СТАНДАРТИ НАТО В УКРАЇНІ: БІЙ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ

Реформування армії за стандартами НАТО – для України тема дуже популярна, а сьогодні, в умовах війни – тим більше. Проте, кожен раз, коли про неї починають говорити, питань виникає набагато більше, ніж результатів на виході. Що таке НАТО сьогодні взагалі? Чому ми повинні слідувати стандартам Альянсу? Як сьогодні в Україні переходять на стандарти НАТО і які перспективи створення у нас армії натівського зразка? Спробуємо в цьому розібратися.

Чи потрібні Україні НАТО і його стандарти? Замість чергового лікнепу

Для того щоб зрозуміти навіщо нам реформувати армію за натівськими стандартами, необхідно спочатку розібратися в тому, що ж собою являє НАТО з її знаменитими стандартами.

З чисто військової точки зору, НАТО сьогодні – це передові військові економіки світу, новітнє озброєння, впровадження інноваційних технологій в оборону, розвинутий сектор ОПК, високий рівень бойової готовності збройних сил, всебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, це постійна адаптація до мінливої ​​військово-політичної обстановки в світі.

Для уніфікації збройних сил всіх 28-и країн-членів Альянсу там прийняті т.зв. стандартизаційні угоди (англ. Standardization Agreement – STANAG), які дозволяють найбільш ефективно здійснювати спільне управління силами і засобами збройних сил, проведення спільних операцій і місій, бойову підготовку, технічне оснащення армій, розробку і виробництво озброєння і військової техніки. На сьогодні таких стандартів існує більш тисячі …

Звичайно, для України ідеальним варіантом було б реформування армії за натівськими стандартами і швидкий вступ в саму організацію. Але сьогодні по ряду причин (насамперед, політичних), євроатлантична інтеграція України в найближчій перспективі є неможлива. З військової точки зору наша держава буде цікавою для НАТО, тільки якщо додасть безпеки його учасникам, а не вимагатиме від них захисту …

В таких умовах виникає логічне запитання: а чи варто братися за глибокі військові реформи, розуміючи при цьому, що перспектива стати членом НАТО сьогодні досить примарна. Відповідь є стверджувальна, адже реформування армії за стандартами НАТО – це процес, в результаті якого буде зростати боєздатність наших збройних сил, а з ним і обороноздатність всієї країни, як би багаторазово і банально це не звучало. В умовах постійної загрози з боку Росії, даний аргумент більш ніж вагомий. Це потрібно в першу чергу нам, а не Альянсу.

Впровадження в Україні стандартів, які використовують США, Німеччина, Великобританія та ін., спричинить позитивні зміни не лише безпосередньо в збройних силах. Всупереч міфам, які поширюють противники НАТО (наприклад, про загибель української оборонки у разі її переведення на «натівські рейки»), стандарти Альянсу для української оборонної промисловості відкриють нові можливості по розробці, виробництву і реалізації озброєння і військової техніки (ОВТ). Впровадження стандартів відкриє для вітчизняних виробників нові напрямки кооперації із західними партнерами. Зокрема, можуть бути організовані спільні підприємства і виробництва, створені привабливі інвестиційні та офсетні умови, організовані передача на територію України технологій виробництва вузлів і агрегатів для комплектації систем озброєнь для національних ЗС, а також спільне виробництво ОВТ для виходу на ринки третіх країн.

Впровадження стандартів НАТО в бойову підготовку військ, а також підготовку офіцерського та сержантського складу, дасть можливість суттєво підняти рівень боєготовності української армії. Крім того, це дозволить не тільки перейняти колосальний досвід кращих армій світу, а й досягти сумісності з ними.

Реформування системи управління збройними силами за стандартами НАТО дозволить мати оптимальну структуру, яка при мінімально необхідних для цього ресурсах буде ефективно виконувати поставлені перед нею завдання. В умовах бойових дій це означає краще володіння обстановкою, підвищення гнучкості управління силами і засобами, швидке прийняття рішень, мінімізацію втрат в силах і засобах.

Важливим є і питання переведення на стандарти НАТО т.зв. «соціального пакету» українських військовослужбовців, який дозволить зробити службу в армії привабливою, престижною і перспективною. Оскільки «соціалка» в НАТО – це не тільки високе грошове забезпечення військовослужбовців, а й реалізація їх соціальних гарантій, серед яких, вирішення житлового питання, гарантії права на охорону здоров'я та медичну допомогу, страхові гарантії, гарантії при звільненні з військової служби і т. п.

Також слід зазначити, що перехід на стандарти НАТО дасть нарешті можливість відійти від радянського мислення у всіх сферах життєдіяльності ЗС, зокрема, від такого явища, як солдафонщина. Натовські стандарти передбачають такі реалії армійського життя, в яких відсутня суттєва різниця між тим, хто і яке звання має і яку посаду займає. Рядовий ти або ж генерал – не має значення, оскільки і перший і другий поважають один одного.

В цілому, реформування ЗС за натівськими стандартами прискорить створення в Україні справжньої професійної армії. Саме професійної, а не армії контрактників, яку сьогодні будують в Україні і намагаються представити, як професійну. Насправді, власне наявність великої кількості контрактників (як це хочуть зробити у нас) на рівень професіоналізму і боєздатності збройних сил впливає дуже опосередковано. В арміях країн НАТО (безвідносно системи призову), військовослужбовець – це, перш за все, професіонал, який щодня займається бойовою підготовкою, експлуатує сучасне ОВТ, а не думає про те, як прогодувати свою сім'ю і де знайти для неї житло.

