Представляємо читачам InformNapalm 5-й Епізод саги FrolovLeaks. Тим, хто дізнався про сагу вперше, рекомендуємо ознайомитися з попередніми частинами в розділі Hacktivism. Там ви знайдете опис і передісторію. Усього епізодів буде 7. В останньому викладемо повний дамп листування «воцерковленого експерта» Кремля по впливу в Україні, заступника директора Інституту країн СНД, прес-секретаря Союзу православних громадян Кирила Фролова.
Завдяки хактивістам українського Кіберальянсу (UCA) ми з вами маємо змогу вивчити досить довгий шлях політичних і церковних інтриг РПЦ МП, що відображено в листуванні Кирила Фролова з 1997 до 2016 року. Сьогодні ми коротко зупинимося на 2012 році. Останні епізоди будуть присвячені 2014-2016 рр., коли від ідеологічної війни й маніпуляцій РФ перейшла ще й до силового сценарію окупації України.
Хактивісти UCA із захопленням спостерігають за реакцією в російських кулуарах на вихід матеріалів #FrolovLeaks. З особливим інтересом на вихід публікацій чекає член Ради із зовнішньої та оборонної політики, депутат Державної Думи РФ (визнана нелегітимною) і директор Інституту країн СНД Костянтин  Затулін. Інтерес до публікацій виявляє і відомий «воцерковлений» російський байкар, лідер байкерського клубу «Нічні вовки», улюбленець Путіна, близький друг Кирила Фролова Олександр [aka Хірург] Залдостанов. Не відстає і протоієрей Всеволод Чаплін, він рекомендує Фролову все заперечувати в стилі «Ви все брешете!», а сам грає роль скромняги-піарщика, якому, мовляв, «Не соромно за описані в листуваннях Фролова справи». На прохання хактивістів UCA ми постараємося якнайшвидше дійти до 7-го Епізоду. Щоб і Костянтин Затулін і патріарх Московський Володимир [aka Кіріл] Гундяєв, і вся церковно-політична рать могли захопливо провести новорічні та церковні свята. Отже, листування Фролова за 2012 рік (дамп листування) віддзеркалює основні події цього періоду: імітація виборів президента РФ, Парламентські вибори в Україні,  події в УПЦ МП, а також  скандал, пов’язаний із російською панк-рок-групою «Pussy Riot», яка виконала 21 лютого 2012 року панк-молебен «Богородиця, Путіна прожени!» в храмі Христа Спасителя. Цікаво, що саме Кирило Фролов та інші наближені до нього особи писали звернення в слідчий комітет  РФ про притягнення до кримінальної відповідальності учасниць колективу.

У 2012 помітно посилилася взаємодія Кирила Фролова із силовими органами та державними структурами. Цікаве його листування з чоловіком на ім’я «Василь Васильович» (platon2989@rambler.ru). Можливо, це куратор зі силових структур. Листування тривало з 31.03.11 до 14.10.12 (294 листи). Йому надсилали докладні звіти про зустрічі Фролова із закордонними дипломатами та журналістами, православними активістами, священиками. Навіть зустрічі з патріархом Кирилом докладно описували в листах до цього адресата.

Кілька цитат: 

«Вл. Агафангел хоче надіслати цю статтю Легойді (Володимир Лейгода з 24 грудня 2015 року Голова Синодального відділу взаємовідносин Церкви із суспільством і ЗМІ Московського Патріархату — прим.редакції IN) ніби як «на погодження», прошу Вас, щоб до Легойди довели, що статтю цю треба погодити без запитань і допомогти її поширенню в центральних ЗМІ Росії»! (21.01.12);

«…Також повідомляю, що на пікети скандування «наш Патріарх Кирил – Господь благословив» мобілізовано 200 осіб. Працюю над збільшенням кількості, збираюсь виїхати в Київ» (21.07.12);

«Злити Павловскому міг тільки Логінов — він працював у ФЕПі (Фонд ефективної політики – прим. ред.) й намагається винюхати про всі мої контакти» (9.07.12).

