Перед вами 4-й, але не останній епізод саги FrolovLeaks. Тим, хто натрапив на сагу вперше, рекомендуємо ознайомитися з попередніми частинами в розділі Hacktyvism.

Хактивісти українського Кіберальянсу (UCA) передали для дослідження волонтерам міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm великий масив даних, вилучених із поштової скриньки заступника директора Інституту країн СНД, прес-секретаря Союзу православних громадян, «воцерковленого експерта» Кирила Фролова. Листування Фролова  охоплює період 1997–2016 років, тому його розбили на епізоди. І найцікавіше, звісно, попереду. У 4-му епізоді ми підходимо до 2011 року й перед нами відкриваються захопливі закулісні інтриги, рекомендації стати Геббельсом Патріарха, маніпуляції у вищих ешелонах влади РФ, спроби впливу в Україні і вербування українських генералів, а також розпалювання війни в Сирії.

Повний дамп листування Кирила Фролова викладемо в останньому епізоді саги FrolovLeaks, і він буде доступний усім, хто забажає, для поглибленого вивчення.

Вихідний архів EML-листів, на основі яких підготували цей епізод, можна завантажити вже зараз. У публікації представлені скріншоти та файли-вкладення з цих листів.

2011 рік у дампі Кирила Фролова позначений посиленням злиття церкви та держави в Росії,  створенням та просуванням нових технологій проникнення т. зв. «російського світу» в Україну, появою нових агентів та безкінечними суперечками й навколо церковними війнами, зокрема, щодо посад харківської та київської кафедр, які є ключовими в УПЦ.

Дедалі чіткіше лунає тема російського впливу на Україну, наприклад: «Взагалі, захист про територіальну цілісність України мені не зрозумілий, я в душі не визнаю Україну. Понад це, її не визнає Патріарх Кирило (він у кулуарах чітко говорить, що мета його Патріаршества – державне злиття Росії й України, а не тільки духовна єдність)».

Фролов робить для Патріарха аналіз внутрішньоросійської політичної ситуації й на його основі формулює пропозиції про створення аналітичного центру, який буде займатися посиленням ролі РПЦ як чинника, здатного втримати країну від революційних потрясінь (super-vazhno, analytycheskyj-tsentr). Пише Патріарху 21.03.11 записку про політичну ситуацію у РФ (v-ponedelnyk). 10.04.11 визначає потребу ультиматуму тодішньому меру Москви Сергію Собяніну (vashe-svyatejshestvo-2): «Нам треба 600, а не 60 храмів!». Водночас зазначає: «Прохання передати ПК – це погоджено. Це справді конфіденційно» (ПК — це патріарх Кирило, а от із ким погоджено — з АП, ФСБ, партією?). Фролов також у листуванні повчає майбутнього Голову Синодального відділу взаємин Церкви із суспільством і ЗМІ Московського Патріархату (який отримав у 2015 свою посаду, можливо, не без допомоги порад Фролова як вести інтриги)  Володимира Легойду:

«Бери владу в медіапросторі, ставай Геббельсом при нашому духовному фюрері — Патріарху. Політична ситуація цьому сприяє — і з путінців, і з медведівців бери по телеканалу, по газеті, по сотні сайтів, й одним кажи про других — ось ця наволоч нам одну кнопку вже дала, дайте ще пару, тоді перейдемо на ваш бік. Цю мову вони розуміють, тож такий раціональний підхід не завадить їх катехізувати».

