У Дрогобичі відбулася Хресна хода вулицями міста
19 березня, у Хрестопоклонну неділю, вулицями Дрогобича відбулася Хресна дорога, під час якої вірні роздумували над стражданнями Ісуса Христа. Участь у молитовній ході взяло духовенство, мешканці міста і його околиць. Під час ходи духовні пісні виконували студенти Дрогобицької духовної семінарії.
Щороку хресна хода має тематичну присвяту, яка відображає як в різних поколіннях сповнюються пророчі слова Христа: "Переслідували мене – переслідуватимуть і вас" (Йо. 15, 20). Духовні науки, виголошені духовенством під час цьогорічної Хресної дороги, були присвячені постаті патріарха Йосифа (Сліпого), з дня народження якого минає 125 років. "Патріарх Йосиф – це велетень духа, велетень молитви, справжній патріот своєї Церкви і народу!" – наголосив о. Іван Паньків, дрогобицький декан, перед початком ходи.
У часі стацій Хресної дороги духовні науки виголосили о. Мирон Бендик, о. Ігор Цмоканич, о. Тарас Коберинко і о. Дмитро Заміщак. Перед початком наук священики зачитували слова із заповіту патріарха Йосифа і ділились своїми думками, як слід розуміти їх у сьогоденні.
На центральній міській площі із завершальним словом до вірних звернувся владика Ярослав, єпископ Самбісько-Дрогобицький. Проповідник запропонував присутнім замислитися над питанням: звідки патріарх Йосиф мав силу страждати понад 18 років в таборах ГУЛАГу? Не раз патріарх дивився у вічі смерті, отримував різні спокусливі пропозиції зрадити Бога і свою Церкву. Цю силу давав йому Господь, який в 1917 році покликав його до священичого служіння, а в 1939 році – до єпископського. Божа благодать давала силу патріарху Йосифу залишатися вірним слугою, в’язнем Христа ради.
По своєму воскресінні Ісус пообіцяв через апостолів своїй Церкві: "Я з вами по всі дні аж до кінця віку" (Мт. 28, 20). Сповнення цієї обітниці бачимо в житті патріарха Йосифа.
Відтак владика Ярослав наголосив, що слова та дії патріарха дозволяють назвати його пророком, що голосив правду про Церкву-страдницю і передбачав її майбутній розквіт. У 1963 році під тиском вільного світу і папи Івана ХХІІІ знедоленого, змученого, скатованого патріарха Йосифа радянська влада звільняє і він прибуває до Рима. У тому ж році, виступаючи на Другому Ватиканському соборі перед 2500 делегатів, він розповідає про страждаючу Церкву в Україні. "Усі учасники встають і оплесками вітають цього страдника віри", – зазначив проповідник.
Передбачаючи воскресіння України, патріарх Йосиф здійснює кілька важливих кроків, які матимуть далекоглядні наслідки в майбутньому. Він закладає собор Святої Софії, який має стати місцем паломництва для українців, що знаходилися у вільному світі. Розуміючи потребу освіти духовенства, він створює Український католицький університет Святого папи Климента в Римі. Крім того, він розпоряджається, щоб у підвалах колегії Святої Софії його співпрацівники складали молитовники, Святе Письмо та інші книги духовного змісту, загалом понад 150 найменувань. Чому все це робив патріарх? "Бо він передбачав воскресіння України!" – зазначив владика Ярослав.
Прес-служба Самбірсько-Дрогобицької єпархії