Про «Четверту хвилю» і її вплив на структуру української діяспори США говорили на форумі Товариства «Свята Софія» США
У четвер, 18 вересня, на форумі Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США та Осередку праці Наукового Товариства ім. Шевченка у Філадельфії відбувся виклад на тему «Четверта хвиля і її вплив на структуру української діяспори». Доповідь виголосив директор адміністрації Наукового товариства ім. Шевченка в США, дослідник демографічних процесів у середовищі української еміґрації в Америці д-р Василь Лопух.
У своєму викладі доповідач ґрунтовно висвітлив особливості «Четвертої хвилі» в порівнянні з попередніми еміґраціями. Унікальністю нових іміґрантів є те, що вони, на відміну від усіх попередніх, еміґрують із незалежної України і походять з усіх реґіонів країни. Понадто, «Четверта хвиля» є найбільшою і налічує понад 200 тисяч осіб. Якісна структура нових іміґрантів відрізняється за рівнем освіти, високою мобільністю та динамікою економічного зростання. Основний потік, 54,5%, сформували люди, що виграли “зелену карту”. Окрім них іміґрують до США на підставі воз’єднання сімей (батьки до дітей і діти до батьків), одруження, а також за студентськими, робочими і туристичними візами та “біженці”.
Не буде помилкою ствердити, що «Четверта хвиля» змінила демографічну ситуацію української діяспори у США. «Без нової хвилі сьогодні ми б мали всього 7% україномовних українців. Завдячуючи їй, присутність української мови зросла. Водночас спостерігаємо парадоксальну ситуацію, якої немає жодна інша етнічна громада: майже половина нових іміґрантів розмовляє вдома російською. Утім, це не стільки їх персональна провина, скілька біда, бо є наслідком довголітньої русифікації українського населення й відображення мовних реалій в самій Україні», – зазначив доповідач.
Опріч цього, нова іміґраційна хвиля змінила географію розселення українців. Найчисельніші українські громади нині сконцентровані в меґаполісах: Нью-Йорку, Чикаґо, Філядельфії та Портленді (Ореґон), де загалом проживає приблизно ¼ усіх українців. Ще приблизно 50% українців мешкають у кількох штатах Середньо-Атлантичного реґіону: Делавер, Мериленд, Нью-Джерзі, Нью-Йорк, Пенсильванія, Вашинґтон, Вірджінія і Західня Вірджінія, а приблизно 20% – у штатах Східньо-Північно-Центрально реґіону: Іллінойс, Індіана, Огайо, Вісконсин. Себто, з одного боку, «Четверта хвиля» доповнила і укріпила організовану українську діяспору, з іншого – утворила нові громади у тих місцевостях, де раніше їх не було.
Інший важливий факт, пов’язаний з «Четвертою хвилею», який чітко відрізняє його від іміґрантів до 1990 року та народжених у США – це висока динаміка поїздок до України та їх фінансова підтримка сімей. Крім того, деякі з них повернються в Україну, зокрема, ця тенденція проявилася після 2004 року, коли існували великі надії на перемогу в «Помаранчевій революції». Частина нових іміґратів живе на дві країни. На жаль, нинішня ситуація в Україні викликає занепокоєння, тому на цей час ми спостерігаємо, що еміґраційні настрої є доволі високими, особливо серед молоді.
Підсумовуючи, В. Лопух ствердив, що, приймаючи рішення еміґрувати (у нашому випадку йдеться про США), представники «Четвертої хвилі» мали різні мотиваційні причини, а не тільки пошук праці, який українські журналісти звикли називати «заробітчанством».
Прес-служба Товариства «Свята Софія» США
Світлина (автор: Стефан Фартушок).
Доповідає д-р Василь Лопух