Закляті сусіди: чи можна помирити Іран і Саудівську Аравію?

• 30 жовтня 2015

AFP

Напередодні віденського саміту в австрійську столицю з’їжджаються глави МЗС країн-учасниць

Менш ніж через добу у Відні розпочнеться зустріч представників країн, зацікавлених у пошуку виходу із сирійської кризи.

Різні країни на різних рівнях вже неодноразово проводили переговори з цього питання, однак майбутню зустріч можна в якомусь сенсі назвати історичною. Справа в тому, що вперше на зустрічі такого роду будуть присутні одночасно представники Ірану та Саудівської Аравії.

Ворожнеча між цими країнами триває кілька десятиліть, і в будь-якому близькосхідному конфлікті Тегеран і Ер-Ріяд переслідують, як правило, абсолютно протилежні інтереси.

І ось вперше обидві країни будуть представлені на переговорах, де будуть обговорюватися спільні цілі. У зустрічі також візьмуть участь міністри закордонних справ Великобританії, Франції, Німеччини, Єгипту, Лівану, представники Туреччини, ряду країн Перської затоки та Росії.

Напередодні переговорів у Відні Російська служба Бі-бі-сі вирішила ще раз розібратися в джерелах конфлікту між Іраном і Саудівською Аравією і в перспективах їхнього примирення.

Едгар Джеллад, редактор Арабської служби ВВС:

Цю зустріч потрібно розглядати одразу на декількох рівнях. Якщо дивитися на це з точки зору Сирії, то, звичайно, це прорив. За столом переговорів зібралися впливові представники різних сторін конфлікту, і це може стати початком вирішення проблеми. І хоча багато фахівців не очікують від цієї зустрічі надто багато чого, вона може стати першим кроком на довгому шляху. Адже досі у нас не було політичних передумов для вирішення конфлікту, а тепер, незважаючи на всі розбіжності, ми все ж таки зібралися за столом переговорів.

З іншого боку, якщо говорити про участь у переговорах Ірану і його сусідів, зокрема Саудівської Аравії, то вони зібралися не для того, щоб обговорювати свої проблеми, а щоб прийняти рішення по Сирії. І на цьому рівні все може закінчитися лише рукостисканням.

Саудівці знають, що американцям не дуже підходить їхня інтерпретація ісламу, ваххабізмЕдгар Джеллад

Що стосується їх власних проблем, в обох країн є дуже серйозні ідеологічні розбіжності, що йдуть коренями в історію. Перси і араби завжди боролися за вплив у регіоні. Це суперництво між двома цивілізаціями. Їхні інтереси розходяться на самих різних рівнях. Простий приклад: погляньте на карту. Дві країни розділені Перською затокою. Так вона називається з іранської сторони, так її називають союзники Ірану. Однак араби називають цю затоку Арабською. Звичайно, є там і спірні острови, але це не головне, ці проблеми є майже у всіх країн регіону.

Є ще один камінь спотикання: хто повинен очолювати ОПЕК? Саудівська Аравія хоче бути на чолі, а ви розумієте, наскільки питання нафти важливе у світі. І в ОПЕК є дві фракції: одну намагається очолювати Іран, іншу – Саудівська Аравія. І кожна зустріч країн-членів ОПЕК (тут ми вже не говоримо про Сирію або про щось інше) – це суперечка між ними. Поки що їм вдавалося домовлятися. Тому що у них були спільні інтереси. Обидві країни залежать від експорту нафти і хочуть, щоб ціни трималися на певному рівні. Але суперечності залишаються.

Що стосується регіональних конфліктів, їхні інтереси перетинаються в Ємені, Сирії, Лівані. Там, де у обох цих країн є друзі і союзники, відбуваються конфлікти. І все це виникає з культурних, релігійних, догматичних аспектів і питання лідерства в ісламі. Адже поки є два основні напрями ісламу, завжди стоятиме питання про те, яке з них вважати ведучим. Коли наприкінці 70-х на арені з’явився аятола Хомейні, він провів чітку лінію, і почався конфлікт між шиїтами і сунітами.

