Продовжуючи тему дослідження глобальних політичних та інформаційних маніпуляцій статистичною інформацією, OSINT-розслідувачі міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm звернули увагу на звіт проекту Mapping Media Freedom про вивчення рівня агресії проти журналістів у різних країнах світу. Виявилося, що за даними цього звіту, у третьому кварталі 2016 року Україна ледь не попереду всієї планети. Видання «Громадське» так і написало «Україна на третьому місці в Європі за рівнем тиску на журналістів».

Нас обігнали: Туреччина (зареєстровано 114 випадків тиску на пресу) і Росія (58) — в України «почесна» бронза (44). Здавалося б, ще трохи і ми доженемо Росію. До того ж, судячи з мапи, що представлена у доповіді, ситуація у нас реально одна з найгірших у світі:

Інфографіка: Mapping Media Freedom «заміряє свободу слова» по всій Європі.

Але, якщо розглянути випадки окремо, то до такої доповіді і методу подачі інформації виникають запитання.

Кожен, хто бажає, може подати «випадок» утиску й перешкоджання роботі журналіста, вказавши місце, опис випадку і посилання, що підтверджують цю історію. Проект збирає такі «випадки» і раз на квартал видає звіт. Поточний звіт охопив період з 1 липня до 30 вересня. Зауважте, один з останніх випадків по Україні – випровадження з окупованої території двох журналістів телеканалу «Дощ» (рос. – «Дождь»). Так прямо й написали:

Ukraine: Two independent Russian TV reporters detained and expelled from Donetsk

А до чого тут Україна? Так, Донецьк — це Україна, був, є і буде. Але зараз це тимчасово окуповані території, на яких українська влада ніяк не може захистити журналістів. То чому ж такі випадки у звіті приписують Україні?

Ми розглянемо найдивніші з-поміж 44 «українських» випадків, що згадуються у звіті за 3-й квартал 2016 року.

Мапа порушень прав журналістів, за версією Mapping Media Freedom в Україні  44 випадки — «бронза» у загальному заліку.

Напевно, один із найдивніших епізодів з цього звіту ось ця новина:

«12 вересня 2016. — Бойовики “ДНР” стверджують з посиланням на “дані власної розвідки”, що українські силовики начебто готують диверсантів під виглядом журналістів. У “ДНР” заявили, що будуть “виявляти і знищувати” так званих “українських диверсантів”.

Мало того, що йдеться знову про події на окупованій частині Донбасу, так тут ще й покликаються на заяву Едуарда Басуріна, який уже два роки «ловить» українські ДРГ. Цього разу вирішив ловити «ДРГ із журналістів»? Який стосунок це має до роботи журналістів і до обмежень роботи журналістів в Україні? Логіки немає.

Або ось прекрасний випадок з ринку:

Ukraine/Україна: Fruit vendor yells explicit threats at ZIK TV journalist

Читаємо, про що йдеться:

«5 серпня 2016. — Журналіст телеканалу ZIK Олександр Івахнюк заявив, що 5 серпня йому у Києві під час рейду у мікрорайоні Позняки в Києві погрожував вбивством продавець кавунів у відповідь на питання про наявність дозволу на вуличну торгівлю і сертифікату на товар, повідомляє “Детектор медіа”.

Неспокійно не тільки на українських базарах, а й у церковному плані:

«26 липня 2016 року. — Під час хресного ходу, який ішов з Борисполя, один з вірян Української православної церкви (Московського патріархату) накинувся на знімальну групу 24-го каналу», — повідомляє ТСН».

На українських дорогах взагалі безлад:

«22 липня 2016 року. – У Сумах нетверезі учасники дорожньо-транспортної пригоди напали на знімальну групу місцевого телеканалу СТС, повідомляє сайт телеканалу». (посилання)

«21 липня 2016 року. — Водій, що скоїв ДТП в Ужгороді, намагався вибити камеру журналіста сайту Mukachevo.net, повідомляє Інститут масової інформації. П’яний водій, за даними Mukachevo.net — працівник ДАІ, на машині протаранив огорожу дитячого садка». (посилання)

Та крім базарів та ДТП, йдеться також про обмеження роботи журналістів в Інтернеті:

«11 липня 2016 року. — 11 липня зранку херсонський сайт “Гривня. Новий формат” піддавався DDoS-атаці, його робота була ускладнена, повідомив Херсон Онлайн». (посилання)

Хтось атакує якийсь безіменний сайт, а свободу слова обмежують в Україні. А раптом це був не DDoS, а технічні проблеми?

«6 вересня 2016 року. — Невідомі здійснили хакерську атаку на сайт журналу “Український тиждень”, повідомляється на сайті видання. На сайті хакери розмістили пропагандистський матеріал антиукраїнського змісту. Відповідальність за злом взяла хакерська група “Берегині”. (посилання)

Виходить, російська хакерська група блокує роботу українського сайту, але свободу слова при цьому обмежують в Україні.

А тепер про дуже неприємні речі. У звіті йдеться про вбивство чотирьох журналістів (саме з формулюванням «were killed»), два випадки стосуються України. Мовиться про вбивство Павла Шеремета й Олександра Щетиніна. І якщо у випадку з Шереметом все ясно — це замовне вбивство, то у випадку зі Щетиніним, найімовірніше, йдеться про самогубство.  Чи слід було включати цей випадок у звіт? Навряд.

Мапа по Німеччині. У Німеччині теж неспокійно, але у звіт це не потрапило.

Якщо провести пошук через фільтр  на сайті Mapping Media Freedom, то не зовсім зрозуміло, як отримали графіку зі звіту. Так, у Німеччині у 3-му кварталі було зареєстровано 4 випадки обмеження роботи журналістів, а в підсумковому звіті у Німеччини стоїть «0». Чи проходять випадки пост-модерацію? Якщо так, то чому всі українські «випадки» потрапили у звіт, а німецькі — ні?

Що таке пропаганда?

Так на частково суперечливих даних Mapping Media Freedom видає звіти про протидію роботі журналістів у Європі. До речі, одним із co-founder цього проекту є Європейська Комісія. Унаслідок наші ЗМІ з жахом перечитують такі новини і створюють викривлену інформаційну реальність.

Найімовірніше, красиві графіки із цих звітів підуть гуляти кабінетами Брюсселю. І європейські експерти будуть із жахом зауважувати, що ситуація в Україні ще більше погіршилася. А потім будуть розповідати нашим журналістам у режимі off-the-records про «втому європейців» від України та внутрішні проблеми. І хтось отримає черговий грант «на боротьбу з мовою ненависті» або на покращення умов праці журналістів. І гроші знову розпиляють на черговий «вимірник» рівня свободи слова чи на красивий звіт для Єврокомісії. Гроші європейського платника податків, як і українського, ніхто з чиновників однаково не рахує.

Кожна така історія окремо нічого не значить, але загалом така подача інформації тільки шкодить українській журналістиці та українському суспільству.

Матеріал до публікації підготував Anton Pavlushko

Інформація підготовлена спеціально для сайту InformNapalm.org. При повному або частковому використанні матеріалу активне посилання на автора і статтю на сайті обов’язкове.
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0 )

Хочете оперативно отримувати сповіщення про нові розслідування InformNapalm? — підписуйтеся на сторінки нашої спільноти у соцмережах Фейсбук та Твіттер.

Джерело