5 лютого в м. Красноармійському районі  з метою вшанування пам’яті відомого політичного та громадського діяча А. Лупиноса відбулася публічна дискусія «Хто за волю життя віддав, той не вмре». Ініціаторами заходу стали активісти Української миротворчої школи за сприянням Донецької облдержадміністрації. Захід відбувся у середній школі села Новотроїцьке Красноармійського району. У дискусії взяли участь учні школи, бійців добровольчого батальйон ОУН та дивізіону ВСУ, член Української миротворчої школи О. Таненок, викладачі ДонНТУ в м. Красноармійську.

Учасники обговорили важкий та тернистий шлях відомого діяча новітньої доби національної боротьби за українську державу, полум’яного патріота, бунтаря і поета  «останнього романтика українського опору», «козацького гуру».

Анатолій Лупинос народився 21 липня 1937 року в селі Новоолександрівка Красноармійського району, де мешкали його батьки після втечі із сибірського табору. Після війни родина переїхала до Монастирищенського району Черкаської області, де в селі Сатанівка Анатолій закінчив школу із золотою медаллю.

У жовтні 1956 року за організацію студентських виступів його було заарештовано й засуджено до шести років ув’язнення. 1957 року за активну участь у страйку в 7 таборі з вироком за «антирадянську агітацію та пропаганду, організацію контрреволюційного саботажу» дістав десять років ув’язнення.

Покарання громадський активіст відбував у Володимирській закритій тюрмі та у спецтаборі особливого суворого режиму № 10. Перебуваючи у Володимирські в’язниці піддаючись тортурам від режиму за те що з ним боровся, був паралізований  Цілком відбувши термін 1967 року А. Лупиніс звільняється. По двох роках лікування зміг рухатися з допомогою милиць й одразу вступив на економічний факультет Української сільгоспакадемії.

22 травня 1971 року за виступ біля пам’ятника Т.Шевченку, в місті Києві, в день вшанування пам’яті Кобзаря, його було заарештовано КДБ. Впродовж 12 років він утримувався у в’язницях та був звільнений у 1983 року.

Одразу ж включившись у підпільну активну роботу А. Лупинос стає ініціатором створення асоціації «Зелений світ», українського Меморіалу, членом ініціативної групи зі створення Народного Фронту (пізніше Руху) України, спільно з революційною молоддю ініціює створення Української Міжпартійної Асамблеї, котру за його ж ініціативи було перетворено спочатку на Українську Національну Асамблею, а пізніше на УНА-УНСО.

Разом із політичною й революційною діяльністю Анатолій Лупиніс творив поезію. Його твори надихатимуть на боротьбу не одне покоління українських національних революціонерів.

Помер видатний діяч на 63 році життя 5 лютого 2000 року. Його було поховано на Байковому цвинтарі, поряд з побратимами з УНА-УНСО.

Наприкінці заходу капелан 93 бригади ВСУ отець Дмитро відслужив панахиду за загиблими.

За інформацією Департаменту з питань внутрішньої політики ОДА

Джерело