X ювілейні «Олексині читання»
25 січня 2017 року в центральній міській бібліотеці ім. Лесі Українки відбулись X ювілейні «Олексині читання», присвячені 90-річчю від Дня народження Олекси Тихого.
За підтримки департаменту освіти і науки Донецької облдержадміністрації та ініціативи громадської організації «Товариство Олекси Тихого» сьогодні у Дружківці зібралися кращі учасники «Олексиних читань», що попередньо пройшли майже у всіх містах та районах. Перед початком заходу розпочала роботу виставка «Права людини в дії» , яку провели учні загальноосвітньої школи №9 та вчитель історії Макарова Н.Г. Працівниками міського історико-художнього музею гостям було запропоновано екскурсію «Життя Олекси Тихого». До складу журі увійшли Оксенчук Надія Володимирівна, начальник департаменту освіти і науки Донецької облдержадміністрації, Тебешевська Оксана Степанівна, депутат міської ради (Івано-Франківська область), заслужений учитель України, керівник та члени громадської організації «Товариства Олекси Тихого» Євген Шаповалов, Євген Фіалко, Володимир Березін. Захід також відвідали Світлана Лазебник начальник відділу освіти Дружківської міської ради, Юлія Пивовар, начальник відділу культури, спорту та молоді Дружківської міської ради, рідна сестра Олекси Тихого Олександра Іванівна Сидорова та його племінниця Кравцова Лариса Федорівна. Участь у ювілейному заході взяли понад шістдесят гостей з міст Донецької області.
Хто ж такий Олекса Тихий? Пропонуємо коротко ознайомитися з життєвим шляхом нашого земляка. Олекса (Олексiй Іванович) Тихий — український правозахисник, член-засновник Української Громадської Групи Сприяння виконанню Гельсiнкських Узгоджень (Українська Гельсiнкська Група) народився 27 сiчня 1927р. на хуторi Іжевка біля м.Дружкiвки (Донецька обл.). Закiнчив Московський державний унiверситет. Працював викладачем у школах Донецької областi.У лютому 1957 р. заарештований i в квiтнi того ж року засуджений за «антирадянську дiяльнiсть» на 7 рокiв позбавлення волi i 5 рокiв позбавлення громадянських прав (дивіться – процесс 1957 р.). Приводом для засудження послужили лист до Верховної Ради УРСР та стаття в газету, в яких Тихий засуджував введення радянських вiйськ в Угорщину та критикував радянську виборчу систему. Вийшовши на волю в 1964 р., О.І.Тихий працював кочегаром, пожежним i т.п. Викладацька робота була йому заборонена. У вереснi 1976р. разом з десятьма членами-засновниками пiдписав Меморандум Української Гельсiнкської Групи, яка виступила на захист прав людини в Українi.У сiчнi 1977р. був знову заарештований i 1 липня того ж року рiшенням суду, який вiдбувся в м. Дружкiвцi («процес по справi Руденка-Тихого»), засуджений по ст.62 КК УРСР («антирадянська агiтацiя та пропаганда») на максимальний строк — 10 рокiв позбавлення волi та 5 рокiв заслання з вiдбуванням покарання в колонiї особливого режиму. Суд визнав Тихого «виключно небезпечним рецидивiстом». На захист Тихого виступили визначнi правозахисники Петро Григоренко, Андрiй Сахаров, Левко Лук’яненко, Олександр Подрабiнек та iншi. Ув’язнення вiдбував в концтаборах Мордовiї та Пермської областi. Брав активну участь в правозахисних дiях ув’язнених. Помер у в’язничнiй лiкарнi 6 травня 1984р. 19 листопада 1989р. його прах перепохований на Байковому кладовищі в Київі поряд з прахом Василя Стуса та Юрія Литвина.
Департамент інформаційної та внутрішньої політики облдержадміністрації