Я мрію, навчаю, пишу…

Сьогодні ми в…

Часи та світи для…

Сьогодні ми виріши…

Час невпинно диктує моду…

Різні часи - різні…

ПРОДАЖ УКРАЇНСЬКОЇ ЗЕМЛІ –…

Закон, котрий дозво…

ЗЕМЕЛЬНА АФЕРА

Вночі, як злодії. В…

Війни, пошесть та бунти.…

Інтерв'ю з Іриною …

Українська земля — не…

Українська земля —…

До 90-ї річниці знищення…

Є події, про які кр…

«
»

Повернись живим«А що, війна триває? Прямо по справжньому, стріляють хіба, солдати гинуть?» – я

Повернись живим

«А що, війна триває? Прямо по справжньому, стріляють хіба, солдати гинуть?» – я від цього запитання ледь не вдавилась, аж в очах потемніло від гніву.

І це питання в центрі Києва, на Майдані Незалежності, прямо напередодні прощання з загиблими бійцями.

Перший гнів стих. Адже, уточню таке запитання поставив іноземець. Італієць з перекладачкою гуляли центром міста і попросили мене їх разом сфотографувати на Майдані. Потім він спитав чого тут так багато людей, думав якась святкова подія. А коли дізнався, що ці люди прийшли попрощатися з двома бійцями, які загинули кілька днів тому в АТО, був шокований. Він чесно зізнався, що в Італії вже майже рік в пресі майже не згадують про війну в Україні.

Образа і розчарування – те що накрило, коли черговий раз стикнулась з тим, що світ не надто переймається нашими проблемами, нашим болем.

На Майдан привезли дві труни. Їх пронесли через живий коридор до стели, де й почалось прощання. Там за кілька десятків метрів від мене були двоє наших хлопців, ті хто боролися і захищали країну, ті хто віддали своє життя. Поруч з ними родичі та друзі, довколо побратими та кілька сотень просто небайдужих людей, які прийшли провести хлопців в їх останню подорож.

«Це шо там, когось хоронять? І довго вони всі там стоятимуть? Ми що так і не зробимо нормальну фотку на фоні стели?!» – і ось тут я таки зрозуміла, що таке гнів. Адже поруч зі мною стояли таки собі українці, просто з іншого міста, які приїхали до столиці і не можуть зробити заплановане селфі.

«Так, бля*ь, ви не зробите цю фотку!!! Отака ваша тяжка доля, сьогоднішнє горе, що вас спіткало явно не таке як в тих сімей, що стоять біля трун». Вони пішли.

Я стояла і дивилась навколо – купа людей, українців. Скільки з них розуміють, що там на сході війна йде за мирне життя саме тут, в тилу. Скільки з них розуміє, що це наша задачу допомагати їм там, аби не дізнатись, що таке війна і смерть у своєму місті, у власній
родині.

Ирина Пустовойт
Проект «Повернись живим»
Приват: 5457 0822 3299 9685 Дейнега Віталій
Всі реквізити і контакти тут :https://tr.im/Plisenko6
https://www.facebook.com/julia.plisenko

https://www.facebook.com/backandalive/photos/a.346200..


Посилання
www.facebook.com

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *