Вже два роки погляди Європи спрямовані на Україну. Євромайдан із своїми кривавими жертвами, боягузлива втеча Януковича до Росії, російські «зелені чоловічки», присутність яких Путін уперто заперечує, після чого 200 з них нагороджує. Анексія Криму, заворушення на Сході України, російські добровольці та «відпускники». Найманці з різних кінців світу, серед яких – також словаки. Загроза виходу Греції з єврозони, наплив біженців, паризька бійня та ескалація конфлікту в Сирії на деякий час відвернули увагу від проблем в Україні. Проте вони не зникли, і з моменту спалаху конфлікту, що послідовно підживлюється Росією, там загинуло більше людей, ніж при терактах у Мадриді, Лондоні та Парижі разом узятих. Своя частка в цьому належить і нашим «емісарам».

Інформацію про декількох словаків, що воюють у проросійських формуваннях у Донецьку та Луганську, принесла і наша преса. Спробуймо детальніше розповісти про декого з них.

Мартін Сойка Кепрта (Martin Sojka Keprta)

Цей молодий чоловік за типологією дещо виходить за межі середньостатистичного бойовика. Попри це, – або, може, саме через це – він цікавий. Мимоволі напрошується питання – що спонукало цього інтелігентного, порядного молодика з довгим волоссям на прізвисько «Лізо», що справляє тендітне враження, займався історичним фехтуванням, старанно розмальовував дрібні пластмасові фігурки химерних фентезі-борців та мініатюрні моделі бойової техніки, займався ейрсофтом, став членом керівництва «Словацьких новобранців» та самовіддано допомагав під час повені, врешті-решт опинитися за кордоном в ролі найманця.

Радикалізація

Поступова радикалізація відбувалася, схоже, вже під час діяльності в складі «Словацьких новобранців». Хоча останні на сьогоднішній день заявляють про свою аполітичність, погляд на фотографію, зроблену в Піли (район міста Прєвідза – прим. перекл.) після повені 2011 р., дає зрозуміти, що це було не зовсім так. Молодики, що стоять біля Сойки, мають шеврони Народної партії «Наша Словаччина» (ĽSNS), а в коментарях хтось явно небезпідставно запитує: «Так ви кажете, що найближчі вибори в Піли виграє НП «Наша Словаччина»?»
Влітку 2014 р. в контексті подій в Україні Сойка радить другу: «Треба читати і російські ЗМІ, – наприклад, РИА «Новости» або russian.rt, а також zvedavec.org, для мене ці джерела більш достовірні, ніж західна преса».

Сойка в Україні

Мабуть, саме подібні «достовірні» джерела стали причиною виїзду Сойки в Україну, де він з 13. 09. 2014 г. воює в Донецьку в складі міжнародної бригади «Пятнашка». 17 лютого поранений під Дебальцевим, після одужання від поранення щелепи тренує новачків. На запитання, чому виїхав в Україну, 26 лютого відповідає: «Мені просто не подобаються ті цінності, які пропагує та впроваджує ЄС. Від ЛГБТ до надмірного гуманізму – просто ЄС, як мені здається, взагалі ліквідує народи, виховуючи громадян світу… Можна дотримуватись або однієї позиції, або іншої. Я сам для себе знайшов спосіб, як воювати з тим, з чим не згоден… Я воюю за інтереси, що відповідають моїм переконанням.»
В Україні одружується та повернення на батьківщину більше не планує. Своє майбутнє бачить наступним чином: «Що стосується мене, я зараз командувач взводу, у мене підписано контракт у підрозділі, що після війни не підлягає розформуванню. І в цивільному житті в мене теж є альтернатива. Люди, що виконують накази та занадто не балакають, тут ідуть дуже далеко…» Тобто досить виконувати накази та утримуватись від зайвих балачок – і рожеве майбутнє забезпечено. Досить довгий шлях від юнака з ідеалами до прагматика, який з подібною позицією напевно зробив би кар’єру в будь-якій диктатурі. Зрештою, саме про те, що вони тільки виконували накази, які особливо не обговорювали, заявляли і гітлерівські генерали в Нюрнберзі, Адольф Ейхман під час процесу та службовці нашої «Державної безпеки». Мені це виявляється дуже сумним кінцем багатообіцяючого молодого чоловіка. А питання Яна Ванцла на профілі Сойки «Принципове питання – що мотивує молоду людину йти на фронт убивати людей у лавах іноземної армії, якщо її батьківщина не перебуває під безпосередньою загрозою?» – залишається наразі без відповіді.