Переведення на «натівські рейки»: реалії сьогодення

З офіційних заяв вищого політичного і військового керівництва країни можна зробити висновок, що сьогодні Україна активно впроваджує стандарти НАТО і незабаром ми побачимо нову модель військового устрою держави. Наприклад, відносно недавно Міністр оборони С.Полторак відрапортував, що в ЗСУ вже впроваджені 115 стандартів НАТО, ще 402 стандартів вимагають першочергового введення і що в цілому в Альянсі задоволені і підтримують процес реформ, який здійснює Міноборони.

В реальності ж ситуація не настільки райдужна. В ході військових реформ можна спостерігати сильний опір старої системи, яка звикла нічого не робити, ні за що не відповідати і лише проїдати бюджетні кошти. Стара система, яка звикла перебувати в створеній нею ж зоні комфорту, сьогодні намагається максимально гальмувати реформи в армії, зокрема, перехід на стандарти НАТО.

Наприклад, уряд прийняв Річну програму співпраці Україна-НАТО та звертається до Альянсу за допомогою в реформуванні сектора безпеки і оборони. Тим часом реалізація ряду важливих рішень (наприклад, стосовно цільових трастових фондів) гальмується через традиційну бюрократичну тяганину. Практично не ведеться робота в рамках трастового фонду з пере захоронення радіоактивних відходів. Через відсутність українського координуючого органу зупинено функціонування спільної робочої групи Україна-НАТО з питань науки і охорони навколишнього середовища …

Показово складається ситуація з реформуванням українських ВМС. Ряд експертів, як з країн НАТО, так і України, спільно прописали основні ідеї реформування найменшого і найбільш зруйнованого виду ЗСУ на підставі стандартів НАТО, з урахуванням нинішніх військових загроз України та її фінансових можливостей. Так, найбільш підходящою для реформування ВМС України була обрана шведська модель побудови флоту. Однак на флоті почався відвертий саботаж цих ідей. Спочатку командування ВМС України відмовилося від візиту в штаб ВМФ Швеції, по суті, відмовившись від обговорення практичної реалізації розробленої моделі. Одночасно від роботи над проектом були усунуті офіцери з принциповою позицією, а вести його було доручено більш «слухняним». Перспективні ідеї навмисно ігнорувалися, важливі поняття майбутньої реформи були спотворені і замінювалися старими радянськими підходами. «Кількість» знову перемогло «якість». Замість раціональної побудови ВМС, був обраний шлях роздування існуючої пострадянської структури з непідйомними для країни витратами. І сьогодні, незважаючи на всі раціональні думки і заклики повернутися до ефективної натівської моделі, в протистоянні по лінії «що потрібно державі – що потрібно командуванню ВМС України», на жаль, схоже, перемагає друге.

160329 4 5Не можна також не згадати епопею зі створенням в Україні Сил спеціальних операцій (ССО), коли не без допомоги Генерального штабу ЗСУ гальмувався один з найбільш пріоритетних напрямків програми співпраці по лінії Україна – НАТО. Для допомоги Україні в питанні створення повноцінних ССО за натівським зразком, в структурі місії НАТО в Україні був навіть створений спеціальний трастовий фонд, а країни-донори вже перерахували в нього початкове фінансування. З української ж сторони замість того, щоб скористатися такою допомогою, робота управління спеціальних операцій Генштабу була паралізована, а кошти трастового фонду залишалися невитраченими.

Зрозуміло, що це викликало подив у НАТО. Про те, що Україна не використовує допомогу західних військових експертів, не використовує кошти трастового фонду, не залучає додаткові ресурси, які НАТО готова надавати під програму ССО, представники місії Альянсу почали безпосередньо доповідати в Адміністрацію Президента. В результаті, опір старої системи було зламано і процес створення ССО за натівським зразком був запущений. Тепер залишається лише його контролювати, щоб довести розпочату справу до кінця.

Ще один приклад гальмування впровадження стандартів НАТО в українській армії – перехід її управлінської структури, починаючи з Генштабу, на прийняту в НАТО т.зв. «J-структуру». Справа в тому, що в НАТО існує оптимальна для управління військами структура штабів, тоді як у нас – громіздка, неповоротка і неефективна пострадянська система. Перехід на натівські стандарти дозволив би не тільки підвищити рівень управління збройними силами, а й забезпечити в майбутньому їх взаємодію з військами Альянсу. Також, перехід на «J-структуру» означав би серйозну оптимізацію, вичищення структур-паразитів, скорочення кількості баласту (включаючи кількість заступників начальників) та ін. Зрозуміло, що така перспектива приваблює далеко не всіх в цих структурах і тому на цьому напрямку реформ присутній тотальний саботаж. І, на жаль, навіть майже два роки де-факто війни з Росією, не можуть змінити ситуацію.

Радники Альянсу продовжують спостерігати атавістичний страх пострадянського чиновника перед іноземцем. Вони відкрито відзначають бюрократичну тяганину, низьку ініціативність, повільне виконання затверджених програм, обмежений доступ до департаментів Міноборони і Генштабу, а також проблеми з налагодженням контактів з партнерами і отриманням необхідної інформації.

***
Говорячи про проблематику впровадження в Україні стандартів НАТО, слід виділити три основні моменти:
– потреба у впровадженні в українську армію стандартів Альянсу більш ніж актуальна;
– можливості і напрацювання для цього є;
– єдине, що цьому перешкоджає – існуюча в армії і країні в цілому стара система, яка продовжує саботувати реформи, оскільки ці процеси є передвісником її швидкого кінця.

Перехід на стандарти НАТО не є панацеєю від усіх проблем, які накопичилися в армії за час її існування. Але при розумному їх впровадженні, з використанням досвіду і допомоги Альянсу, вони однозначно допоможуть створити в Україні справді боєздатні збройні сили, здатні захистити свою країну.
http://defence-ua.com/index.php/statti/750-standarty-..


Посилання
defence-ua.com

Джерело