Люди за кордоном, особливо ті, що не посвячені в історію нашого краю, іноді …
Люди за кордоном, особливо ті, що не посвячені в історію нашого краю, іноді плутають Голодомор з “неврожаєм” чи якимись негараздами в аграрному секторі…
Наївно запитують: А як же це ви допустили? А хіба зовсім не було ніяких запасів, резервів? А як же взаємовиручка, взаємодопомога людей?
Вони досі не усвідомлюють, що це був відвертий, не бачений досі геноцид, свідоме і цілеспрямоване винищення цілої нації. Це був смертний вирок, проголошений цілому народу – народу України.
Мені боляче. Боляче, як і всім вам… Але разом з тим, я сьогодні пишаюся, що належу до цього народу, який стерпів скільки болю, відчаю та страждань, що вистачило б на кілька віків, на кілька націй, на кілька континентів… Але не просто стерпів, а – вистояв, не впав, не зігнувся, не зник…
Це – великий народ. Народ з історією, сповненою драматизму, лихоліть та біди, але так само і з великим, достойним майбутнім. Вірю в це!
Голодомор – найтемніша доба в історії не тільки України, а і всього людства. І дуже важливо, що світ сьогодні це визнає. І пізнає, яку страшну ціну довелося заплатити Україні просто за те, щоб вижити, щоб бути.
Пом’янемо всіх безневинно вбитих, закатованих, страчених тільки за те, що вони були українцями…
Запаліть сьогодні свічку на вікні… Боже, бережи Україну…
