Новий мер Лондона, перспективи безвізового режиму між Туреччиною та ЄС, “дилема” республіканців у США, а також заклики до “революції сну” – теми британської преси сьомого травня.

Садік Хан як надія для мусульман у Британії

Перемога Садіка Хана на виборах мера Лондона навряд чи покладе край “ісламофобії”, але має подарувати надію тисячам мусульман – так вважає журналістка Guardian Хома Халілі.

“Це дуже сильний сигнал про прагнення – якими б не були ваша раса, релігія або соціальне становище, ви теж можете стати найвпливовішим із обраних політиків у країні. До того ж, це удар по минулорічних опитуваннях, згідно з якими третині лондонців було б “некомфортно” мати мера-мусульманина”, – зазначає авторка.

Хоча мер-мусульманин можливо і не покладе край ісламофобії у британській політиці, так само, як перемога Обами не змогла подолати расизм у США, але він щонайменше дарує надіюХома Халілі, журналіст

Пані Халілі називає передвиборчу кампанію нового мера “позитивною та інклюзивною”.

На її думку, це був різкий контраст із політикою його головного суперника Зака Голдсміта, якого авторка піддає нищівній критиці за спроби дискредитувати свого опонента. На ці намагання пан Хан відповідав “спокійно та з достоїнством”, вважає журналістка.

Вона додає, що головна перевага пана Хана – розуміння того, що сила Лондона полягає саме у його національній та релігійній різноманітності.

“Хоча мер-мусульманин можливо і не покладе край ісламофобії у британській політиці, так само, як перемога Обами не змогла подолати расизм у США, але він щонайменше дарує надію”, – резюмує пані Халілі у своїй статті для Guardian.

Чи можна вплинути на Ердогана безвізовим режимом?

Які наслідки матиме пропозиція ЄС скасувати візи для громадян Туреччини? Як нагадує британський тижневик Economist, Брюссель неодноразово застосовував візовий режим як стимул для країн-сусідів проводити реформи.

Втім, часопис сумнівається, що подібне вийде із Реджепом Ердоганом, якого дедалі частіше звинувачують у порушенні прав людини та нехтуванні демократичними цінностями.

“З точки зору ЄС послаблення візових правил для сусідів є потрійною перемогою. Щоб отримати його, країнам доводиться приймати кращі закони у сфері контролю за кордоном та захисту інформації. Цей процес заохочує проєвропейські реформістські сили в деяких нестабільних країнах. Але найголовніше, він стимулює комерційний та культурний обмін”, – описує важливість механізму тижневик.

Але з Анкарою ситуація інша, вважає Economist – країна стала на “небезпечний шлях”, звернути з якого її не змусять будь-які поступки щодо безвізового режиму. Так, пана Ердогана, “налаштованого на придушення інакомислення”, не зупинили навіть ті закони, які країна вже прийняла заради євроінтеграції.

Ситуація ускладнюється і відстороненням від влади прем’єр-міністра Ахмета Давутоглу, з яким переважно вели перемовини європейці.

“Це ставить під загрозу міграційну угоду, про яку він домовлявся із ЄС”, – констатує Economist.

Дилема для республіканців

Де-факто перемога Дональда Трампа у президентських перегонах серед республіканців становить серйозну дилему для його однопартійців, попереджає британська Financial Times.

Як пише газета, чимало республіканців вкрай невдоволені тим, що їхню партію на виборах, скоріше за все, представлятиме пан Трамп. Але відкрито висловити свою позицію ризикують далеко не всі, вважає Financial Times.

“Тих, хто вирішить відсторонитися від власної партії, очікують наслідки – неотримання коштів на власні передвиборчі кампанії від своєї партії, можлива втрата голосів від прихильників пана Трампа, а також атаки у соцмережах з боку самого кандидата”, – описує можливі наслідки газета.

Як приклад видання наводить сенатора від штату Аризона Джона Маккейна, який начебто “ненавидить” пана Трампа, але не виступає проти нього тому, що сам хоче переобратися на свій пост.

“Виборці латиноамериканського походження складають 22% його електорату, і всі вони виступлять проти пана Трампа. Більшість з них голосуватимуть за демократів, що може призвести до поразки пана Маккейна у виборах, які в іншій ситуації він би виграв”, – констатує Financial Times.

На Заході закликають до “революції сну”

Мешканцям західних країн треба перестати сприймати недосип як обов’язкову ціну успішного та насиченого життя. Про це пише британська Independent, аналізуючи дані медиків, а також нову книгу “Революція сну” Аріани Хафінгтон, засновниці порталу Huffinton Post.

Як зазначає видання, у західній культурі люди захоплюються тими, хто спить всього три або чотири години щодня. Досить популярною є думка, що досягнути успіху можна лише в умовах постійного стресу та емоційного вигорання, додають автори.

У лікарів такі ідеї викликають лише занепокоєння. “Сон коротший за п’ять годин пов’язують із серйозними проблемами зі здоров’ям, зокрема захворюваннями серцево-судинної системи, ожирінням та діабетом”, – цитує видання дослідницю з Університету Лідса Анну Уейгол.

Експерти кажуть, що до сну треба готуватися протягом дня і дати собі ввечері час на те, щоб заспокоїтися – наприклад, прийняти ванну та одягти зручну піжаму. Найголовніша ж та, можливо, найдієвіша порада – тримати гаджети подалі від ліжка, резюмує Independent.

Огляд підготувала Яна Люшневська, Служба моніторингу BBC

Let’s block ads! (Why?)

Джерело