Дві схеми із заробітку мільярдів: «Гнучкий коефіцієнт» і «Тягнути кота за хвіст».

У 30-х роках минулого століття Теодор Рузвельт пообіцяв американцям перемогти «баронів-розбійників», і в результаті став президентом.

«Баронами-розбійниками» у ті часи називали  монополістів на чолі з Рокфелером,  які збирали з населення надприбутки, користуючись імпотенцією антитрастових державних органів.

Якщо скорелювати цю історію на Україну, то можна знайти багато схожого: барони у нас є, надприбутків теж вистачає. Єдине, що до кінця неясно – це наскільки ефективними є наші антимонопольні органи. Журналісти цим цікавляться мало, а з прес-релізів цілісної картини не створиш. Деколи навіть навпаки: вони більше заплутують, аніж роз’яснюють. От наприклад.

Уже майже півроку Генпрокуратура вовтузиться довкола Антимонопольного комітету і його голови Юрія Терентьєва. Після феєричних обшуків в квітні підопічні Юрія Луценка досі не наважились ні закрити справу по «злочинному прикриттю» цигаркового монополіста «Тедіс Україна», ні висунути підозру представникам АМКУ, які згідно з даними самої Генпрокуратури «неодноразово, систематично» отримували «грошову винагороду» від представників ТОВ «Тедіс Україна».

Саме ця історія і сподвигла нас розібратись «що там було?».  Ми, звісно, на відміну від прокурорів не можемо стверджувати про «грошові винагороди».  Але не менш цікавим виявився економічний бік проблеми. А саме: виявилось, що штраф за монополізм може коливатись у 10 разів. А що ще більш пікантно: проконтролювати ці «коливання» не може не тільки ефемерна «громадськість», а й інші державні органи. Така собі ілюстрація до народної пісні: «Сам п’ю – сам гуляю».

Мова йде за відомий штраф у розмірі 431 млн грн., накладений у 2016 році Антимонопольним комітетом на фірму «Мегаполіс-Україна» (яке по ходу затяжної справи було перейменоване у «Тедіс Україна») за монополізм та порушення конкурентного законодавства.

Даруйте, що далі буде багато цифр, але саме у них криється відповідь. Отож.

Коефіціент прибутковості і легкий помах руки

Давайте спробуємо самі розрахувати, які санкції наклала би на монополіста нормальна здорова людина за допомоги рекомендаційних роз’яснень самого АМКУ.

Комітет визначив формулу для розрахунку штрафу у такому вигляді:

Bf = RR* F0(%)*(K1+K2+K3)/3, де

RR – розмір доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), пов’язаний з порушенням	Це недоступна журналістам комерційна таємниця. Тому скористаємось відкритими даними та логікою. «Тедіс» оформився у супермонстра в 2013 році, коли зайняв майже 100-відсоткову долю ринку посередників між цигарковими виробниками і роздрібними мережами. АМКУ зміг збудитись на все це у 2016 році. Тобто можемо вважати, що «Тедіс» у 2013-2015 роках безкарно займався монополізмом і має бути покараний саме за цей період. Дохід, пов’язаний з порушенням – це вся виручка від його продажу цигарок. За доступними «Нашим грошам» даними, в цей період «Тедіс» наторгував на 69 млрд грн.	69 млрд грн.
F0 – початковий розмір штрафу відповідно до тяжкості порушення, зазначений у підпунктах 12.1 – 12.3 цих Рекомендаційних роз’яснень	АМКУ відштовхується від верхньої планки 10%, яка водночас і вказує на те, що не можна штрафувати на суму більшу від десятини річного обороту штрафованого підприємства. У нашому випадку – важкість монополізму саме така, максимальна. Тож беремо 10% і для формули визначаємо як:	0,1
Коефіцієнти	Всі ці коефіцієнти можуть визначатись АМКУ в діапазоні від 0,05 до 2 в залежності від суб’єктивної оцінки членів АМКУ
К1 – коефіцієнт впливу чи можливості впливу порушення на суміжні ринки	Цигарки навряд чи впливають на будь-які інші суміжні ринки. Це не ринок бензину, який безумовно впливає на транспортні тарифи, а відтак впливає на безліч інших ринків. Тому можемо брати по-мінімуму:	0,05
К2 – коефіцієнт особливості категорії споживачів, на яких вплинуло порушення, та природи товару	В цигарках нема нічого особливого, це не бензин і не хліб. Тому можемо брати по-мінімуму:	0,05
К3 – коефіцієнт рівня прибутковості виду діяльності, пов’язаного з порушенням	Максимальну двійку слідувало б давати, якби мова йшла за торгівлю наркотиками чи людьми. Тут все-таки не такі маржі. А нижче одиниці ставити варто було б, якби мова йшла про формально збитковий бізнес. Але в нашому випадку маємо фактично генератор кешу. Тому можемо обрати:	1,5
А тепер підставимо ці цифри в формулу і отримаємо Bf – базовий розмір штрафу (скачайте екселівський файлик з формулою і можете самі обраховувати з будь-якими змінними)		3,45 млрд грн.

