Markian Lubkivskyi

Моя позиція

Українців втягують у парадоксальну дискусію з приводу квот на українську пісню на українському радіо.

Парадокс полягає в тому, що деякі співаки та функціонери від медіа-бізнесу (багато з них українські виключно за назвою країни, де проживають і заробляють гроші) чинять спротив у захисті українського інформаційного та культурного простору. Нонсенс!

Разом з тим, навіть неглибокий аналіз законодавства країн ЄС свідчить про те, що кожна країна захищає свою національну ідентичність через підтримку національного творчого продукту і обмеження на потрапляння на національний ринок продукту іншомовного. І це нормально!

Саме тому, ви не знайдете в італійських книгарнях книжку іншою мовою, аніж італійською. Винятком є лише магазинчики, де продаються книги для туристів чи рідкі книгарні іноземних видань. Те саме в Ізраїлі.

Саме тому, вся зовнішня реклама у Франції – французькою, а французька мова – одна з найзахищеніших у Європі ще з XVII століття.

Саме тому у хорватському законодавстві чітко прописано, що "медіа послугодавці зобов'язані вести програми на радіо і телебаченні хорватською мовою і користуватися латиничним письмом, або в перекладі на хорватську".

Саме тому Польща веде жорстку політику у гуманітарному секторі (в т.ч. і в питаннях квотування), захищаючи поляка і все польське, як у Польщі, так і поза її межами.

До речі, усі законодавчі акти, які захищають національну мову, музику, культуру, згармонізовані з законодавчою базою ЄС.
Які висновки я хочу зробити?

Усі держави і народи спочатку захищають своє, а вже потім – толерують чуже. Тому Україна має запровадити у себе сприйняту європейським співтовариством модель захисту національного і толерування іншомовного, іншокультурного.

Треба припинити істерику та шкідливе лукаве загравання перед російською мовою і українськими громадянами, які нею користуються. Чистим популізмом і спекуляцією є твердження про "стояння на Майдані і воювання на Сході". Переконаний, що шлях до міжнаціональної терпимості і гармонії лежить через створення потужного українського національного осердя і забезпечення прав усіх тих, хто говорить іншими мовами.

Чужинці, які стали українцями за паспортом, мають володіти українською мовою. Особливо ті, яким довірено державні функції.
Саме через недолугість і невизначеність державної політики, зокрема у мовному питанні, у нас відібрали Крим, забирають східні території. Чи не має це бути застереженням для тих, хто ратує проти чіткої політики у сфери інформації, культури, ідеологогії?!

Я хочу почуватися в Україні вдома, а не як на чужині!
https://www.facebook.com/markian.lubkivskyi/posts/167..


Посилання
www.facebook.com

Джерело