Якщо при шаху Іран був відкритою ліберальною країною, то конфлікт був між лібералами і консерваторами. Саме тоді шах писав у посланні королю Саудівської Аравії про те, що необхідно дати людям свободу. У відповідь король вельми жорстко порадив шахові не лізти не в свою справу. Так що, повторюю, конфлікт цей має багато рівнів, і у Відні таке не вирішити.

Є думка, що результат конфлікту багато в чому залежить від того, наскільки добрими чи поганими будуть відносини між Росією, що протегує Іран, і США, які займають сторону Ер-Ріяда. Це не зовсім так. У минулому це мало значення, але після того як США вирішили дати Ірану шанс, підписавши з ним угоду, Саудівська Аравія стала з набагато більшою підозрою ставитися до політики США.

У росіян і іранців теж є взаємні претензії. Сьогодні їх об’єднує конфлікт у Сирії, але в глибині проблеми залишаютьсяЕдгар Джеллад

В Америці серед консерваторів склалася думка, що шиїтський іслам Ірану набагато гнучкіший, ніж його сунітська версія, представлена Саудівською Аравією. Саудівці знають, що американцям не дуже підходить їхня інтерпретація ісламу, ваххабізм. І якби у них з’явився більш надійний і сильний друг, вони б відвернулися від американців. Тому президент Обама докладає такі зусилля з метою переконати саудівців, що, встановлюючи більш тісні зв’язки з Іраном, Америка зовсім не стає ворогом Саудівської Аравії. Так що подібний сценарій навряд чи підходить.

Якщо ви пам’ятаєте, коли аятолі Хомейні дозволили відправитися в Іран і заснувати там ісламську республіку, Захід розраховував на те, що Іран стане противагою Росії, комунізму, і Іран зробив це, підтримавши шиїтів в країнах Південної Азії, в Афганістані та інших країнах. Отже у росіян і іранців теж є взаємні претензії. Сьогодні їх об’єднує конфлікт у Сирії, але в глибині проблеми залишаються.

Касра Наджі, редактор Перської служби ВВС:

Ця ворожнеча – той факт, що Близький Схід ніби поділений між двома рівносильними супротивниками, – не йде на користь регіону. Приклади цього ми бачили і в Ємені, і в Іраку, і зараз в Сирії. Йде боротьба за вплив, в основі якої лежить міжконфесійний конфлікт. Іран просуває ідею приходу до влади шиїтів у країнах регіону, Саудівська Аравія робить те ж саме на стороні сунітів. Через їхні релігійні розбіжності проливається багато крові, відбувається розкол на Близькому Сході.

Іран просуває ідею приходу до влади шиїтів у країнах регіону, Саудівська Аравія робить те ж саме на стороні сунітівКасра Наджі

А зараз головна розбіжність між двома країнами полягає в ролі Башара Асада у політичному майбутньому Сирії. Іран і Росія хочуть зберегти Асада на чолі країни. Принаймні, вони наполягають, що він повинен взяти участь у виборах, а там вже – як вирішить народ. Для США, саудівців і ряду інших країн регіону такий варіант неприйнятний. Вони наполягають на тому, що Асад повинен зовсім піти з політичної сцени, після того як Сирія мине перехідний період.

Якщо переговори у Відні пройдуть успішно, якщо будуть досягнуті якісь домовленості щодо Сирії, можна буде говорити про можливість подальшого діалогу між Іраном і Саудівською Аравією з інших питань. Можливо, вони зможуть сісти за стіл переговорів і вирішити свої розбіжності. У якомусь сенсі Башару Асаду навіть можна подякувати за таку перспективу. Якби не він, не сирійська криза, представники цих двох країн не сіли б за один стіл в найближчому майбутньому.

Цю зустріч можна вважати історичною, але не з точки зору присутності на ній Ірану та Саудівської Аравії, а з точки зору майбутнього Сирії. Війна там триває вже багато років. Двічі в Женеві проходили переговори з цього питання, і двічі Ірану не дали можливості висловитися. Запущений у Женеві процес далеко не просунувся. А зараз вперше запросили Іран. Подивимося, чого разом з саудівцями, американцями і Росією вони зможуть добитися.

Джерело