Активна діяльність ведеться і в інституті країн СНД, де Фролов відповідає за роботу по Україні. Наприклад, 26 січня 2011 року там відбувся семінар «Актуальні проблеми російського руху на Україні», у якому взяли участь лідери партій «Російське єдинство», «Російський блок», громадських організацій «Російська співдружність» і «Російська громада України» (raspechat-zatulynu-rdu). Разом із політологом Кирилом Логіновим пише програмну доповідь «нагору» з обґрунтуванням ідеї «російського світу», «третього Риму» й партійно-православної церкви як чинників модернізації російської держави (tretyj-rym-suverennaya-modernyzatsyya-doklad-supe-super-8). Про свого формального керівника, директора інституту країн СНД Костянтина Затуліна в листі за 31.07.11 говорить вкрай зневажливо: «Крім того, він хоче, щоби його нагородили церковним орденом, дайте дяді Кості цяцьку», «Затулін мало що розуміє в кадрах. Припустимо, якщо я піду від нього, лінія Інституту може змінитися в будь-якому напрямку» (2.09.11).

Продовжується активне листування із Сергієм Моїсеєвим із Харкова. Він надсилає записку, написану Ігорем Массаловим, проросійським активістом із команди Віктора Медведчука, у якій він говорить про маргіналізацію тодішнього губернатора Михайла Добкіна й обґрунтовує направлення роботи (massalov-o-nekotoryh-napravlenyyah-gumanytarnoj-polytyky).

І, звісно, зовсім не збіг, що саме названі тут Моїсеєвим організації, для яких він випрошує заохочення, відіграли активну роль у спробі дестабілізації ситуації в Харкові весною 2014, про них він пише докладне досьє (spravka-po-obshhestvennym-organyzatsyyam). Зокрема,  про голову Фонду «Спаси й Сохрани»: «Коли В’ячеслав Картавих працював у РВВС Московського району м. Харкова, Геннадій Адольфович Кернес, нинішній мер міста Харкова крутив наперстки. У 1986 році Кернеса впіймали на крадіжці золотого ланцюжка. І тоді він погодився стати інформатором співробітника МВС Картавих, у чиї обов’язки входила на той момент робота з агентурною мережею в середовищі кримінального оточення. Щоб уникнути кримінального покарання,  Кернес погодився співпрацювати, після чого йому присвоїли псевдонім «Чертьожнік». В’ячеслав Іванович був одним з організаторів структури Партії Регіонів у Харківській області. Коли в ПР прийшов Геннадій Кернес, Картавих виступив проти його кандидатури на посаду секретаря міської ради. За це В’ячеслава Картавих виключили з партії і згодом звинуватили у двох замахах на Кернеса. Також були спроби позбавити В’ячеслава Картавих бізнесу в Харкові».

Агенти впливу в Україні

Наприкінці 2010 у пошті Фролова з’являється нова особливість. Найважливіші матеріали та оперативні повідомлення він надсилає Д. Пахомову <christe_eleison@mail.ru>, директору фонду «Міжнародний фонд Християнська Солідарність» із позначками «силовикам», «нагору», «Грішину». Наприклад, 12.07.2011: «У нас в Інституті — ваххабіт Сафаргалієв, Затулін нічого не розуміє, а Сафаргалієв тягне ваххабітів із Пакистану. Гнати таких з Інституту, хай із Затуліним поговорять».

А ось фото Фролова й Пахомова на зустрічі з головою комітету Держдуми (визнана нелегітимною) у справах громадських та релігійних організацій С. Гавриловим (КПРФ) від 7.12.16, тобто, напрацьовані механізми діють і зараз.

У 2011 р. про бажання комуністів контролювати цей комітет Фролов писав так:

«Важливо.
КПРФ вимагає в Держдумі Комітет у справах громадських і релігійних організацій. Вони хочуть туди депутата С. Обухова, цей чоловік — не друг Церкви, Єдина Росія хоче першим замом ставити мусульманина Р. Абдулатіпова. Один із представників ісламу може бути в профільному комітеті ДД, але не на посаді першого зама, і не в ситуації, коли на чолі комітету комуніст. У нинішній ситуації — це ляпас Православ’ю.
Поки не пізно, ситуацію можна врятувати переговорами на вищому рівні».

