У сьогоднішній статті ми вирішили згадати бойовий шлях лідера терористичної організації «днр» Олександра Захарченка. 28 серпня 2016 року, на День шахтаря, йому надано звання генерал-майора (новина, архів). Як можна за два роки дослужитись до генеральських погонів?

Перші дні «революціонера»

Вперше Захарченко потрапляє у стрічку новин під час захоплення будівлі Донецької міськради. В Інтернеті неможливо знайти жодної новини про Олександра Захарченка до 14 квітня 2014 року. З перших інтерв’ю він представляється лідером донецької організації «Оплот» — філіалу харківської міліцейської парамілітарної організації по типу спортивного бійцівського клубу. Такі собі тітушки в погонах, про яких, щоправда, у Донецьку мало хто знав до 2014 року.

Однак за місяць до цього, на мітингу 17 березня 2014 року під Донецькою ОДА, Захарченка можна помітити серед мітингуючих, які відмовляють бабусь і буйних пенсіонерів від штурму, та не пропускають в ОДА «революціонера» першої хвилі Роберта Доня (профіль на «Миротворці»).

Бабусі обзивають Захарченка фашистом (на відео на 2:35), на що він відчужено похитує головою, стоячи поряд з «начальником охорони донецького міського формування з охорони громадського порядку», якого потім намагається захистити від розлюченого натовпу: «Він же вам сказав…» (4:31).

Відразу потрібно зазначити, що Захарченко закінчив Донецький технікум промислової автоматики, і є слюсарем 6-го розряду, але також навчався в Донецькому юридичному інституті МВС України, який не закінчив. Можливо, саме міліцейський бекґраунд допоміг йому очолити також міліцейську організацію «Оплот» у Донецьку.

Хай там як, але 14 квітня 2014 року Захарченко, як керівник донецького «Оплоту», дає своє перше інтерв’ю газеті «Московський комсомолець».  Він розповідає про своє бачення ситуації та роль його організації в безладах у Донецьку — це початок сходження «вождя» і перша офіційна згадка про нього в пресі (стаття, архів).

Перша посада

Слід розуміти, що лідери протестів тоді змінювали один одного мало не щодня, тому мало хто звернув увагу на появу чергового нового обличчя.

17 травня 2014 року Захарченко увійшов до складу першого уряду ТО «ДНР». Хоча формально він потрапив у силовой блок, але назва його посади була досить розпливчастою – «військовий комендант Донецька» (новина, архів). Більшості членів першого уряду не згадають вже навіть старожили «Донецької республіки».

Силові структури в перші дні ТО «ДНР» можна було умовно поділити на людей Стрєлкова, батальйон «Восток» під керівництвом колишнього начальника донецької «Альфи» Олександра Ходаковського та підрозділ «Оплот» Олександра Захарченка.

У боях з українськими силовиками спочатку найактивнішу участь брали “стрєлковці” і російські добровольці. Здавалось, що «Восток» і «Оплот» лише імітують боротьбу і створені для тиску на Київ, а не для війни. Навіть на перший штурм Донецького аеропорту відправили поспіхом зібрану інтербригаду з російських та осетинських добровольців. «Восток» і «Оплот» той бій провалили, про що неодноразово згадували учасники бою з російськими паспортами – і саме після цієї події за Ходаковським закріпилась слава українского шпигуна. Про Захарченка і «Оплот» тоді навіть не згадували.

Якщо почитати внутрішнє листування російських добровольців і спогади учасників тогочасних подій, то до умовних місцевих силовиків з «Востоку» та «Оплоту» виникає дуже багато питань.

«Оплот» не рвався на фронт, зате відзначився при захопленні адмінбудівель у Донецьку. 9 травня «Оплот» бере під охорону офіси телеканалів «Юніон» і «Донбас». Хоча це важко було назвати захопленням. Оцініть красу гри (новина, архів):

«У нас є домовленність з конструктивною частиною «Оплоту». Його не можна сприймати повністю негативно. З цією конструктивною частиною ми узгодили, що вони будуть допомагати захищати будівлі в Донецьку від захоплення», — запевняв нас тоді поставлений Києвом губернатор Тарута.

Так поступово, під наглядом донецьких олігархів, все місто переходило під контроль самозваної “влади”.

