❓ Мене терзаються смутні сумніви. Друзі, як ви думаєте: коли ми, анархо-капіталісти, лібертаріанці думаємо про те, як звільнити народ від чиновницького рабства, чи ми в цей самий час не стаємо схожими на соціалістів з позаминулого сторіччя, котрі проводять малоуспішну агітаційну роботу серед переконаних кріпаків? Ми повинні, в першу чергу, думати про власний розвиток, свої інтереси, вчитися та заробляти, а ми натомість тягнемо за рога стадо електорату, котре продає нашу свободу за $20, щоб жити в здиржаві, хоче отримувати від чиновників подачки за награбовпні в нас гроші та запитує що ми зробили для суспільства. Ми марнуємо безцінний час і енергію на те, щоб відкрити очі сліпим, чекаємо від ідіотів рішень мудреців. Може, ми тут, на пострадянському просторі, всі уражені вірусом соціалізму? Чи не краще нам залишити їх чиновникам, а самим займатися своїми справами? Ми лише даремно витратимо час на те, щоб вчити людей, котрі нічому не вчаться. Всі наші зусилля розбиваються об два принципи, сформульовані Ейнштейном: перший – людська тупість вічна, другий – не можна досягнути іншого результату, повторюючи ті самі дії, котрі до них призвели. Коли спілкуєшся з людьми, розумієш, що народ навіть не знає що таке лижі, на які треба стати, щоб вирушити в потрібному напрямку. Україна скотилася до рівня держави 16 сторіччя. Навіть сам Господь Бог, якщо він спуститься з Неба, нічим тут не допоможе.

Джерело