Анатолій Баронін, спеціально для InformNapalm.

Використання ПКС РФ  іранської авіабази Хамадан відповідає ситуативним інтересам офіційного Тегерану, який використовує військовий потенціал РФ для посилення власних позицій у регіоні, конфронтації з Ер-Ріядом, Вашингтоном і Тель-Авівом. Міцність та тривалість такого альянсу викликає сумніви у зв’язку з радикальними відмінностями мети Росії та мети ІРІ (Ісламська Республіка Іран) у регіоні, а також політичною архітектурою, яку вибудовують країни – лідери регіону.

Тегеран зацікавлений ліквідувати ІДІЛ та локалізувати діяльність радикальних сунітських угруповань, які є загрозою національній безпеці ІРІ. Цю загрозу в Тегерані прямо пов’язують з ворожою політикою Ар-Ріяда.

У травні 2016 року іранський Press-TV заявляв, що іранська розвідка затримала двох громадян країни, пов’язаних з ІДІЛ, які прямували в Тегеран. Міністр розвідки Ірану Махмуд Алаві заявив тоді, що вдалося ліквідувати понад 20 терористичних груп, які намагалися підірвати бомби й дестабілізувати ситуацію в країні в останні дні року (іранський календарний рік закінчується 19 березня). Повідомляли про вилучення великої кількості зброї та боєприпасів. За словами Алаві, ІДІЛ плете змову проти ІРІ зі своєї столиці м. Ракка.

16 серпня сили безпеки ІРІ застрелили одного та заарештували кількох членів такфіристської терористичної групи, близької до ІДІЛ, на заході країни в провінції Керманшах, що межує з Іраком. Їхнім завданням, за словами генерал-губернатора провінції Асадолла Разані, була підготовка терористичних актів з використанням смертників на різних об’єктах по всій території країни. Бойові зіткнення сил безпеки ІРІ з членами осередків ІДІЛ у країні почастішали останніми місяцями.

В останні роки протистояння між ІРІ та  КСА (Королівство Саудівська Аравія) помітно посилилося. У Тегерані побоюються, що Ель-Ріяд може використати бойовиків ІДІЛ для дестабілізації ситуації у країні. Проурядові ЗМІ активно покликаються на заяву колишнього саудівського кронпринца Мукрін бін Абдулазіза про постачання Ер-Ріядом зброї антиіранським збройним угрупованням у Пакистані. Він також заявляв про постачання КСА озброєння через Кувейт антиіранським бойовикам, які дислокуються поблизу кордону з південно-західною провінцією Хузестан.

Зараз Іран демонструє нездатність протидіяти ІДІЛ та радикальним угрупованням сунітського напрямку за межами своїх кордонів. Це збільшує ризики безпеки для Тегерана. 

Аналіз розвитку ситуації в Сирії за останній рік свідчить про значні втрати іранських підрозділів КСІР (Корпус Стражів Ісламської революції) у наземних операціях на боці урядових сил Башара Асада і критику РФ з боку Тегерану за низький рівень підтримки іранських підрозділів, особливо у боях за село Хан Туман. Так, тільки у травні цього року повідомляли про загибель 17 військових радників з числа КСІР та поранення 21 іранця. Також відомо про загибель двох вищих офіцерів: бригадного генерала Джавада Дурбіна, офіцера у відставці, який вирушив у Сирію у квітні, та бригадного генерала Шафі Шафії, командувача закордонного крила сил «аль-Кудс» (спецпідрозділ КСІР). Тільки за офіційними даними, від початку війни у Сирії загинуло 400–700 іранців. За альтернативними даними одного з офіцерів КСІР, на якого покликається Амір Тумадж із Long War Journal, кількість вбитих приблизно 1200 осіб.

Газета «Tabnak», власником якої є Мохсен Резаї (колишній командир КСІР та особа, наближена до Хаменеї), жорстко критикувала Росію, підкресливши «байдужість» росіян, які не надали прикриття з повітря силам в Хан Туман, і «зволіли розважатися симфоніями у Пальмірі». Газета також критикувала «наївність росіян, які повірили, що переговори з опозицією можуть гарантувати продовження правління Асада, а також докоряла їм за те, що вони не надали підтримки з повітря іранським спецпризначенцям» під час операцій проти Нусри у квітні.