25 травня 2014 року розлючені донеччани прийшли до резиденції Ахметова, де їх зі зброєю зустріли представники батальйону «Оплот», які по всьому Донецьку  взяли під охорону об’єкти, що належали Ахметову. Легенда про лідерів народного бунту розтанула на очах.

Або тут – вид збоку, де Захарченко сперечається з бабусями і розповідає їм про “заградзагони” з Івано-Франківська.

7 червня 2014 року ТО «ДНР» заявила про плани створити республіканську гвардію на базі «Оплоту». Нову структуру мав очолити Захарченко (новина, архів).

Спекотне літо 2014-го

У червні – липні 2014 року ми майже не знаходимо новин про бойові подвиги Захарченка. Він дає кілька розпливчастих інтерв’ю про обстріли Донецька. «Оплот» бере участь у кількох міжусобних “розбірках”, але в найбільш гарячих точках чомусь опиняються добровольці-росіяни або відряджені російські військові.

22 липня Захарченко бере участь у бою за село Кожевня, де отримує поранення. Наступного дня він дає інтерв’ю і розповідає про бій. Саме відео можна використовувати, як показовий матеріал для фізіогномістів: тут і поднімання погляду в небо, і потирання носа, і характерні паузи під час розповіді.

Але відео цікаве не цим. Результати сутички потрапили в т.зв. звіти Стрєлкова, і в них Захарченку несподівано присвоїли звання майора (архів):

«Вчора отримав поранення в руку командир “Оплоту”, заступник міністра внутрішніх справ О. Захарченко, який особисто очолив атаку на Кожевню (сьогодні його привітали присвоєнням військового офіцерського звання “майор”)».

Це або свіже військове звання «коменданта Донецька» від самої республіки, або його справжнє міліцейське звання – не забуваємо, що Захарченко навчався в міліцейскому виші та очолював міліцейську організацію «Оплот». Цілком можливо, що Захарченко був міліцейським “тихарем” у Донецьку — звідси і кар’єра  в донецькому бізнесі, і сходження батальйону «Оплот».

У цей же час його починають називати заступником міністра внутрішніх справ ТО «ДНР» — знову міліцейська посада?

Ще одним важливим моментом у кар’єрі Захарченка можна вважати вихід Стрєлкова із Слов’янська. Прибуття одіозного полковника ФСБ в Донецьк значно загальмувало кар’єри місцевих «полководців».

З хама в пана

У липні – серпні 2014 року в ТО «ДНР» складається майже критична ситуація з кадрами. Майже всі ключові посади займають росіяни, найбільш розкручені медійні і військові персонажі — теж росіяни. Замість народного повстання і ополчення отримали окупаційну адміністрацію, яка повністю складалась з росіян. Тому було прийнято рішення українізувати місцеву владу. Одним з перших на вихід пішов московський піарник Олександр Бородай.

З тодішніх «українців» можна виокремити досить дивні персонажі – такі, як Пургін (дискредитований своїми ранніми фотографіями), Губарев (дуже погано говорить і виглядає), Пушилін (працював в «МММ») або Ходаковський (колишній СБУшник). Також на підхваті була ціла плеяда діячів з «Партії регіонів», але для створення образу народного повстання це все не підходило.

Врешті-решт ставку зробили на Захарченка, який став новим прем’єр-міністром ТО «ДНР». Цікаво, що фотографію для сюжету на «Першому каналі» обрали дуже невдалу — так як в російських телевізійників не було про Захарченка жодної інформації, вони просто взяли стоп-кадр з відео з-під Кожевні. І вийшло ось таке фото:

«Перший канал» про  т. зв. «днр»

А після цього кар’єра нового лідера республіки пішла вгору, однак питання з погонами так і не було вирішеним. На прес-конференції 24 серпня 2014 року він разом з «міністром оборони» Кононовим сидить вже у військовій формі: Кононов – у ранзі підполковника, а Захарченко – без погонів, але в тільнику.

Захарченко уже як керівник т. зв. “республіки” у тільнику, але без погон

До речі, сліди поранення під Кожевнею зникли майже відразу.

Цікаво те, що Захарченко продовжував уникати військової форми, а на фронті з’являвся то в “горці”, то в костюмі рибалки. І не забуваємо про тільник – Захарченко, який не служив у ПДВ, ходив у ньому аж до літа 2015 року.

