Сьогодні нам – 27 років.
В історичних хроніках стільки часу не означає майже нічого. Мить, спалах, секунда…
Але для нас у цих 27-ми роках – біль і гнів, любов і надія, розчарування та сподівання на краще… А ще – віра! Віра в сильну, гідну країну! Віра в нормальне цивілізоване життя.
«Ми відбулися, ми є, і ми будемо!… Ніхто не перекреслить мій народ!» – колись казав Василь Симоненко.
І хай вже п’ятий рік проти нас ведеться війна, але ми мужньо захищаємо нашу землю від ворога, та ні на мить не сумніваємося, що здолаємо, переможемо, прорвемося!
Я хочу, щоб усі ми пам’ятали: наша державна незалежність – це не тільки прапори, паради і символи. Це і всі ми! Кожна людина, кожна родина, кожна команда. Ви робите цю незалежність, тримаєте її на своїх плечах, плекаєте її в своїх серцях і душах, захищаєте її, як можете.
Я дякую вам за це! Це може здатися тривіальним, але на таких нібито «дрібницях» і тримається сила країни. Наша віра, наша небайдужість, любов і надія ведуть нас вгору, адже, як писав Іван Франко, «я син народу, що вгору йде».
Вітаю вас! Зичу добра, міцного здоров’я та удачі! І неодмінно – щастя! Ми маємо право бути щасливими у власній країні – найкращій в усьому світі! І ми будемо!
Слава Україні!

Джерело