У Москві серйозно обговорювався проект привести на харківську кафедру Іларіона Алфєєва замість митрополита Нікодима (Руснака). Фролов пише Алфєєву та іншим своїм впливовим контактам великий лист з інформацією про Харків, згадує громадські організації «Русь Триєдина» (голова С. В. Моїсеєв), «Пам’ять Держави» (голова В. С. Проскурін), фонди «Честь і Гідність» (президент І. Є. Массалов), «Спаси й Cохрани» (президент В. І. Картавих), а також «Родітєльський комітет» під керівництвом ієрея Олександра Каневського, якого рекомендує як «давнього соратника по боротьбі, переконаного прибічника російського світу», журналіста (vashe-vysokopreosvyashhenstvo). Цю ж інформацію Фролов пересилає Пахомову, мабуть, щоб передати у  ФСБ.

6-8 травня 2011 патріарх Кирило приїжджає в Донецьк і Харків. С. Моїсеєв і Г. Макаров отримують вказівку вивести людей в дроздовській формі. Фролов їм пише: «Ви з маргелівцями маєте бути обов’язково», тобто, уже є організовані й оснащені групи.

С. Моїсеєв: «До зустрічі готуємося. Сьогодні присягу Маргелівці приймали, також мають підтягнутися. Полюбуйся, який жде подарунок бандерівців».
Фролов робить ставку на Моїсеєва: «Просто зараз ЗМІ покликатимуться на тебе, як на джерело в правосл. гром. організаціях України. Починаємо тебе активно піарити. Ти маєш стати новим Кауровим без його помилок».
Наприкінці грудня 2011 під час хвилювань у РФ  Моїсеєв пропонує послуги своїх «тітушок» (тоді такого терміну ще не існувало): «Ми заявляємо, що готові організувати поїзд дружби в Москву. Я вже переговорив із казаками-маргелівцями чорнобильцями. Зриваємо натовп тисячу осіб поїзд підганяє «РЖД» ми приїжджаємо мерія Москви підганяє автобуси ми з плакатами прапорами зокрема імперськими по ходу заклеюємо Москву стікерами».

Фролов через Пахомова погоджує з ФСБ церковні призначення в УПЦ МП (avtobyografyya-ygum-venyamyn). У цьому прикладі йдеться про єпископа Новосанжарського, вікарія Полтавської єпархії, віце-ректора Полтавської місіонерської духовної семінарії Веніаміна (Володимир Валентинович Погрібний).

У Донецьку, Харкові та інших містах за одним сценарієм проходить маса проросійських проімперських акцій, і якщо в Харкові згадали Михайла Доздовського, генерала Білої армії, то в Донецьку Івана Паскевича (v-donetske-vspomynaly-paskevycha).

Фролов просуває ідею використання «Перемоги в Другій світовій війні» як об’єднавчого символу пострадянського простору, але водночас постійно і, припускаємо, щиро бореться з відродженням сталінізму, присікає такі спроби. Під його впливом патріарх Кирило відвідує генштаб, де відбулася його зустріч із вищим командуванням та генералітетом Збройних сил РФ, виступає там із промовою. Наскільки ми можемо судити з матеріалів листування Фролова, там мали обговорювати «воцерковлення» Дня Перемоги і створення інституту військових капеланів. Так церква створює інститути впливу в агресивній державній машині РФ. Призвело це надалі до відродження сталінізму й до використання церкви для виправдання російських воєнних злочинів, коли священнослужителі благословляють поїздки на війну в Україну й у Сирію. Також є докази участі деяких священиків РПЦ і УПЦ МП у бойових діях, у поплічництві терористам.

Фролов і його поплічники готують проект створення аналітичного центру (Аналітичний центр — 1). І розробляються способи використання потенціалу церкви з політичною метою, в інтересах партії «Єдина Росія» (Загальноросійський фронт-1; Робоча група руху при ОВЦО — 1; Рекомендації_робочої групи_4). Один із задумів (01.08.11): «У планах Патріарха створити єпархії, що не збігаються з кордонами РФ, України й Білорусі. Наприклад, частина єпархії охоплює кілька районів Ростовської, частину Луганської області. Завдання  — подолати кордони між РФ, Україною й Білорусією».