Сойка в ЗМІ

Про Сойку вже вийшла досить значна кількість статей і в наших ЗМІ. Хронологічно першим був репортаж TA3 від 18. 02. 2015 р. Наступним був блог Радована Браніка. Потім – статті у виданнях Denník N та Čas. Свою позицію висловила також колишня багаторічна соратниця Яна Слоти (словацький політик, співзасновник відновленої Словацької національної партії – прим. перекл.) – Анна Белоусова. На початку червня свою лепту вклали Aktuality та чеське видання E15. Батальйону «Пятнашка» приділив увагу і український «КорреспонденТ».

Фотографії

Сойка в 2009 році

Піли, 2011 р.

З Томашем Реґецем у ролі “Словацьких новобранців”, червень 2013 р.

В Україні, лютий 2015 р.

Емблема міжнародної бригади “Пятнашка”

Шеврони

“Бойові побратими” Сойки з “Пятнашки”

Ріхард Браніцки (Richard Branický)

Ріхард – повна протилежність Сойки – був одним з перших словаків в Україні. Як сам зізнається, на нього вплинули, зокрема, повідомлення російських джерел, бо наші ЗМІ, на його думку, брешуть. Хоча заявляє, що поїхав в Україну, аби не дозволити вбивства жінок і дітей та воювати з фашистами, реальність набагато прозаїчніша. У Словаччині проти Браніцького висунуто обвинувачення десь у двох десятках справ. Найчастіше йшлося про економічну злочинність – шахрайство, розтрата, ухиляння від оподаткування. Більшість справ завершено заявою на подачу обвинувального акту. З одного боку, Браніцки заявляв, що в Словаччині залишив добре оплачувану роботу, де заробляв 2000 €, проте згодом заявив, що після 1989 року, а особливо після вступу Словаччини до ЄС ми стали рабами англосаксів, і нам доводиться надриватися з ранку до вечора, аби взагалі вижити.

Чотири роки в’язниці та «Орден почесної стрічки»

Браніцки, що походить з регіону Орава та на батьківщині працював водієм-дальнобійником, залишив у Словаччині співмешканку та двох дітей. Співмешканка, за інформацією, опублікованою в пресі, заявляє, що одного дня він спакував свої речі та пішов без будь-яких пояснень. Влітку 2014 р. Верховний суд засудив Браніцького до 4 років позбавлення волі. Цікавим є той факт, що «Посольство Новоросії в Словацькій Республіці», очолюване самозваним «послом» Маріаном Фаркашем, нагородило його «Орденом почесної стрічки» за героїзм та заслуги в боротьбі з фашизмом. Схоже, що вимоги пана «посла» та його годувальників стосовно морального профіля героїв, що подають надії, є більш ніж скромними.

Браніцки в ЗМІ

Про діяльність Браніцького поінформував портал Teraz 23. 09. 2014 р., а днем пізніше як про вже відому особу – Aktuálne.sk. 27. 09. 2014 р. долучилися Topky. Інтерв’ю з Браніцьким з субтитрами англійською мовою є також на YouTube.

Фотографії

Браніцки з “бойовими побратимами”

Браніцки з товаришем

Остання фотографія Браніцького

 

У зв’язку з великим об’ємом матеріалу продовження – в наступному блозі. Найманці II – Штефан Потоцки, Маріо Райтман, Мірослав Рогач

Джерело: DenníkN, 14 грудня 2015 р.

Переклад: Сватослав Щиголь

Джерело