та ембріології людини – обмежує кількість сімей з нащадками одного батька-донора десятьма.

Це аргументується соціологічними дослідженнями, за якими більшість людей може почуватися комфортно з таким і не більшим числом єдинокровних братів чи сестер.

20-річний син пана Вотсона Томас допомагає батькові вести Facebook-сторінку. Ось що він каже: “Коли хтось присилає нам фото новонародженої дитини, я дуже радію. Це ж прекрасно, що я тепер маю ще одного братика чи ще одну сестричку. У мене постійно народжуються брати і сестри – круто!”

Відбір донорів

• Потенційні донори – чоловіки віком від 18 до 40 років – мусять здати аналізи на генетичні аномалії, які можуть передатися дитині.
• Вони також здають аналізи на інфекційні захворювання, такі як ВІЛ, а зразки їхньої сперми перевіряють на кількість, якість і рухливість.
• У тих, хто покаже добрі результати, зразки сперми заморожуються не менше як на шість місяців, а потім знову досліджуються. Не всі статеві клітини переживають заморозку і розмороження, отже, якість сперми знижується.
• До донорства допускають тільки тих, чия сперма зберігає прийнятну якість після заморозки.

SPL

Та пані Вітдженс вважає, що не можна нехтувати психологічним комфортом дітей:

“У людей є потреба знати, хто їхні родичі. Відкриття, що ти маєш 500 братів чи сестер, може стати справжньою травмою для молодої людини. Жінки думають, як їм хочеться мати малятко, але забувають, що це малятко виростає і починає власні дослідження в інтернеті”.

Всі діти, народжені від донорської сперми починаючи з 2005 року, у 18-річному віці матимуть право дізнатися, хто їхній біологічний батько. Втім, юридично донор не вважається батьком, і його ім’я не вказується у свідоцтві про народження.

Якщо ж донор не ліцензований, жінка має право вимагати від нього аліментів, а чоловік може претендувати на офіційне батьківство.

Пані Вітдженс розуміє, що ліцензоване запліднення коштує дорого і що дехто не хоче звертатися до медичної системи:

“Та якщо ви не можете витратити півтори тисячі фунтів на те, щоб убезпечити себе та свою дитину, варто задуматися, чи підходите ви на роль матері. Це дороге задоволення”.

“Мене справді дивує, що деякі жінки ретельніше досліджують курорти для відпочинку, ніж батьків для своєї майбутньої дитини”, – обурюється директор Національного трасту донорства статевих клітин

Джерело