Фролов викладає свій план висунути Іларіона Алфєєва на Харківську кафедру, пише йому листа з позначкою «особливо довірительно». Та якщо уважно подивитися дамп, то можна виявити, що ще до цього він надіслав цей самий лист для Патріарха, у МЗС, Глазьєву і ФСБ (через Пахомова). Гарна «довіра» (по секрету всьому світу). Точно така схема розсилання і в багатьох інших випадках. В одному з листів помічнику патріарха Михайлу Куксову він підкреслює, що звертається тільки до патріарха, що в нього немає виходу на керівництво країни. А насправді надсилає цю пропозицію депутату для безпосереднього вирішення (18.08.11). Плете інтриги за спиною Патріарха.

15 червня в Одесі відбулася зустріч митрополита Агафангела із С. Наришкіним. Головна тема переговорів – ставлення митрополита Агафангела до призначення на Харків, а потім на Київ митрополита Іларіона (Алфєєва), Глави відділу внутрішніх церковних зв’язків (рос. – ОВЦС) МП. Про це Фролов пише записку (Про результати бесіди Глави АП РФ С). У ній згадують як перспективний напрямок роботи з молодим єпископатом УПЦ МП, зокрема, з його представниками: Головою Казачого відділу єпископом Глухівським Йосипом (Масленніков), Головою відділу пастирської опіки воїнів-афганців єпископом Броварським Феодосієм (Снєгірьов). Відмовившись від проекту висунення Алфєєва, Фролов відразу переключається на висунення на Собор своїх перевірених людей — міністра освіти Дмитра Табачника, Андрія Новікова, Дмитра Сидора, Миколи Доненка, Валерія Каурова, Ігоря Маркова, Валерія Ковальова, Сергія Моїсеєва, Валентина Лук’яніка, Євгена Максименка,
ректора Почаївської семінарії архім. Нафанаїла (Крикоту), Юрія Єгорова.

Після смерті митрополита Никодима (Руснака) на вакантну найважливішу харківську кафедру пропонує архієпископа Тульчинського Іонафана (Єлецьких), якого вважає своїм. Так у зв’язку з погіршенням здоров’я Блаженнійшого митрополита Володимира Фролов розглядає різні варіанти посилення російського впливу: нейтралізація прибічників відокремлення української церкви, обмін священнослужителями (українських направляти у РФ, а російські кадри ставити в українських приходах), просування своїх об’єктів впливу — одеського митрополита Агафангела, А. Новікова, Є. Максименка та ін.

Інтенсивне листування у Фролова відбувається з адресатом <sirius1919@mail.ru>. «Володимир у реанімації, настала вирішальна мить і є можливість проштовхнути Агафангела на настоятеля», «ДВ (Табачник — G.B.) сказав Святійшому й підкреслив, скільки ти особисто зробив для збереження єдності Російської Церкви та боротьби з оранжевим лобі в УПЦ»

«Sirius» — це близька до Д. Табачника людина, його співавтор, історик, чиновник, дипломат Віктор Воронін, і за сумісництвом ще один вихід для Фролова на ФСБ, крім Пахомова. Ось як про свого автора пише ресурс РНЛ:

Багато питань обговорюють із проросійським священиком УПЦ МП о. Євгеном Максименком, якого ладнали в духівники збіглому екс-президенту України В. Януковичу.

У цьому листі згадується Юрій Анатолійович Ладний, український дипломат, який із 2006 року працював безпосередньо з В. Януковичем. У 2011 році був радником президента України, керівником головного управління з питань конституційно-правової модернізації АП. З 12.03.12 — член Спостережної ради Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ.

