Як справа Литвиненка вплине на відносини між Лондоном і Москвою?

• 21 січня 2016

Getty

Вдова загиблого Марина Литвиненко закликала Велику Британію запровадити персональні санкції проти Володимира Путіна

У Великій Британії оголосили результати громадського дізнання в справі загибелі в Лондоні колишнього офіцера ФСБ Олександра Литвиненка.

У заключному звіті йдеться про те, що пан Литвиненко помер, вживши дозу полонію-210 з чаєм в барі готелю “Міленіум” 1 листопада 2006. Слідство переконане, що його навмисно отруїли. Ймовірними виконавцями злочину слідство вважає колишнього працівника ФСБ, а нині депутата Держдуми від ЛДПР Андрія Лугового, а також Дмитра Ковтуна, який співпрацював із російськими спецслужбами.

У доповіді також стверджується, що вбивство “ймовірно, було схвалене” президентом Росії Володимиром Путіним і тодішнім керівником ФСБ Миколою Патрушевим.

Міністр внутрішніх справ Великої Британії Тереза Мей назвала вбивство Олександра Литвиненка “грубим і неприйнятним порушенням головних засад міжнародного права”.

У свою чергу російське МЗС вже назвало проведене дізнання непрозорим і упередженим, звинувативши його учасників у “підгонці” фактів під потрібний їм результат.

Андрій Луговий та Дмитро Ковтун в черговий раз заперечили свою причетність до смерті Олександра Литвиненка. У Кремлі результати дізнання поки не прокоментували.

Російська служба Бі-бі-сі запитала експертів, якийсь вплив результати розслідування справи Литвиненка матимуть на відносини між Москвою і Лондоном.

Генеральний директор Центру політичних технологій Ігор Бунін:

Бачите, Лондон все ж намагається (пом’якшити ситуацію), (у доповіді) немає жорсткої упевненості, що Путін причетний до цієї ситуації. Якщо (історію) не будуть розкручувати – то відносини (які й так не найкращі, м’яко кажучи) не зміняться.

Усе залежатиме від того, як це буде розкручуватись. Я розумію, що засоби масової інформації в будь-якому разі цю тему порушуватимуть, але важливо, як до цього долучатимуться офіційні особи.

Якщо там не буде жорстких вимог (за винятком постійної вимоги “віддайте нам Ковтуна” і так далі), то це залишиться в такому підвішеному стані.

Керівник програми “Росія та Євразія” інституту Чатем-Хаус Джеймс Ніксі:

Так, це вплине на британсько-російські відносини. Хоча варто зауважити, що відносини між Великою Британією та Росією вже цілком жахливі: гірші, ніж будь-коли після холодної війни. І справа не лише у вбивстві Олександра Литвиненка, а й у загальній геополітичній ситуації: Велика Британія разом з усією Європою відповіла на російську агресію в Україні, захоплення Криму, збитий рейс МН17 російською ракетою. Тому, здавалося б, відносини не можуть ще більше погіршитись.

Однак голова комісії розслідування вбивства Олександра Литвиненка висловився набагато недвозначніше, ніж очікувалося щодо питання про високу ймовірность того, що Володимир Путін і Микола Патрушев були особисто пов’язані з цим убивством. Це може значно посилити непорозуміння, і уряд Великої Британії буде змушений відповісти на ці дії Росії якимось новим чином. Уряд уже гучно засудив події, пов’язані з цим вбивством, але дуже недвозначні заяви голови комісії розслідування і детальний опис того, що саме сталося трохи більше дев’яти років тому, надають додатковий стимул Девіду Камерону і Терезі Мей у черговий раз змінити відносини з Росією.

Вони можуть зробити багато чого. Вони можуть підтримати ідею виключення Росії з Чемпіонату світу з футболу 2018 року, виключення її з Олімпійських ігор 2016 року, вони можуть вислати деяких російських дипломатів. Вони можуть натякнути на те, що авуари російських олігархів у Лондоні можуть привернути увагу слідства. І на більш простому рівні – британський уряд може бути набагато чеснішим у своїх заявах про відносини з Росією і про природу самої російської держави.

Адже в минулому дуже часто з огляду на важливість геополітики, міжнародної торгівлі та міжнародних відносин, замість того, щоб називати речі своїми іменами, а саме, говорити, що ми маємо справу з автократичною і клептократичною державою, ми говорили про партнерські відносини, про стратегічне партнерство – гарні слова, які воліють вживати дипломати, але які не відображають реальності.

Так, дипломати завжди прагнуть кращих відносин. Я з цим не погоджуюсь, адже добрі відносини повинні ґрунтуватися на взаємодовірі. Однак між Росією і Великою Британією наразі немає жодної довіри. Тому дипломати мають переглянути свій підхід і зрозуміти, чого саме вони прагнуть. Наші відносини мають ґрунтуватися на фактах, а не на доволі дивній ідеї, що Росія нам допоможе з ІДІЛ, якщо ми не будемо порушувати питання про вбивство Литвиненка. Це й справді дивна ідея, адже насправді Росія має дуже малий вплив у Сирії, і переважна більшість її авіаударів завдаються не по позиціях ІДІЛ.

Путін – людина чутлива, і він не любить критику. Тим не менш, я був би здивований, якщо Росія вдасться до певних конкретних заходів, хіба що Велика Британія сама зробить конкретні кроки, наприклад, виславши дипломатів з російського посольства в Лондоні – тоді Росія, звичайно, відповість дзеркально.

Однак все це дуже незручно для Росії. У доповіді йдеться про те, що Росія і її лідер причетні до позасудової розправи, і я не думаю, що Росія захоче постійно про це всім нагадувати: вона швидше волітиме, щоб ця буря в пресі скінчилась якомога швидше.

Джерело