Парад вишиванок у Варшаві, фото: Alex kumpan

Берлінський Інститут європейської політики (IEP) та варшавський Інститут публічної політики (ISP) провели у Польщі та Німеччині спільне дослідження українських діаспор у цих двох країнах.

Його автори вважають, що українці, які проживають у Євросоюзі, можуть допомогти впровадити європейський спосіб життя та європейські цінності в Україні, передає “Німецька хвиля“.

У Німеччині за останні десять років число українських громадян зросло в кілька разів. 1995 року їх було близько 30 тисяч, зараз – майже 130 тисяч, дві третини з них – жінки. Більшість українців та українок перебувають у Німеччині за сімейними обставинами (вийшли заміж за німців), навчаються чи працюють.

Всього в Німеччині проживають понад вісім мільйонів іноземців (9,3 відсотка загального населення в 2014 році), і на тлі таких численних громад як турецька (1,5 мільйона), польська (670 тисяч) чи італійська (570 тисяч) українська діаспора ледь помітна.

У Польщі найбільша група іноземців – саме українці. На другому місці – росіяни, на третьому – білоруси, на четвертому – в’єтнамці.

Торік, розповіла Агнешка Лада з ISP, Польща видала українцям 900 тисяч віз для тимчасового перебування та роботи в країні. “Якщо в Берліні на кожному кроці лунає турецька, арабська, польська чи італійська мова, – зазначила вона, – то єдина іноземна, яку я чую скрізь у Варшаві, – це українська. Чи російська, якщо мігранти зі сходу України”.

Ще більшою популярністю, ніж німецькі, користуються в українців польські вузи. За навчання, щоправда, потрібно платити, але, наголосила Лада, 27 тисяч українських студентів в Польщі (це половина всіх студентів-іноземців) вважають, що краще це робити офіційно й отримувати європейську освіту, що обіцяє досить добрі перспективи, ніж по-чорному завдяки хабарам в самій Україні.

До відомих подій в Україні наприкінці 2013 – на початку 2014 року українська діаспора в Німеччині була, радше, пасивною та інертною. Якщо її представники чимось і займались, розповів Юліан Плоттка із IEP, то підтримкою національно-культурних традицій.

Ситуація, за його словами, радикально змінилась після Майдану, який призвів до численних, а іноді й спонтанних політичних акцій українців, що проживають у Німеччині, – демонстрацій, мітингів, пікетів, інформаційних кампаній, ініціатив, спрямованим на надання допомоги пораненим у Києві, а згодом – українській армії. Потім, вказав Плоттка, дії української діаспори стали більш організованими та професійними. Майдан, анексія Криму, війна на Донбасі та російська пропаганда стали каталізаторами громадянської активності українців, що живуть у Німеччині, заявила його колежанка Людмила Мельник.

Автори дослідження звернули увагу на відмінне ставлення польського та німецького суспільств до конфлікту в Україні, що виявилося, приміром, у тому, що в Німеччині активну діяльність на підтримку нової влади в Києві спочатку розгорнули лише чисто українські ініціативні групи, а в Польщі – спільні польсько-українські.

“На відміну від Німеччини, у Польщі нікому не потрібно доводити, що Росія – агресор, – каже Агнешка Лада. – Це всім очевидно, тож не виникає питання про те, чи слід допомагати Україні, що є жертвою цієї агресії”.

А ось серед організацій, створених у Німеччині українцями, які порівняно недавно прибули сюди, є й такі, що підтримують сепаратистів на Донбасі. Але спроби залучити їх до дослідження виявилися марними. “На наші прохання про інтерв’ю, – розповів Юліан Плоттка, – ми або взагалі не отримали відповіді, або відповідь була негативною”.

Нагадаємо, депутат наголовсила на важливості відновлення повноцінного телевізійного і радіомовлення з України на Молдову.

Джерело