Суперечності, які виникли між Путіним і Патріархом, Фролов відразу пропонує перетворити на посилення церковної влади, говорить про церковно-державне партнерство, зокрема, у сфері ТВ і кіно (гранично довірчий текст). Проводить велику роботу з посилення позиції Церкви,  пропонує перенести в Кремль резиденцію Патріарха, сприяє перетворенню церкви в елемент державної машини: «Церква в Росії – «Третьому Римі» має стати «фабрикою смислів», центром їх формування, а також ключовим інститутом громадянського суспільства. Закономірно і правильно, що Церква висловлює свою позицію з усіх актуальних питань державного та суспільного життя. Тільки суспільно активна Церква може здійснити місію». Пропонує ввести певну експертну раду при Патріархові. Пише список. Від України там Сергій Кичигін, головний редактор газети «2000», Дмитро Табачник, міністр освіти й науки, Петро Толочко, академік, Володимир Корнілов.

Здійснюється постійний тиск на церкву в Україні, наприклад: «У зв’язку з цим врятувати ситуацію може тільки високопоставлений світський (всі церковні канали вже використали) дзвінок із Москви з гарантіями, що митр. Агафангела не дадуть зняти з кафедри, якщо завтра він виступить, як треба. Аналогічний дзвінок потрібен і Чернівецькому митрополиту Онуфрію. Інакше процеси автокефалізації УПЦ набудуть незворотного характеру».

Втручається Кирило Фролов і в діяльність церковних структур РПЦ. У грудні 2015 відбулася відставка Всеволода Чапліна, але про це йшлося в дампі листування «воцерковленого експерта» Фролова ще у вересні 2011. Щодо цього він написав Патріарху записку: «Можливі витрати рішення про заміну керівника Синодального відділу взаємин Церкви й суспільства (рос. – ОВЦО) у жовтні 2011 р.», надсилає її ж Чапліну, але в урізаному вигляді, без цього абзацу: «Найбільш оптимальним є відкладення кадрового рішення щодо голови ОВЦО до весни 2012 року, до періоду після завершення кампанії парламентських та президентських виборів.  До завершення цього періоду рекомендується організувати «випробувальний термін», під час якого запропонувати о. Всеволоду Чапліну виправити хиби в роботі, які є, і підключити до підтримки його діяльності (включно політичне та медійне планування, організацію регіональної мережі єпархіальних відділів взаємодії Церкви та суспільства) допоміжні структури, зокрема, експертні та аналітичні, а також додаткові узгоджені персоналії».

Бачимо в дампі Фролова здійснення впливу в українській армії. З подання одеського проросійського священика А. Новікова вийшов на зв’язок із Фроловим генерал Григорій Педченко, на той час начальник Генштабу України, про якого він пише: «Один із небагатьох людей із проросійськими поглядами, православний Московського Патріархату, його духівник відомий своїми антибандерівськими рішучо промосковськими поглядами протоієрей Андрій Новіков, секретар Одеської єпархії. Найближчою політичною ціллю Педченка є посада міністра оборони. Це в інтересах Росії, з огляду на той факт, що нинішній міністр оборони Єжель «засвітився» на провокаціях проти ЧФ Росії. Помічник і довірена особа Педченка генерал Володимир Абросімов готовий оперативно прибути в Москву» (у листі помилково вказано його ім’я, правильно — Павло). Фролов надає великого значення цьому контакту, планує організувати зустріч генералів із Путіним. Павло Абросімов приїжджав, за результатами переговорів Фролов пише план роботи, щоб не допустити підписання угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, зокрема, щодо впливу на Януковича через Церкву: «У цьому питанні треба використати всі можливості, зокрема, недооцінені. Першою такою можливістю є чинник страху. Довірені особи мають відкрити Януковичу правду про те, що рейтинг падає куди швидше, ніж біржові індекси, сильніше, ніж падав у Ющенка. Але, на відміну від Ющенка, на Заході він нікому не потрібен,  його доля – суд і в’язниця. Єдиний порятунок — це Росія». З цього приводу Віктору Вороніну про те, щоб він його просунув у ФСБ: 

Цитата: «Ще одне важливе надбання для Росії. Секретар митр. Агафангел, близький до Патріарха Кирила прот. Андрій Новіков став духівником голови Генштабу України генерала Григорія Педченка. Педченко просить про зустріч зі Святійшим патріархом і Наришкіним у січні 2012 р. Це хороша позиція, щоб зробити запеклого прибічника возз’єднання України з Росією прот. Андрія Новікова духівником Януковича, Азарова й Табачника».