Незважаючи на те, що про політолога К. Логінова, свого партнера в деяких церковно-політичних проектах, Фролов у такому дусі написав багатьом, зокрема, патріарху, самому Логінову він повідомляє: «До речі, усі ці місяці я згадував тебе в рекомендаційних матеріалах тільки зі знаком плюс, як ключову людину. Ще раз прошу, не вір розводчикам, навіть якщо вони вважаються твоїми друзями – я не виключаю політичної версії, але не виключаю й мотивів особистої ревності».

 

Отримує Фролов від «Василя Васильовича» цікаві замовлення: «Потрібне екстрене втручання православної громадськості в справу Пусі Ріот. Потрібно найближчим часом обговорити першочергові кроки наших дій». Це потім втілилося в багатьох агресивних діях Фролова та його соратників.

Ще один приклад — кандидатуру проросійського активіста з Молдови Володимира Букарського Фролов погоджує на Старій площі.

Контактує з Донецьком, де проводять заходи політична партія «Російський Блок» і громадська організація «Донбаська Русь», а також інші проросійські організації (У Донецьку святкували День єдності з Росією, Круглий стіл. Регіональна інтеграція).

Контакт Фролова  — Сергій Бунтовський, ідеолог «російського руху», лідер донецької міської організації партії «Російський блок».

Створюється ініціативна група «Донбас за Євразійський Союз (ЄАС)» — (Донбас за Євразійський Союз — про рух.DOC), якою по лінії казачества займається А. Бредіхін. Прапор терористичної організації «ДНР» на стіні ще раз нагадує нам, що не з Майдану почалася війна, а набагато раніше. Фото — лютий 2012.

Фролов і далі прагне брати участь у політичних процесах: «А може, мене ввести в Президентську Раду з прав людини й розвитку громадянського суспільства, там зараз 13 вакансій через втечу білолєнточників. Невже я гірший від якогось Орєшкіна? Прошу посприяти»; «Я не гірший від Лєбєдєва, Холмогорова, Васермана й Шевченка! Я хочу виступати на мітингу!».

Для цього пише листа С. Говорухіну, який очолює передвиборчий штаб Путіна, пропонує свої ресурси, надсилає інтерв’ю одеського митрополита Агафангела (інтерв’ю.DOC).

• Фролов називає координаторів Асоціації православних експертів

  Список дуже довгий, але опублікуємо його повністю, може, хтось знайде в ньому себе:

  ігумен Сергій (Рибко), настоятель храму Сходження Святого Духа на Лазарівському кладовищі, член Міжсоборної ради Московського Патріархату — ігумен Серапіон (Митько), доктор богословських наук, кандидат філософських наук, глава Місіонерського відділу  Ярославської єпархії, член Міжсоборної ради (рос. – присутствия) Московського Патріахату — ігумен Віталій (Уткін), секретар Іваново-Вознесенської єпархії, викладач візантиністики Іваново-Вознесенської семінарії — протоієрей Віктор Горбач, глава Місіонерського відділу Південно-Сахалінської та Курильської єпархії — протоієрей Євген Максименко, клірик Дніпропетровської єпархії Московського Патріархату — протоієрей Андрій Новіков, секретар Одеської єпархії Московського Патріархату, член Біблійсько-богословської комісії і Міжсоборної ради Московського Патріархату — протоієрей Дімітрій Сідор, настоятель храму Христа Спасителя і Хрестовоздвиженського кафедрального собору в м.Ужгород, голова Сойма Підкарпатських Русинів, експерт “Русинського Європейського Центру демократичних змін” — ієромонах Дімітрій (Першин), голова видавничо-інформаційного сектору Синодального відділу Московського Патріархату в справах молоді, декан факультету журналістики Російського Православного Інституту св. Іоанна Богослова — ієромонах Макарій (Маркіш), клірик Івановської єпархії Московського Патріархату — Амеліна Яна Олександрівна, журналіст, експерт Центру євразійських і міжнародних досліджень Казанського державного університету — Бабурін Сергій Миколайович, ректор Російського державного торговельно-економічного університету (рос. – РГТЭУ) — Букарський Володимир Володимирович, політолог (Придністров’я) — Вайі Олексій Євгенович, голова Фонду російської культури — Верещака Дмитро Миколайович, генеральний директор ТОВ Востсібресурс, голова Державного Клубу — Виноградов Павло Миколайович, журналіст, редактор відділу соціальних проблем газети “Невський час” (Санкт-Петербург) — Володіхін Дмитро Михайлович, кандидат історичних наук, доцент історичного факультету Московського державного університету, голова літературно-філософської групи “Бастіон” — Григор’єв Максим Сергійович, політолог — Гуманова Ольга Валеріївна, журналіст, публіцист — Єгоров Володимир Георгійович, професор, доктор економічних наук — Казаков Олександр Юрійович, політолог, засновник Центру ліберально-консервативної політики »Велика Росія» ім. П. А. Столипіна і П. Б. Струве — Малюков Денис Володимирович, координатор православного молодіжного руху — Матвіїв Ігор Валерійович, голова творчого об’єднання »Духовний спадок» — Медведко Степан Вікторович, голова проекту »Історична пам’ять» партії »Єдина Росія» — Міков Володимир Сергійович, заступник голови Російського Клубу Православних Меценатів, голова Православного руху »Любов і вірність» — Міхєєв Сергій Олександрович, віце-президент Центру політичних технологій — Орлова Катерина Петрівна, редактор видавництва »Данилівський благовісник», член Міжсоборної ради Московського Патріархату, — Толстов Сергій Валер’янович, директор Інституту політичного аналізу й міжнародних досліджень (м. Київ) — Філатов Анатолій Сергійович, директор Центру етно-соціальних досліджень — Фролов Кирило Олександрович, політолог, завідувач відділу України Інституту країн СНД, голова Асоціації православних експертів, голова Корпорації Православної Дії (КПД).

