Інтерв’ю з експертом із питань макроекономічної політики Інституту суспільно-економічних досліджень (ІСЕД) Крістіною Аврамченко

У січні ми коротко писали про пропозицію експерта Інституту суспільно-економічних досліджень Крістіни Аврамченко ввести в обіг облігації для діаспори. Таким чином, на думку експерта, закордонні українці могли б покрити 40% дефіциту держбюджету України. Ця публікація викликала широке обговорення серед наших читачів.

Так само, як і інформація про те, що в Уряді США почали вивчати готовність діаспори інвестувати в Україну — наразі американська урядова агенція USAID проводить опитування серед українців США на цю тему.

Ми розпитали Крістіну Аврамченко більш детально про те, що потрібно зробити, аби такий фінансовий інструмент запрацював і чи буде він ефективним в українських реаліях.

Фото надане автором

— Поясніть простій людині, що таке облігація. Багато людей з цим просто ніколи не зустрічалися. Як можна зацікавити українця за кордоном в тому, що йому вигідно купити цю облігацію?

— Облігація – це цінний папір, який дає право його власнику через певний період отримати кошти, які він за нього сплатив плюс певний дохід. Для громадянина це доволі безпечний спосіб інвестувати свої кошти. У випадку з діаспорянами це також є способом допомогти своїй країні у скрутний час. А вже потім – можливість отримання доходу. Свої заощадження українці за кордоном зазвичай тримають на депозитах в банках країни перебування, де відсоткові ставки близькі до 0. Облігації з процентною ставкою 2–4% можуть бути привабливими у порівнянні з  банківськими депозитами в країні перебування. Для держави – це можливість залучити кошти під невеликий відсоток і без зобов’язань, нав’язаних міжнародними фінансовими інституціями. Зараз Україна залучає кошти переважно від міжнародних організацій, що виставляють умови, які потрібно виконати, і які не завжди є найкращим рецептом для економічного зростання в Україні. Зацікавлювати українського діаспорянина потрібно за рахунок надання можливості долучитися до розбудови та розвитку країни. Дати зрозуміти, що його невеличкий внесок сприятиме перетворенню України в розвинену країну не гіршу за ту, до якої він свого часу емігрував, чи працює зараз.

— Де і як він може це зробити? Що для цього потрібно? Піти в найближчий банк країни, в якій він живе? Чи для цього потрібно завітати у консульство?

— Поки що питання випуску облігацій вивчається. Облігації можна буде придбати безпосередньо в банку, з яким домовиться український Мінфін, та який забезпечуватиме розміщення цих цінних паперів на міжнародних ринках або через брокера чи дилера. Що буде потрібно для придбання облігацій? Це буде прописано в проспекті емісії. Наприклад, якщо вони іменні, то потрібен документ, що засвідчує особу.

— Ефективність такого шляху отримання додаткових коштів довели свого часу Індія та Ізраїль. У першому випадку вдалося залучити близько 11 млрд дол США, в другому — 25 млрд дол США. Скільки коштів може залучити у такий спосіб Україна? Скільки діаспорян і на яку суму повинні  купити облігації для цього? Який відсоток закордонних українців підуть на такий крок?

— За даними МЗС українська діаспора налічує близько 12 млн осіб. В 2014 році приватні грошові трансферти становили 2,2 млрд дол США або 1,6% ВВП України. Якби кожен інвестував принаймні по 100 дол США, то в рік можна було б залучити від 1,2 до 2 млрд дол США. Тут важливо, щоб Україна не просто залучала ці кошти, а щоб діяла програма розвитку української економіки та конкретні проекти в рамках цієї програми, на які потрібні кошти. І лише тоді є сенс залучати за кордоном для фінансування цих проектів. Думаю, що 1-2 млрд дол США в рік – це цілком реальна цифра.

— За вашими словами, під час випуску діаспоральних облігацій ставка робиться на патріотичні почуття вихідців з України, і тому можна залучати кошти під менші відсотки. Під які відсотки беруться запозичення, наприклад, в ЄБРР чи Світовому банку і під які відсотки ви пропонуєте залучати кошти діаспори?

— В даному випадку я мала на увазі порівняння з облігаціями зовнішньої державної позики, а не зі ставками кредитів МФО. Зараз економіка України перебуває в такій складній ситуації, що на зовнішні запозичення не варто розраховувати навіть під такі високі відсотки, як раніше, від 5 до 9%. Єдине, що нам вдалося за останні 2 роки це двічі розмістити облігації зовнішньої державної позики під гарантії США на суму 2 млрд дол США терміном погашення 5 років під 2,5% та 2,9% річних. Діаспоральні облігації теж могли б бути терміном погашення на 5 років й навіть під нижчі відсотки. Якщо брати за орієнтир 10-річні казначейські облігації США, то це могло б бути 2,2%.

