Свято Воздвиження Хреста Господнього
Церква протягом літургійного року декілька разів святкує свята на честь Хреста Господнього. Найбільшим серед них є свято Воздвиження чесного і животворящого Хреста.
Що слід нам пам’ятати і усвідомлювати, аби це важливе свято не пройшло повз нас, чи краще сказати – ми повз нього?
Найперше те, що Хрест для християн є не просто священною реліквією. Хрест – це таїнство, святий символ і знак, який запрошує нас до глибшого пізнання Бога, людини та її життя у світі.
Так, хрест є символом страждання, болю, агонії, може навіть безвиході і безнадії, і в кінцевому результаті – смерті. Існує велика спокуса розглядати Хрест отак однобоко, ізольовано, відокремлено. Але наше завдання як християн ніколи не зупинятися на такому розумінні хреста, а йти далі.
Сама назва свята вказує нам на те, як нам слід сприймати таїнство Хреста Господнього: не лише і не стільки, як момент приниження, страждання і упокорення, а як феномен піднесення, воздвиження і прослави. Євангеліє і ціла християнська традиція розглядає Хрест, у ширшій і дальшій перспективі. Страждання не є кінцем, не є призначенням людини, страждання – це лише певний етап життєвого шляху. Бог ніколи не “ставить хреста” на жодній людині, ніколи не перестає її вести і чекати на неї. Це людина поставила хрест Богові. Але Бог добровільно прийняв його на себе і вчинив його знаменом перемоги життя над смертю. Так і нам слід трактувати наші хрести: як таїнство нашого зцілення, оновлення і утвердження.
“Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресіння Твоє славимо”, – співаємо ми сьогодні. Лише Христова перемога над смертю остаточно пояснює таїнство Хреста. У світлі воскресіння Хрест премінюється на шлях життя і спасіння.
Сьогодні ми возносимо Хрест і усвідомлюємо, що це насправді він возносить нас – від різноманітних проблем до справжнього життя.
Сьогодні ми надаємо ниць перед Хрестом і підводимося. Хіба не з цього складається ціле наше життя? З падінь і вставань. Впавши, треба підніматися і йти далі. Христос каже в Євангелії: “Візьми свій хрест і йди за мною”. Не стій, не лежи, а йди. Якщо добровільно прийняти той хрест, який Бог дає, то він ніколи не привалить нас додолу, а дивовижним чином допоможе йти вперед, до нових обріїв і до справжнього, вічного життя.