Для підтримки Путіна залучають і проросійських активістів в Україні, наприклад, С. Моїсеєв планує проводити пікет біля російського консульства:

«…потрібен запас на непередбачені витрати і можливо хтось із лідерів казачеств або інших громадських організацій вимагатимуть гроші. Чому? По-перше, ніхто не повірить, що Москва нічого не дає лідерам що б я не говорив будуть думати що Моїсеєв гроші від Москви собі отримав, але ні з ким не ділиться. Наступного разу ніхто із лідерів може не відгукнутися. Перелік організацій:
Рада Чорнобильців Проскурін.
Російське Віче Макаров
Маргеловці Гурін
Казачества: Вірне, Слобожанське, Лозовське, Чугуївське, фонд Кутєпова, Дроздовці.
Для активізації лідерів по-хорошому кожному лідеру треба десь 1000 грн.
Включно Русь Триєдина разом десять організацій виходить 10000 грн.
ВСЬОГО: 122500 грн. Або приблизно 15-16 тис. доларів.
Приїжджаємо з прапорами організацій, плакатами, газетами, листівками, креативами».

Після невдалого й нечисленного пікету Моїсеєв знову пише про гроші, обґрунтовуючи браком грошей свої промахи. Мабуть, треба вже зрозуміти, що не вдається запустити проросійський рух у Харкові не через відсутність грошей, а тому, що соціальної основи для нього немає.

Фролов дедалі кращої думки про себе. Наприклад, пише українському чиновнику, першому заступнику голови Державної архівної служби України В. Вороніну, партнеру і співавтору Д. Табачника, через якого він зв’язується з верхівкою влади РФ: «Слухай, а навіщо мені Затулін на все життя. Мені треба працювати в АП!».
У другому листі: «Ну от, тепер ще одного молодшого товариша — Сашу Босих призначили головою урядової комісії з діалогу з молоддю Кавказу. Я знову в прольоті, громадівник».
Пише А. Грачову, заступнику начальника управління АП РФ із міжрегіональних та культурних зв’язків, колишньому генеральному консулу РФ в Одесі: «Щось треба буде дати митр. Павлу. Харків? Щось обов’язково має отримати архієпископ Іоанафан — той самий москвофільський блогер України, який багато років публічно викриває Драбінко. Що це може бути? Велика митрополія. Якщо не Харків, то Житомир. Або Сергія в Житомир, а Іонафану Одесу – він із гумором, блогер, місіонер, активно працює з журналістами, громадськістю, Одесі це підійде».

