Синод УГКЦ заслухав головну доповідь. Найпоширенішими видами соціального служіння у парафіях УГКЦ є допомога хворим та збір одягу і харчів
Соціальне служіння – не лише практична діяльність, яка здійснюється. Воно має вплив і на літургіку, катехизацію, розвиток екуменізму і т.д. Соціальне служіння пронизує різні сфери життя Церкви і є невід’ємною частиною її природи.
Сказав о. Андрій Нагірняк, керівник Відділу соціальних питань УГКЦ, під час Синоду Єпископів УГКЦ. Отець Андрій на Синоді виголошував доповідь «Соціальне служіння УГКЦ: сучасний стан – проблеми і перспективи».
Священик разом із експертами представили основні ділянки соціального служіння, які здійснюються в Церкві: служіння дітям, сиротам, сім’ям, людям похилого віку, ув'язненим, постраждалим від війни і т.д. «Ми представили наші структури, які здійснюють соціальну діяльність, як на загальноцерковному рівні, так і на рівні монаших чинів та згромаджень, єпархій, через БФ «Карітас», мирянські організації», – розповів він.
«Ми прозвітували про роботу Робочої групи розвитку УГКЦ «Жива парафія – місце зустрічі із живим Христом», яка зустрічалася із тими, які працюють в сфері соціального служіння, аби дізнатися про їхні думки на існуючі проблеми та виклики», – сказав о. Андрій.
На Синоді представили результати дослідження соціального служіння в парафіях УГКЦ. «За цими даними, поки-що стан соціального служіння УГКЦ не є достатнім. Лише 3% парафій здійснюють служіння неповносправним, тільки 4% – годують потребуючих. Найуспішнішою є допомога хворим – 30% парафій, збір одягу і харчів – 47% парафій», – констатував керівник Відділу соціальних питань УГКЦ.
За словами о. Андрія, такі дані показують нам виклики, які стоять перед Церквою. «А це питання просвіти, бо про соціальне служіння мало відомо. Нам необхідно поширити спектр соціального служіння і його якості, а також запровадити його інституційний розвиток», – підсумував о. Андрій Нагірняк.
Департамент інформації УГКЦ