Відсоткова ставка по кредитах Європейського інвестиційного банку, ЄБРР це EURIBOR 6M + 1 %, Міжнародного банку реконструкції та розвитку LIBOR USD + спред. Тобто вони доволі низькі і залежать від проекту може бути до 1% або й 2-3% річних. Окрім цього потрібно сплатити ще одноразову комісію та комісію за резервування коштів, що як правило в межах до 1%. Кошти МФО є дуже важливим джерелом для розвитку. Однак, ці кредити надаються на проекти, що вписуються в рамки політики міжнародних організацій. А це не завжди оптимальна витрата коштів для України. Діаспорні облігації дали б можливість вкладати кошти в те, що найбільше сприяло б розвитку української економіки. Але, звісно, для цього має бути програма та бачення уряду як розвивати економіку.

— Що потрібно зробити, аби такий фінансовий інструмент запрацював? Що закордонні українці можуть зробити зараз?

— Якщо говорити про українську владу, то вона має визначитися, чи цікава їм така програма залучення коштів. Також потрібна інформаційна кампанія, спрямована на популяризацію позики, за допомогою українських представництв за кордоном. Й друге — урядові гарантії, що ці кошти спрямовуватимуться саме на розвиток, на адресні інфраструктурні проекти, а не на «проїдання» чи повернення старих боргів.

— Розкажіть більш докладно – як має проходити ця інформаційна кампанія? Інформувати в газетах та по телебаченню? Через консульства? Про які урядові гарантії йде мова?

— Інформація про облігації має бути легкодоступною. По-перше, потрібно давати відповіді на запитання: Як купівля облігацій допоможе Україні? Яку конкретно проблему буде вирішено? По-друге, мають бути чітко виписані вигоди, які отримає діаспорянин від інвестування коштів в такий спосіб. В-третє, мають бути зрозумілими адміністративні питання. Де і як купити, де і коли забирати кошти, тощо. Також важливо щоб був якийсь інформаційний канал (сайт, цілодобова телефонна лінія), де діаспоряни можуть задавати питання з приводу діаспорних облігацій. Щодо урядових гарантій, то потрібні конкретні проекти спрямовані на розвиток України. Тоді в бюджеті прописується, що кошти залучені за допомогою таких облігацій потрапляють в спеціальний фонд і звідти здійснюється фінансування цих проектів. Звичайно, процес витрат коштів має бути прозорим й зрозумілим для пересічного власника облігацій. Адже, якщо він побачить, що його кошти витрачаються раціонально, він подумає, чи не варто придбати ще облігацій.

— Які є ризики, що інструмент діаспоральних облігацій не запрацює, або ж виявиться провальним?

— Такі ризики, звичайно, є. Існує й невдалий досвід випуску діаспоральних бондів. Зокрема, Ефіопії не вдалося залучити кошти таким чином. Найвірогідніше, це було пов’язано з тим, що емігранти не підтримували тодішній уряд і не хотіли фінансувати режим, що змусив їх покинути країну… Потрібно попередньо провести аналіз і дослідити, на яких умовах цей інструмент буде успішним. Так, наприклад, уряд США в особі USAID зараз здійснює другу фазу опитування серед українців на тему можливого інвестування в Україну. Зараз розглядається кілька можливостей інвестування – створення окремого інвестиційного фонду, співпраця з українським урядом в контексті випуску ним діаспорних облігацій та ін… Подібну роботу має провести й український уряд.

— Чи є довіра до українського уряду? Можливо діаспоряни подумають, що їхні гроші будуть учергове розкрадені й вони не захочуть купувати облігації?

— У звіті «2015-й: політичні підсумки і прогнози» Фонду «Демократичні ініціативи» зазначається, що різко впала довіра до владних інстанцій. Зокрема до уряду довіра знизилася від «-18%» у грудні 2014 року до «-67%» у грудні 2015 року. При цьому, баланс довіри до Верховної Ради у грудні 2014 року складав «-26%», а через рік «-74%». До президента рейтинг довіри становив «+5%» у грудні минулого року, і нині – «-40%» у грудні 2015-го». Однак, це опитування серед громадян України, що знаходяться в Україні. По діаспорі, на жаль, таких даних немає. Звичайно, можна було б зробити опитування перед тим як запускати цей механізм. Також важливо прописати умови таким чином, щоб діаспоряни побачили прозорість використання цих коштів та результати своїх вкладень. Тоді цей ризик можна буде нівелювати.

— Ці облігації, як правило, мають тривалий термін погашення, що дозволить віддавати запозичені кошти в період, коли економіка зростатиме. Про який термін іде мова? 5, 10, 20 років?

— Термін може бути 5 років. Це достатній період для того, щоб вивести економіку на інший рівень розвитку. Так, наприклад, Індія випускала облігації тільки для нерезидентів цієї країни номіновані в національній валюті строком погашення в 5 років та різної прибутковості в різні періоди випуску облігацій.

— Чому саме діаспорні облігації? Чому не залучити для цього звичайних українських громадян, як це робило свого часу Міноборони?

— Це просто ще один з інструментів. Ніщо не заважає робити і те і інше. Перевагою діаспорних облігацій є залучення коштів під нижчі відсотки і на довший період.

Андрій Семенов, спеціально для VIDIA

Джерело