Владика Борис (Ґудзяк) узяв участь у парламентських слуханнях, присвячених 75-м роковинам трагедії Бабиного Яру

  • Автор допису:

27 вересня у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему: «Сімдесят п’яті роковини трагедії Бабиного Яру: уроки історії та сучасність», в яких Українську Греко-Католицьку Церкву та її Главу Блаженнішого Святослава представляв Єпарх Паризький, голова Відділу зовнішніх церковних зв‘язків владика Борис (Ґудзяк).

“Образ чорної ненависті людини супроти людини, народу проти народу, коричневої чи червоної ідеологій, яка нівечить Богом дану гідність людини, повинен нас усіх стрепенути, зворушити, змусити вийти зі своїх звичних зашкарублих, інколи, на жаль, нікчемних, рамок… також і в цій Раді”, – зазначив владика Борис.

Єпископ наголосив, що Бабин Яр — це трагедія всього людства, бо в ньому була потоптана людська гідність і перекреслена найвища цінність людського життя, та зауважив, що це лише вершина айсберга трагедій, що йшли одна за одною. Від 1932 до 1947 року населення України пережило приголомшливий перелік катастроф: Голодомор, Голокост, знищення військовополонених солдатів Радянської Армії, Волинську трагедію, депортацію кримських татар, операцію «Вісла» та всі інші звірства перед, під час і після Другої світової війни.

“Протягом років історія Бабиного Яру, як і історія Голодомору, замовчувалася, була стерта з історії. Стирання пам’яті відбувалося всюди. Нацисти нищили євреїв фізично, а комуністи – пам'ять про них. Останнім це вдалося настільки, що багатьом сьогодні здається, начебто євреїв з їхньою багатою тисячолітньою духовністю, культурою і суспільним життям ніколи й не було в Україні, що вони не були нашими земляками, що наші бабусі й дідусі у великих колонах, якими євреїв вели на розстріли, не впізнавали своїх сусідів і знайомих…” – підкреслив промовець.

Владика Борис зауважив, що необхідно повертати пам‘ять про ці та інші трагедії. “Ми повинні повернути імена жертвам і пам’ять їхнім нащадкам. Пам’ять усім нам. Пам’ятати разом. Бо іноді виглядає, що євреї пам’ятають про «свою» Катастрофу, а українці почали згадувати про «свій» Голодомор. Проте ми й далі забуваємо, що це наша спільна історія – наша Катастрофа, наш Голодомор, наша Волинь, наша «Вісла» і наша кримськотатарська депортація”.

Він також зауважив, що ми не повинні закривати очі на ті випадки, коли українці були кривдниками, але й не можемо забувати про роль багатьох українських праведників, серед яких митрополит Андрей Шептицький. Владика згадав своїх бабусь, які також по-простому, по-побутовому допомагали євреям. “Він і вони для нас — зразок і джерело надії. Те, що ми пишаємося нашими праведниками, вказує, що їхня поведінка, позиція, мужність повинні бути нашими”.

На свято Воздвиження Чесного Хреста єпископ зосередився на висновках для християн: “Висновки наші на основі Євангелія для когось є абсурдними, а для когось скандальними, бо «ми проповідуємо Христа розп’ятого». Проповідуємо, але чи Ним живемо? Історія, зокрема модерна, показує, не завжди. Ми, християни, покликані дивитися правді в очі, визнавати історичні факти, в тому числі свої провини, і вміти відкритися на біль іншого, не чекаючи на його ініціативу. Це парадокс нашої віри і парадокс радикального прикладу нашого Спасителя, який закликав своїх учнів любити ворогів і прощати тим, хто скривдив нас. Це не та стратегія, що гарантує миттєву перемогу. Але в цьому водночас і прекрасному, і порочному світі це стратегія, що може вести до правди, примирення і взаємної любові”.

“Наші відзначення будуть марними, якщо не провадитимуть до правди, примирення і любові, – правди про Бога, людину і світ. Примирення не зі злом, а у добрі, пошані та любові між братами і сестрами, які створені на образ і подобу Божу (Бут. 1, 26). Ці змагання за правду, примирення і братню любов насичені антиноміями, суперечностями, які переносять нас із логіки «або – або» до логіки «і – і». Адже людські лукавство і гріх є чорною непроглядною таємницею, а Божа святість і наше спасіння в Бозі – невимовним Таїнством. Шукаймо цього Таїнства, хоч якими тепер є діла та успіхи ворога людського роду. У Бозі правда, примирення і любов перемагають у Царстві Небеснім і навіть тут, на Землі”, – закінчив свою промову владика Борис.

У слуханнях узяли участь: Президент Держави Ізраїль Реувен Рівлін, релігійні та громадські діячі. До учасників слухань звернулися: член Комісії з увічнення пам'яті жертв Бабиного Яру Софія Ярова; голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович; діяч українського єврейського руху Йосиф Зісельс; президент Світового конгресу українців Євген Чолій; академік Іван Дзюба та інші.

Джерело