Будує плани: «Як повідомляють джерела в Одесі, Віктор Нусенкіс гарячково намагається переконати Патріарха Кирила в безальтернативності кандидатури Донецького митрополита Іларіона на посаду Київського митрополита. Нусенкіс покликається на позицію В. Януковича. У той самий час після богослужіння в Києві 23 листопада Одеський митрополит Агафангел став справжнім народним героєм у середовищі православних киян. Понад це, вони побоюються, що у випадку вибору Іларіон-Онуфрій переможе Онуфрій. Водночас у випадку вибору Агафангел-Онуфрій переможе Агафангел, що є найкращим для Росії варіантом.
У зв’язку із ситуацією, що склалася, вважаю, що думка Президента та Прем’єра Росії на користь митрополита Агафангела має переважити думку Януковича й Нусенкіса. На крайній випадок можливий компромісний варіант – митрополит Агафангел стає Управителем Справами УПЦ МП, архієпископ Іонафан (Єлецьких) главою ОВЦС УПЦ МП, протоієрей Андрій Новіков — главою Відділу взаємодії Церкви й Суспільства, який треба створити в УПЦ МП. Також йому потрібно віддати храм УПЦ МП у Верховній Раді, зараз там служить «сіра мишка», а Новіков міг би активно діяти в проросійському напрямку».

Перед нарадою синоду УПЦ 20.12.13 намагається через патріарха просунути Агафангела й Новікова (Ваше Святійшество-нов).

Цікава особливість — з листів видно, що існує прямий канал впливу на Януковича, хтось близький йому. Вплив не тільки на раціональному рівні, але і психологічний, використовують страх. Але цей суб’єкт впливу в дослідженій частині дампу не названий.

У листопаді 2011 Патріарх летить у Сирію, там уже півроку продовжуються мирні повстання, які жорстко придушує уряд. З нагоди цього візиту Фролов пише записку: «Пастирський візит Святійшого Патріарха Кирила в Сирію особливо актуальний «тут і тепер», бо ті, хто прагне встановити «новий світовий лад», при якому, до речі, не буде місця Росії («маленька республіка на уламках Росії–це колонія), прагнуть усунути сирійського президента Башара Асада, друга й партнера Росії. Якщо його спіткає доля Каддафі, то ісламісти, яких підтримує «Вашингтонський ЦК», не дадуть спокою ні Антіохійському Патріархату, ні російській базі ВМФ у Сирії. Тож візит Патріарха до Сирії вкрай важливий, це не просто «протокольний» візит, а візит духовного лідера, який змінює хід світової історії до кращого».

Тепер ми знаємо, до чого призвело це втручання в хід історії, коли весь світ здригнувся від подій в Алеппо. Починалося все ніби безневинно – з візиту Патріарха…

Далі буде.

×Disclaimer

Матеріали надали активісти українського Кіберальянсу на ексклюзивній основі для аналізу та обробки. Спільнота InformNapalm не відповідає за першоджерело та його походження.

Матеріал до публікації підготував Giordano Bruno

Інформація підготовлена спеціально для сайту InformNapalm.org. При повному або частковому використанні матеріалу активне посилання на автора і статтю на сайті обов’язкове.
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0 )

Хочете оперативно отримувати сповіщення про нові розслідування InformNapalm? — підписуйтеся на сторінки нашої спільноти у соцмережах Фейсбук та Твіттер.

Закликаємо читачів активно ділитися нашими публікаціями в соціальних мережах. Винесення матеріалів розслідувань в публічну площину здатне переломити хід інформаційного та бойового протистояння.  

Джерело