Цікаво, що такі громадяни РФ як Кирило Фролов лізуть розв’язувати питання української церкви.

Про Табачника і Вороніна часто згадують у листах, наприклад:

В одному з листів Кирило Фролов формулює ключові інтереси РФ в Україні: «а) її вступ у Митний, потім у Євразійський Союз; б) державна двомовність російської та української мов; в) демократизація і федералізація України, висловлюючись чесніше – максимальне ослаблення української держави;
г) укріплення становища України як канонічної території Московського Патріархату; д) закріплення Чорноморського флоту на своїй історичній базі в Севастополі й максимальний розвиток його інфраструктури; е) припинення фальсифікацій історії, дебандеризація освіти і виховання, і відновлення загальноросійської самосвідомості триєдиного російського народу;
є) російський контроль над ГТС і ключовими галузями економіки України;
ж) військовий союз, дебандеризація армії і спецслужб України».

Розсилає листування начебто одного з проукраїнських священиків УПЦ МП, ми не можемо оцінити її автентичність, тому не наводимо. А автентичність дампу Фролова ми підтверджуємо, тому можемо повторити його слова, що це компромітаційне листування стало доступне завдяки єпископу Тульчинському Іонафану (Єлецьких), у якого «духовне чадо працює на «Лівому березі». З іншого листа стає зрозуміло, що це Соня Кошкіна: «…Соні Кошкіній — це придворний журналіст віце-прем’єра Колесникова, їй у Таїланд злітати однаково що поснідати… Вона й понесла листування й архієп. Іонафану, і Чаленку. Хитра Соня — витягла все з … і злила. Залік і орден!».

Генерал Педченко, глава Генштабу України, продовжував розвивати активність у справі допомоги Російській Федерації. Фролов пише Олексію Мухіну, гендиректору Центру політичної інформації про те, що Педченко просить про зустріч із керівником АП РФ Сергієм Івановим: «Не виключено, що він незабаром стане Главою АП ПУ… Педченко – не просто проросійський високопоставлений чиновник, він тісно пов’язаний із сином Президента України Олександром Януковичем, який зараз формує групу особисто відданих Януковичу людей і розставляє їх на ключові посади — СБУ, МО і под. І це не все. Також інформую Вас про те, що Г. Педченко не просто воцерковляється, але й почав сповідатися у прот. Андрія Новікова. Звісно, протоієрей не буде розкривати таємницю сповіді, особистих гріхів,  але стратегічною інформацією готовий ділитися, як і впливати на Педченка в інтересах Росії».

В іншому листі говорить, що з О. Януковичем він пов’язаний через свого помічника генерала Абросімова.

З листів видно, що посилюється радикалізм Фролова: «жодних задніх ходів у Москві не буде. Тільки вперед, на Берлін!«, «сепаратистів — вішати!«, «ворог зачищений» і под., почав проводити заходи з відомим провокатором Ентео. Ненависть і презирство він висловлює до будь-якої думки, що відрізняється від його власної. У листах поливає брудом багатьох російських православних активістів та священиків. Трапляються в листах і безуспішні спроби протидіяти безумній лінії Фролова. Так, Юрій Бєлановський пише:

«Кирило за три роки створив умови, за яких зруйноване все, що було при Патріарху Алексії в сфері місії, катехізації й мол роботи. Заперечувати це нерозумно. Йде систематичне створення прошарку чиновників, процвітання жоповилизування й повний відрив від реальності! … Кириле, годі строїти із себе комсомольця. Не хочете засуджувати священновладдя — не засуджуйте. Але і правду не заперечуйте! Зрозумійте, що всі ваші покровителі і друзі викинуть вас, як сміття, коли раптом ви перестанете бути потрібним. Такі приклади я знаю!».

Смішно, що Фролов у листуванні пліткує навіть про особисте життя тоді ще подружжя Путіних. Мабуть, продовжуючи лінію фейків про вагітність Людмили Путіної, що розганялися в церковних колах після відсутності на святкуванні Великодня.

За свої висловлювання він отримує таку «чорну мітку».

