Чорногорія – новий і останній член НАТО?
Джонатан Маркус
Оглядач ВВС з питань дипломатії
НАТО святкуватиме вступ до альянсу нового члена, невеликої балканської країни Чорногорії, як доказ своєї подальшої релевантності в час напруженості у Європі.
Рішення прийняти до альянсу Чорногорію ще має бути ратифіковано в кожній з країн-членів НАТО. Однак принципово це питання вже вирішене.
Якщо бути цілковито відвертими, то внесок Чорногорії до обороноздатності альянсу буде обмеженим.
Країна має невеличке населення і збройні сили чисельністю трохи більше 2000.
Але, як сказано в заяві НАТО: “Чорногорія надає війська до тренувальної місії в Афганістані і фінансову підтримку для афганських сил безпеки. Чорногорія також відіграє конструктивну роль у регіоні Західних Балкан”.
Це останнє вказує на ще один аспект можливої цінності Чорногорії як члена НАТО.
Після завершення гірких балканських воєн НАТО намагається інтегрувати в свої лави нові демократії того регіону. Це вважають способом поширити сферу безпеки на весь колись неспокійний південний схід Європи.
Розширення НАТО після завершення Холодної війни було драматичним.
Як журналіст, що наприкінці 1980-х висвітлював питання оборони, я регулярно отримував примірники часопису “Шістнадцять країн НАТО”.
Коли обвалився Берлінський мур і двері альянсу відкрилися, це видання було змушене міняти свою назву з появою кожного нового члена НАТО, але зрештою взагалі відмовилося від цього.
Нині – разом із Чорногорією, членів НАТО вже 29.
Двом країнам, Македонії та Боснії і Герцеговині, надано, так звані, Плани дій щодо набуття членства. Це своєрідна приймальня для майбутніх членів.
НАТО:
- Утворено в 1949 році для протидії загрозі повоєнного поширення комунізму через прагнення Радянського Союзу розширити сферу свого впливу у Європі
- Спершу входили 12 країн: Бельгія, Канада, Данія, Франція, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Велика Британія і США
- Організація розширилася і включила Грецію і Туреччину в 1952 році, ФРН у 1955-му і Іспанію в 1982-му. Однак тоді, як і зараз, в альянсі давалася взнаки військова перевага США
- Чеська Республіка, Угорщина і Польща стали першими країнами колишнього Варшавського договору, які вступили до НАТО в 1999 році
- Зараз нараховує 28 членів. До очікуваного приєднання Чорногорії останніми новими членами НАТО були Албанія і Хорватія в 2009-му, Естонія, Латвія, Литва, Словенія, Словаччина, Болгарія і Румунія, які вступили в 2004 році
- Країни, які подали заявки на вступ: Грузія, Боснія і Герцеговина, Македонія
Читайте також: - Грузія розпочала військові навчання з НАТО
- Росія – НАТО: нормальних відносин не буде
- Росія переконує Чорногорія провести референдум щодо НАТО
- Росія і Захід: брязкання зброєю чи нова холодна війна?
Статус Боснії і Герцеговини ще не визначено, доки країна не владнає деякі питання довкола власності оборонних об’єктів, тоді як Колишня Югославська Республіка Македонія, як називають ту країну в альянсі, навряд чи вступить до НАТО, доки не врегулює суперечку з Грецією довкола назви.
То чи може кількість членів НАТО зупинитися на цифрі 29? Адже альянс самовпевнено проголосив, що в майбутньому його членами будуть також Грузія й Україна.
Однак в Україні громадська думка з цього питання глибоко поділена, і вона наразі не домагається членства в НАТО, а Грузія має стільки проблем з Росією, з якою нещодавно воювала, що уявити її членом НАТО за цих обставин майже неможливо.
НАТО, можливо, доведеться чекати нових членів з півночі.
Дедалі більша напористість Росії призвела до зближення оборонних зв’язків між НАТО і особливо Швецією, а також із Фінляндією.
Однак у жодній з тих двох країн немає консенсусу щодо власне вступу до НАТО.
Зрештою Швеція цілком може вирішити, що здатна досягти своїх цілей простим поглибленням практичної співпраці з альянсом.
Тому для НАТО в певному сенсі настали одночасно найкращі і найгірші часи.
Постійний наплив нових кандидатів на вступ запевнив альянс у тому, що навіть із завершенням холодної війни потреба в ньому не зникла.
Власне, дедалі агресивніша поведінка Росії – не в останню чергу, захоплення Криму і її війна на сході України – в певному сенсі повернули НАТО до його витоків: оборони території країн-членів альянсу.
Після багатьох років обмежених збройних дій на Балканах і в Афганістані, де вояки альянсу придушували повстання, НАТО тепер знову мусить розглядати бодай гіпотетичну можливість класичного збройного протистояння з Росією.
Головним пріоритетом альянсу зараз є захист країн Балтії і Польщі.
Однак війна Росії в Україні також виявила значні недоліки у військових потужностях НАТО.
Військові експерти США не без поваги спостерігали за тим, як Росія використовувала на українському плацдармі електронні засоби ведення війни.
Багато традиційніших аспектів високо інтенсивних воєнних дій в арміях західних країн були якщо не зовсім забуті, то відсунуті на другий план.
Тут є багато над чим попрацювати.
Та й цілі дебати в НАТО про розподіл тягаря оборонних видатків неминуче отримають новий стимул у зв’язку з висуванням кандидатури Дональда Трампа на посаду наступного президента США.
Він уже висловлював сумніви в цінності НАТО і називав багатьох союзників Вашингтона “дармоїдами”.
Частина європейських країн НАТО почали витрачати на оборону більше, однак багато з них ще мають у цьому сенсі велике поле для вдосконалення.
Тому символічно, що наступний саміт альянсу пройде на початку липня в польській столиці Варшаві.
Польща свого часу була провідним членом радянського військового альянсу – Варшавського договору.
Зараз країна є стійким прихильником НАТО і прагне постійної присутності на своїй території військових баз альянсу.
Подальше розширення НАТО сильно дратує Москву.
Саміт НАТО так близько від російських кордонів роздратує Кремль іще більше.