В останні тижні перед Великоднем у багатьох українських громадах США проводяться майстер-класи з розписування писанок. Таким чином українці намагаються зберегти традицію писанкарства і передати її наступним поколінням, йдеться у матеріалі Голосу Америки.

Для багатьох українських емігрантів творення писанок є невід’ємним атрибутом великодніх приготувань, ритуалом, привезеним із рідної домівки. «Уперше взяла писачка до рук, коли мені було близько 13 років, і в нашій київській школі вчителька праці протягом місяця проводила заняття з писанкарства, – розповідає Євгенія Аврамич, яка зараз проживає в Каліфорнії. – Після тих занять залишилося кілька писанок і спогади».

Проте деяким людям вперше випадає нагода причаститися до цієї сакральної справи вже за кордонами України. «Цього року мала групу із семи молодих мам, де кожна вперше взяла до рук писачка лише в Штатах і кожна була глибоко зворушена отриманим результатом, – ділиться художниця і викладачка образотворчого мистецтва Софія Огородник, яка проводила ряд майстер-класів із розписування писанок у містечках Кремнієвої долини. – Це для мене особливо приємно».

Одна з учасниць майстер-класу пані Огородник Тетяна Остроухова зізнається, що вперше вже в Штатах побачила на власні очі вручну декоровані писанки і не знала, що в Україні досі хтось, крім бабусь, займається писанкарством. «Я була вражена красою писанок Софії і коли почула про можливість спробувати самій їх розписувати, то дуже зацікавилась».

Ірина Петровська Марчіано, президент Українсько-американського культурного клубу Г’юстона (Техас), також свою першу справжню писанку написала у США у віці 26 років: «Мене настільки причарувала воскова техніка, символізм знаків та кольорів і той факт, що це мистецтво не тільки вижило, а і розквітло за межами України, що я просто не могла більше не писати писанок».

Американка Дженніфер Дін, учасниця майстер-класу у Г’юстоні, розповідає, що їй було особливо цікаво дізнатися про значення символів і кольорів: «Після того, як ви починаєте розуміти, що вони є не просто художнім вираженням, а представляють традиції, що передавалися з покоління в покоління, ви відчуваєте набагато глибший зв’язок із мистецтвом».​

«Для мене писанки – це найбільш прямий зв’язок із дитинством. Також вони – мій перший досвід роботи з мистецтвом», – розповідає Нестор Топчій, г’юстонський художник та іконописець. Він народився і виріс у США. Робити писанки пана Топчія навчила його бабуся, що була родом з України. Будучи дитиною, він розписував великодні яйця зі своєю матір’ю, рідними та друзями. Набагато пізніше, після вивчення мистецтва протягом тривалого часу, його розуміння писанки еволюціонувало.

Для багатьох майстер-класи – це не тільки можливість оволодіти техніками розписування писанок, але й нагода зібратися разом, щоб поговорити про традиції, свята і розділити незвичайний досвід із іншими членами громади.

Нагадаємо, українки з Австралії подарували Музею писанок у Коломиї особливу колекцію.

Джерело