Захарченко і тільник – з мріями про море

На зустрічі з українським полковником

У камуфляжі

Зима чи літо – один колір

Вперше в погонах Захарченка ми побачили аж у травні 2015-го, під час підготовки до параду, — тут він вже полковник.

До речі, на самому параді 9 травня 2015 року можна було чітко побачити військову ієрархію ТО «ДНР» (фото, архів):

На параді 9 травня 2015 року, полковник

Міністр оборони Кононов – генерал-майор

Гіві – підполковник

Моторола з сережкою – теж підполковник

Міністр оборони Михайло Кононов був з погонами генерал-майора,  голова «республіки» Олександр Захарченко – хоч і цивільний, але все ж «полковник», а «легендарні» польові командири Гіві та Моторола — «підполковники».

До речі, Гіві виписав собі звання «підполковника» ще в листопаді 2014 року, коли Захарченко ще ходив у «майорах».

«Підполковник» Гіві в саморобних погонах і «майор» Захарченко, листопад 2014-го

До параду 9 травня було вирішено догнати всіх польових командирів, які так і залишились «підполковниками», а Захарченко пішов далі.

Культ особи

Культ особи Захарченка допомагали розганяти російські державні канали. 5 травня 2015 року на каналі «Росія 24» завдяки праці штатного пропагандиста Євгена Піддубного вийшов фільм «Батя». В ньому, щоправда, досить сумбурно Захарченко пояснює появу в нього звання майора (на відео на 18:53):

«Піддубний: Але це все не дає відповіді на питання, як Олександр Захарченко став майором Захарченком так швидко. В машині голова «ДНР», здається, сам знаходить відповідь.

«Захарченко: Доводиться вчитися завжди, всюди і від кожного. Я чогось від тебе вчусь, чогось від нього вчусь… від кожної людини намагаюсь чогось навчитись».

Однак, така відповідь,  мало що пояснює. З таким самим успіхом йому могли дати й генерал-майора. І таки дали!

«24 лютого 2015 року народна рада самопроголошеної Луганської народної республіки («ЛНР») надала голові Донецької народної республіки («ДНР») Олександру Захарченку звання генерал-майора!» (РІА «Новини», архів)

У ТО «ЛНР» від початку були більш активні різні російські козачі банди, напевно, звідти й перейшла традиція роздавати наліво і направо високі звання.

Через рік, на параді 9 травня 2016-го, Захарченко вже у цивільному.

 

Перший парад в цивільному

Хоча на підготовці до параду він ще походжав у формі рибалки, без погонів та в тільнику.

Двічі генерал

За останній рік в ТО «ДНР» не було особливих успіхів ні в економіці, ні на фронтах. Однак її голова не витримав і все-таки виписав собі на День шахтаря, 28 серпня 2016 року, звання генерал-майора. Тепер він зрівнявся з «міністром оборони ДНР» Кононовим і напевно невдовзі його випередить.

Таким чином, Захарченко став володарем  поясу звання генерал-майора за версією відразу двох “невизнаних республік” — «ДНР» та «ЛНР». Всього за неповні два роки — від самозваного майора до генерал-майора відразу двох “республік”.

Якщо без іронії, то в ТО «ДНР» активно створюється паралельна історія, і в ній голова республіки, як в кращих африканських традиціях, повинен бути генералом. У ТО «ДНР» розроблена своя ієрархія нагороджень та безліч орденів і медалей.

Завдяки російським державним медіа за неповні два роки з’явився цілий пантеон «героїв ДНР», які не обмежуючись роздають один одному ордени та звання.

Цікаво, коли Захарченко отримає генерал-лейтенанта? Чи відразу піде в генерал-полковники?

Матеріал для публікації підготував Антон Павлушко спеціально для міжнародної спільноти InformNapalm

(CC BY 4.0) Інформація підготовлена спеціально для сайту InformNapalm.org, при повному або частковому використанні матеріалу активне посилання на автора і статтю на сайті обов’язкове.

Ми закликаємо читачів активно ділитися нашими публікаціями в соціальних мережах. Винесення матеріалів у публічну площину здатне переломити хід інформаційного та бойового протистояння.

Переклад Людмили Кирилюк

Джерело