Відразу визнаємо, що звичайним смертним неможливо отримати дані про конкретні цифри, які АМКУ вставляє у формулу для розрахунку штрафу у кожному конкретному випадку. Комерційну таємницю нам пильнують не згірше від державної. Ну хіба що Генпрокуратурі відкриті шпаринки до секретів.

Отже за даними «Наших грошей», в АМКУ двічі розраховували штраф. Однак обидва рази він був в десять разів нижче від отриманого нами. Ось якими маніпуляціями досягалась ця 3–мільярдна знижка, яку зрештою і не заплатять цигарники в державний бюджет.

Розрахунок №1 зі штрафом 347 млн грн. було презентовано 9 грудня 2016 року.

Для розрахунку всі коефіцієнти К були використані як у таблиці «Наших грошей», тобто і коефіцієнт прибутковості був 1,5. Однак доходну базу монополіста було значно зменшено.

Там де ми рахували всю виручку від цигарок за три роки – 69 млрд грн. в АМКУ взяли лише 2013-2014 роки. Мовляв, у 2015 році монополіст став на шлях виправлення і трохи зменшив свої апетити, а відтак роздрібні та дрібнооптові торгівці отримали змогу заробляти трохи більше за рахунок скорочення прибутків «Мегаполісу». Це в очах АМКУ виглядало фактично як припинення зловживання монополізмом, а відтак за це можна не штрафувати. Хоча монополія абсолютно не зникла, а перерозподілення прибутків в системі на наш погляд було не дуже значним, щоб вважати монополіста невинним у 2015 році.

Цим казуїстичним прийомом базу з наших 69 млрд грн. було зменшено до 32 млрд грн. за 2013-2014 роки, відкинувши 37 мільярдів гривень 2015 року (тоді гривня вже значно девальвувала і один річний прибуток у національній валюті вже був як за два попередні роки).

Але це ще було не все зниження бази.

Автор розрахунків вирішив, що доходи «Мегаполісу» від продажу цигарок роздрібним торговцям – не пов’язані з порушенням, тобто монополізмом головної контори. А тому їх теж не треба враховувати для штрафу. А оскільки на реалізацію гуртовим торговцям припадає лише 20% від цигаркової виручки «Мегаполіса», то показник RR опустили ще в п’ять разів, приблизно до 7 мільярдів. І так нарахували штраф у розмірі третини мільярда гривень. Це у десять разів менше, ніж нарахували «Наші гроші», не обтяжені обов’язками перед ким попало.

Така маніпулятивна знижка викликала м’яко кажучи подив всередині самого АМКУ. Тому вирішили перерахувати. Вийшло трохи краще, але покращення вийшло однаково цинічним.

Розрахунок №2 зі штрафом 431 млн грн. було презентовано 14 грудня 2016 року.

Цього разу взяли нормальний період штрафування з 2013 і аж по другий квартал 2016 року, коли АМКУ взагалі почав справу. При цьому врахували не всю виручку «Мегаполіса» 69 млрд грн., а лише частину – на 43 мільярди гривень. Але це в будь-якому разі у шість разів вищий RR, ніж у попередній версії. Однак у шість разів вищий штраф дивом не став. Бо коефіцієнт рентабельності К3 з офіційно незрозумілих причин – вжух! – і опустили з 1,5 до 0,15.

