Індульгенції для російської мови – Портал мовної політики
“Російська мова ніби спроквола, невимушено, ненав’язливо напрошується на вищий статус, аніж вона мала досі в Україні. Знову наче примара виникає ідея про «рівноправність» двох мов. Невже може бути і те, і се? Але ж історія розвитку і зникнення мов доводить, що усяка рівноправність суперечливих сторін у цьому питанні – баланс тимчасовий, бо рано чи пізно хтось один із претендентів на панівне становище перемагає. Про це пише чудовий дослідник української мови Ярослав Радевич-Винницький: «Що ж до теорії «двох рідних мов», то друга «рідна» мова – явище настільки ж природне, як друга голова у чорнобильських телят-мутантів… Мовне роздвоєння має паралель у культурному роздвоєнні людини. До того ж ні мови, ні культури ніколи не бувають симетричними, а стосунки між ними паритетними. Пояснюється це не стільки нерівновартістю національних мов і культур загалом, скільки панівним становищем одних і залежним – інших. Двомовність (білінгвізм) за таких обставин набуває своєрідної диглосії: одна мова в суспільстві є вищою, важливішою, обов’язковою, пов’язаною з категоріями влади і престижу, інша – нижчою, менш важливою, необов’язковою, марґінальною. Важливість мови панівного народу зростає мірою підіймання щаблями соціальної драбини».”

Джерело