З листування видно, що в Україні діяли два центри проросійської активності — Донецьк і Крим, у чому ми переконалися після подій 2014 року. Велику роботу проводить філіал Інституту країн СНД у Севастополі, наприклад, кілька заїздів школи журналістики, де присутні студенти й молоді журналісти із Криму, Луганської та інших областей України. Там фігурують імена Оксани Шкоди, політолога Дмитра Видріна, Костянтина Затуліна та ін. Серед ЗМІ ми бачимо назву «Новорос.info» (Георгієв Сергій, Гончаров Олексій) (Список 30.03; Список слухачів хто звідки; Список слухачів_алфавіт13062011_; Посилання; Список одеських журналістів). За результатами курсів слухачі поставили Фролову низькі оцінки, про що він, як завше, пише серію листів зі звинуваченнями у змові особисто проти нього. А Затуліну повідомляє про донос на нього кримського консула В. Андрєєва. А коли його усунули від викладання в одній із змін — скаржиться на Затуліна «нагору».

Фролова, який називає себе в одному з листів «любимчиком Патріарха», одного разу увечері приймає Гундяєв і доручає йому проведення інформаційної спецоперації в боротьбі щодо так званої «пильної справи» — іміджевого скандалу навколо квартири патріарха в елітному «будинку на набережній», що наклався на Pussy Riot, і дорогий годинник, який «зник у фотошопі». Він вислуховує його пропозиції щодо втручання в справи української церкви й політики, обіцяє свій захист. У результаті з’являється текст Хто2 («Термінове завдання Святійшого») під псевдонімом А. Глоба, вказаним самим патріархом (припускаємо, що це натяк на архімандрита Олександра Глобу, друга звинуваченого у «пильній справі» священика Ю. Шевченка). Текст розганяється підконтрольними ЗМІ та блогерами. Потім Фролов звітується замовнику: «Ваше Святійшество! Стаття А. Глоби має великий резонанс, завдання виконане, до продовження «бойових дій» готовий».

З листування Фролова видно, що спонсором митрополита Іларіона Алфєєва, який має на нього вплив, є Леонід Михайлович Севастьянов, направлений на навчання в Рим і Вашингтон Гундяєвим, ще коли він був митрополитом Смоленським і Калінінградським. Після цього зразу ж Севастьянов стає співзасновником та генеральним директором міжнародної компанії «СтратінвестРу», яка надає консультації з усіх питань ведення бізнесу (комерційних, законодавчих, фінансових) в області енергетики, зв’язку, транспорту та інфраструктури. З 2009 р. входить до ради директорів фармацевтичної компанії ВАТ «ПРОТЕК» і очолює благодійний фонд ім. Святителя Григорія Богослова. Фролов планує зацікавити Севастьянова фінансуванням «гуманітарної» зміни в Криму для «розширення вербувальних можливостей», щоб вплинути на вибори до Верховної Ради, звести його із Сергієм Гавриловим, депутатом держдуми РФ від КПРФ, який входить у міжфракційну групу захисту християнських цінностей.

Серед імен, які називає Фролов як «перспективних для їхніх завдань»: Владислав Пустовий, кандидат богослов’я, керівник прес-служби Київської митрополії, Селіванов, Друзь, Моїсеєв (Харків) — гол. редактор «Русі Триєдиної», у Севастополі — блогери Микола Зайков та Олександр Руденко-Мініх. Також Фролов висловив ідею співпраці з В. Медведчуком, до цього він оцінював його як ворожу силу.

Дедалі насиченіше адміністративне життя в УПЦ МП, подія за подією — проходять синоди, приймаються рішення, Фролов старанно все відстежує, пише рекомендації, які, треба зазначити,  реалізовуються дедалі менше, спротив всередині УПЦ дуже великий.

Планують перестановки в УПЦ МП із розрахунком посилити російський вплив.

Українська церква бореться з російською експансією, і на фоні погіршення стану митрополита Київського Володимира російська сторона планує спецоперації.

Постійним інформатором Фролова щодо ситуації в УПЦ МП є о. Євген Максименко. Він постійно пише про гомосексуалізм, крадіжки і под. Наприклад, у цьому листі йдеться про єпископа Феодосії, контакт російських терористів Кулигіної і Гіркіна, щодо нього проводили розслідування журналісти Центру Миротворець.