Менше одиниці. Менше, ніж у купі штрафних рішень АМКУ в інших сферах бізнесу. Фактично членам АМКУ запропонували вважати монопольну торгівлю цигарками мало не збитковим бізнесом!

У кожному випадку штраф в результаті «перерахунку» мав скласти близько 350 млн грн., тобто приблизно так само як і після першої спроби.

Це знову викликало шум. І коефіцієнт прибутковості на засіданні АМКУ підкрутили приблизно до 0,2, щоб вийти на два штрафи 429 млн грн. і 2 млн грн. по різним пунктам, які зрештою і потрапили в рішення АМКУ.

Здавалося б перемога – сумарні 431 млн грн. більші від стартових 347 мільйонів у першій версії. Насправді ж, якби представники держави порахували штраф, керуючись здоровим глуздом, то він мав скласти 3,5 мільярди гривень. Але маніпуляції АМКУ дозволили бізнесменам зекономити три мільярди гривень на штрафних санкціях.

3 мільярди гривень економії на штрафі для фірми – було за що боротись, чи не так?

Саме так вважали і в Генпрокуратурі, коли порушували справу і відкритим текстом писали, що голова комітету Юрій Терентьєв здійснював «прикриття протиправної діяльності». Однак здається, що справа досі там, звідки й почалась (див. «ГПУ підозрює голову та членів АМКУ у хабарах від цигаркових монополістів Кауфмана і росіян – документ»):

Але тут принаймні бодай почалось і якось йде. Інші історії минають взагалі без жодних ускладнень. Для прикладу.

Як час перетворюється в гроші

Друга історія стосується державних аукціонів з продажу сирої нафти, які з давніх-давен окупував «Приват». Низка фірм і фірмочок монопольно скуповували державну нафту і газовий конденсат значно дешевше від світових котирувань, чим і забезпечували надприбутки для угрупування Коломойського.

У жовтні 2016 року АМКУ впритул підійшов до того, щоб оштрафувати «Укртатнафту» та ще п’ять фірм, які наторгували нафти на 11,4 млрд грн. і газового конденсату на 320 млн грн. Формула штрафу – та сама, що і у описаному вище випадку. Але показово, що коефіцієнт прибутковості для нафтотрейдерів становив 1, а не 0,2 як для цигаркотрейдерів. Але суть схеми тут полягала в іншому.

АМКУ має штрафувати на 10% від обороту порушника за попередній рік. Тобто у 2016 році для обрахунку штрафу брали доходи підприємств за 2015 рік. І на жовтневе засідання АМКУ винесли розрахунки штрафів на 2,05 млрд грн.

Але раптово почались танці. Спочатку остаточне рішення про штраф АМКУ переніс на листопад. А згодом вирішили перенести питання ще раз, «на потім». А коли  це – «потім» – у протоколі засідання не зафіксували. Так що вносити розгляд «приватівського» штрафу мав особисто голова комітету Терентьєв. І він вирішив це зробити аж у березні 2017 року.

А це означало, що для обрахунку штрафу вже треба було брати доходи штрафників не за 2015 рік, коли власне і відбувалось порушення, а за 2016-й. А доходи ці якраз дуже впали – загалом по всім шести фірмам з 38 до 27 млрд грн. Відповідно впав і розрахунковий штраф – з 2,05 до 1,37 млрд грн.

Тобто банальні переноси засідань АМКУ зекономили приватникам 700 мільйонів гривень.

Щоправда, врешті усе закінчилось для «Привату» взагалі ідеально.  23 серпня Госпсуд Києва відмінив і ці 1,37 млрд грн. штрафу, бо не погодився з висновками АМКУ про пов’язаність оштрафованих та погодженість їх дій.

Але якість розслідування АМКУ і перипетії розгляду в судах – це інша велика історія. Яка, на жаль, у тому числі доведе, що в українських реаліях «барони-розбійники» живуть набагато комфортніше, ніж їхні колеги на заході. Чого, звісно, не скажеш про пересічних мешканців.

 

Юрій Ніколов, «Наші гроші»

Джерело