Найскладніше та найважче в житті кожного – це втрата близької людини. Горе, пережите в цей момент, не можна порівняти ні з чим, і життя починає ділитися на «до» і «після».

Тема втрат часто замовчується, тому що це важко, незручно, занадто неприємно. Тому буває так, що людина в горі часто залишається сама. Відразу після втрати поруч є багато знайомих, друзів, які намагаються морально підтримати людину в скорботі. Через якийсь час підтримка слабшає, в оточуючих виникають свої турботи, своє життя, робота. Йому перестають телефонувати, бо не знають, що сказати, як утішати, як допомогти й не нашкодити. Потім рідше приходять у гості або навіть починають уникати.

У цей період людина осмислює та переживає всю тяжкість утрати. Деякі навколишні усуваються, чекаючи поліпшень в стані людини. І лише найближчі залишаються поруч. Для багатьох людей у горі ця підтримка – найцінніша, бо вона рятівна.

Горе – це абсолютно нормальна реакція людини на втрату. Є таке поняття «робота горя». Саме робота, оскільки цей процес необхідний людині для того, щоб «пропрацювати» свій душевний біль, пережити певні етапи, розставити все по своїх місцях щодо взаємовідносин із померлим або почуттів до нього, а також попрощатися з ним. У цьому процесі відбувається зміна життя людини, настає визнання втрати, вона вчиться інакше організовувати побут, жити без близької людини, так само встановлювати нові емоційні зв’язки.

Цей процес має певні стадії, які в 1969 р. описала Кюблер-Росс у своїй книзі «Про смерть і вмирання». Вони відповідають нормальним почуттям людини, що переживає втрату.

Стадія заперечення (у нормі триває приблизно до 7 днів). У цій стадії люди кажуть: «Цього не може бути! Ви щось переплутали. Я в це не вірю». Це заціпеніння й шок. У цей період включається психологічний захист, і людина не приймає того, що сталося, це свого роду «психологічна анестезія».

Стадія гніву (триває приблизно від 2 тижнів до 3 місяців). «Як він міг так учинити?» «Це не справедливо!» «Я ненавиджу його!» Коли людина розуміє, що те, що з нею сталося – реальність, починається період звинувачень і агресії, яка може бути спрямована на зовнішній світ, на обставини, на померлого, а в деяких ситуаціях – на себе.

Стадія торгів (може тривати до 1 року). «Краще б це був (а) я!» «Чому так сталося» «За що мені все це?» Іноді в цей період людина думає про минуле, про те, що зроблено неправильно й побічно призвело до втрати, тому перебування в цій фазі є «спробою» переробити минуле. На цій стадії відбувається пошук причин того, що сталося, тому від людини часто можна почути «якби …, то …»

У цей час уперше відбувається реальне прийняття втрати, коли це найбільш сильно відчувається. Рішення, прийняті в цей момент, – це різні види «плати». Людина може робити пожертвування, може вирішити присвятити час і сили чомусь пов’язаному з причиною горя.

Стадія депресії (у нормі може тривати до 1.5 року). «Нічого не хочу, дайте мені спокій». У цей період людина розуміє, що все те, що вона робила раніше, не приносить результатів, краще не стає. І настає період зниження життєвих сил, коли відчувається безнадія, печаль, смуток, почуття безвиході, не хочеться нічого робити, майбутнє сприймається з негативом. Дуже важко допомогти людині, яка нічого не просить і не хоче, розрада вимагає від близьких багато сил і терпіння.

Стадія прийняття. «Все буде добре, я впораюсь». На цій стадії не відбувається відчуття щастя й радості. Прийняття означає, що факт утрати вбудовується в досвід людини й усвідомлюється як невід’ємна частина минулого. Людина розуміє, що починається новий етап у житті. Починають з’являється життєві сили.
Ці стадії людина проживає, коли намагається змиритися зі змінами в житті. Вони мають деякі закономірності, протікають приблизно однаково в усіх людей. Деяких із стадій може й не бути, змінюватися може тривалість стадій, їх порядок.

Коли горе трапляється, Ви можете відчувати всіляку палітру емоцій: від ненависті до всепоглинаючого почуття болю, який, здається, ніколи не ослабне. І варто розуміти, що всі ці емоції – нормальні, з Вами все гаразд. Немає неправильного і правильного способу сумувати, але є здорові способи впоратися з болем.

Як допомогти собі?

На шоковій стадії:
• Необхідно повернення в реальність. У цьому допоможе звернення уваги на дрібні деталі. Можна спробувати помічати все, що відбувається навколо Вас (скільки в кімнаті предметів будь-якого кольору, які звуки Ви чуєте, які предмети на дотик). Перемикаючись на зовнішню обстановку, можна допомогти собі повернутися в дійсність.
• Щира бесіда з людьми, яким Ви довіряєте, або телефонний дзвінок. Так само Ви можете зателефонувати на гарячу лінію, телефон довіри.
• Важливо висловлювати свої емоції, вивільняючи їх. Блокування дає негативні реакції, аж до порушення функцій організму. Сльози – це емоційна розрядка. Після плачу людина може відчувати себе знесиленою, розбитою і спустошеною, але їй стає легше. Пам’ятайте, що Ви маєте право на вираження своїх почуттів.
Коли прийняття факту втрати сталося:
• Найважливіше – це підтримка інших людей. Якщо ви поділитеся з іншими, то нести тягар втрати буде легше.
• Шукайте душевний спокій. Спілкуйтеся з тими, хто приносить заспокоєння, з ким можна поговорити про те, що сталося, сказати про свої переживання. Можливо, це хтось із сім’ї, друг або священик.
• Можна отримати розраду у вірі. Молитва, або церква може пом’якшити горе.
• Дбайте про своє здоров’я. Будь-який стрес шкодить нашому організму, тому зверніть увагу на ваш стан, займайтеся фізичними вправами, забезпечте собі сон, ходіть на прогулянки. Категорично не рекомендується «заглушати» біль алкоголем або наркотиками.
• Робіть те, що приносить задоволення. Маленькі радощі життя потроху будуть приносити Вам задоволення. Можна використовувати це як можливість початку відновлення.
• Не міняйте своє життя кардинально. У стані стресу дії людини відбуваються під впливом емоцій.
• Зверніться до психолога, якщо це необхідно. У деяких випадках потрібна допомога фахівця, якщо відчуваєте, що горе непереборне. Психологія горя вивчена. Фахівець допоможе вам упоратися з ним.
• Відвідуйте групи взаємопідтримки. Іноді виникає почуття самотності у своїй втраті. У цьому випадку Ви можете звернутися за допомогою до людей, які зазнали того ж, що й ви.
• Ведіть щоденник. У ньому можна записувати свої думки й почуття, «виплеснути» емоції. Перечитуючи через деякий час написане, можна проаналізувати, чи стає легше, що змінилося, чого Ви навчилися.
• Дайте собі час. «Робота горя» вимагає терпіння, і це досить тривалий процес, не квапте себе.

Почуття втрати не проходить, Вам завжди буде не вистачати померлої людини, але з часом гострий біль стане сумом, потім сумними, а з часом – світлими спогадами. Це означає, що Ви пережили найскладніший період. І знайте, полегшення обов’язково настане.

Ви можете звернутися до психологів Карітас Харків за професійною допомогою за телефонами: 0509941007, 0503252065.

Проект «Забезпечення основних потреб постраждалого від конфлікту на Сході України за підтримки Карітасу Німеччини».

Джерело