Кремль спеціально сприяв збільшенню втрат ІРІ з метою формування в Тегерану висновків про неможливість досягти успіху без РФ, спираючись тільки на власні сили, частини підконтрольної «Хезболли» та іракські шиїтські формування. Так він сформував умови, за яких продовження політики Тегерану збереження Асада в Сирії (що є, за словами радника Алі Хаменеї із зовнішньої політики Алі Велаяті, «червоною лінією» для Ірану) залежить виключно від поглиблення військово-політичної співпраці з РФ.

У цьому контексті Кремль отримав можливість тимчасово маніпулювати Тегераном. З одного боку, конфронтація із КСА та демонтаж королівського дому Аль-Саудів, про що мріють в Ірані, вимагають формування такої ж подушки безпеки, якою для КСА є ВМБ (військово-морська база) США у Бахрейні. З іншого боку, протидія ІДІЛ та захист інтересів Тегерану в Сирії також потребує підтримки сильного гравця ззовні. На цю роль не підходить Китай, який грає в довгу і не робить ставок на власну силову участь далеко від своїх кордонів. А РФ, яка намагається грати проти США й демонструвати геополітичну вагу, підходить на роль силового «тарану». Малоймовірно, що Іран надасть Росії військові бази на аналогічних, як у Дамаска, умовах. Різні інтереси в регіоні, особливо на Каспії, найімовірніше, втримають Іран від довгострокового відкриття своєї території для РФ. Але розширення військово-технічної співпраці може лежати в площині інтересів Тегерану, який таким способом посилить свої позиції в регіоні, особливо у взаєминах з Ізраїлем, КСА та США.

Проблемою для ІРІ в перспективі може стати розбіжність інтересів Москви та Тегерану в питаннях перспектив регіону. Для РФ боротьба з ІДІЛ не є пріоритетною. Хоч збереження режиму Асада – спільна мета двох країн, Іран стурбований загрозами, що йдуть від ІДІЛ та такфіристських рухів. З огляду на заяви керівника розвідки ІРІ Махмуда Алаві, можна зробити висновок, що в Тегерані надіються на активність РФ у боротьбі з ІДІЛ. Питання безпеки та посилення ударів по Ісламській державі – ключова причина надання Кремлю авіабази в Хамадані як авіабази підскоку. Але аналіз ситуації свідчить про те, що ключові зусилля ПКС РФ сконцентровані на сирійських силах опозиції, але не на позиціях ІДІЛ. Це обумовлено тим, що для Кремля існування ІДІЛ дозволяє позиціювати режим Башара Асада як єдину альтернативу терористичній організації та посилювати свою присутність у регіоні. Як тільки питання ІДІЛ зникне з повістки дня, Москва втратить основний аргумент у діалозі з країнами регіону та міжнародною спільнотою.

Навіть якщо  досягнуть мети – збережуть режим Башара Асада, робота росіян проти ІДІЛ – суттєвий аргумент для Тегерана для формування подальшої політики щодо Москви. Проте, малоймовірно, що Кремль концентруватиме серйозні зусилля для боротьби з цим угрупованням.

Росія намагається розширити свій вплив не стільки шляхом еволюції двосторонніх взаємин, скільки шляхом спроб втягування партнерів у геополітичні проекти, які, на думку Кремля, повинні продемонструвати політичну вагу, передусім для Вашингтону та Брюсселю. У більшості випадків такі пропозиції не мають економічного обґрунтування й мають вигляд намірів встановити політичний вплив. Очікується, що рішення Тегерану про надання росіянам бази в Хамадані в Москві оцінять як готовність ІРІ до зближення, що потягне за собою ініціювання питання про входження в ЄАЕС.

Фото: EPA/UPG/ Зустріч президента Росії Володимира Путіна й президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана у Санкт-Петербурзі

Анкара не зацікавлена в поглибленні співпраці Москви й Тегерану. Вона не хоче посилення Ірану в регіоні та має свою політику щодо Лівану й Азербайджану.

Посилення РФ у регіоні також виходить за рамки інтересів Анкари, яка прагне відновлення Халіфату часів Османської імперії та максимального послаблення Робочої партії Курдистану, яка має підтримку в Москві. Не виключено, що Анкара погодилася б на повалення режиму Асада, якого турецька влада вважає більшою загрозою, ніж ІДІЛ на шляху до розширення свого впливу.

Отже, є всі ознаки того, що видиме розширення присутності РФ на Близькому Сході насправді є тактичним використанням військового потенціалу Кремля регіональними гравцями в особі Ірану та Туреччини.

(CC BY 4.0) Інформація підготовлена спеціально для сайту InformNapalm.org, при повному або частковому використанні матеріалу активне посилання на автора і статтю на сайті обов’язкове.

Джерело