Для своїх дій Фролов використовує «звернення громадськості», які підписують: Друзь Ігор Михайлович, голова громадської організації «Народний Собор» України; Селіванов Олексій Сергійович, головний отаман Міжнародної громадської організації «Вірне Казачество», секретар Координаційної ради з питань розвитку казачества в Україні при Кабінеті Міністрів України; Прокопенко Олександр Віталійович, голова Вищої ради Всеукраїнського об’єднання «Російська співдружність»; Єгоров Юрій Миколайович, голова громадської організації «Православний вибір»; Матвєєв Володимир Іванович, член Міжнародної організації аналітиків-енергетиків IAEE, керівник інформаційно-видавничого напрямку Київських Дворянських Зборів; Сироватський Сергій Анатолійович, доцент, кандидат історичних наук; Сергій Моїсеєв, голова правління ХОО «Русь Триєдина», редактор газети «Русь Триєдина» (ЗАЯВА; ЗВЕРНЕННЯ).

Виявляється, у Німеччину на конференцію по Афону збирається їхати депутат держдуми РФ комуніст Сергій Гаврилов для участі в круглому столі «Моральний приклад Афону і виклики секулярного світу». Фролов пише йому доповідь «Служіння афонського чернецтва і смисли, ідеали та завдання служіння російської еліти». Фролов виступає проти сталінізму, за звільнення мавзолею, але обслуговує химерну держсистему РФ, що поєднує в собі православ’я з комуністичними проявами, культ жертв і катів.

Пише текст з осудом підтримки протестних настроїв деякими священиками РПЦ, широко його розсилає (Говорячи про болотне лобі в Російській Православній Церкві). Та коли журналіст Роман Носіков хоче його опублікувати, суттєво переробляє (тільки так.2docx), боїться, що його відлучать за втручання в справи церкви, тобто усвідомлює аморальність своїх дій і навіть жде за них покарання.

У дампі Фролова за цей період листування з прокуратурою. Саме він був ініціатором кримінальної справи проти Pussy Riot, а також автором низки інших резонансних заяв в органи прокуратури — по «врученню» Гундяєву срібної калоші, проти Бєлковського і под. Частину заходів він проводив із Дмитром Цоріоновим, доволі відомим і скандальним Ентео.

В інституті країн СНД Фролова переводять з українського напрямку на добре знайому йому церковну ниву. Він починає просувати загарбницькі інтереси РФ у всіх країнах, де є РПЦ: «Завдяки Святійшому Патріарху Кирилу в Киргизії запровадили православну єпархію на чолі з єп. Феодосієм, Киргизи, принаймні, північні, народ, що релігійно не визначився. Тому православна місія серед них є ключовим чинником повернення Киргизії в простір «Великої Росії», Євразійського Союзу. А таке повернення потрібне, це аксіома».

Отже, 2012 рік у житті Кирила Фролова, якого ми досліджуємо, насичений багатьма резонансними подіями: цькування та кримінальне переслідування Pussy Riot, проведення маргіналізованих заходів. Проте вплив його в Україні зменшився, коло контактних осіб за 2012 рік не розширилося, мабуть, тому цей напрямок передали іншим агентам. 2013-2016 роки вже скоро розкриють сучасний стан речей і визначать долю Фролова. Води відійшли…Затулін, видихай і приймай пологи! )

×Disclaimer

Матеріали представили хактивісти Українського Кіберальянсу на ексклюзивній основі для аналізу та обробки. Спільнота InformNapalm не відповідає за джерело та його походження.

Матеріал до публікації підготував Giordano Bruno

Інформація підготовлена спеціально для сайту InformNapalm.org. При повному або частковому використанні матеріалу активне посилання на автора і статтю на сайті обов’язкове.
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0 )

Хочете оперативно отримувати сповіщення про нові розслідування InformNapalm? — підписуйтеся на сторінки нашої спільноти у соцмережах Фейсбук та Твіттер.

Закликаємо читачів активно ділитися нашими публікаціями в соціальних мережах. Винесення матеріалів розслідувань в публічну площину здатне переломити хід інформаційного та бойового протистояння.

Джерело