Голова Комісії у справах освіти та виховання Української Греко-Католицької Церкви сестра Христофора Буштин Чину Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії розповіла про створення католицької школи в Києві і запросила зголошуватися першокласників на перший навчальний рік.

Tweet

Сестро Христофоро, це вже не перша ваша спроба організувати католицьку школу в Києві…

Так, це вже буде моя третя спроба за п’ять років, які я є в Києві. Знаю, що переді мною теж було кілька спроб. Але ми не можемо відмовитися від реалізації цієї ідеї, тому що приходять батьки і кажуть, що хотіли б, аби їхні діти навчалися в католицькій школі.

Для нас це є достатня причина втілити цю ідею в життя.

На жаль, ми до кінця не можемо зрозуміти, скільки є бажаючих навчатися тут у Києві. Тому дуже просимо зголоситися.

На якій стадії перебуває створення такої школи?

Я би сказала, в робочій. Ми зараз в Комісії освіти і виховання УГКЦ маємо бурхливий період напрацювання документів про практичні кроки, які стосуються створення саме католицької школи.

На даному етапі ми працюємо над початковою школою, але з розумінням, що нашою метою є повноцінна загальноосвітня школа.

Зрозуміло, що державний стандарт буде в її основі, але з християнським забарвленням.

Зараз працюємо над виданням книжки «Модель закладу католицької школи». Тобто ми напрацьовуємо різні матеріали, які покликані допомагати всім в Україні, хто бажає створити таку школу в своєму місті, містечку чи селищі. Документи і література, які ми видаємо, покликані допомогти чітко розуміти, у чому відмінність між звичайною школою і католицькою.

І в чому відмінність?

Передовсім у тому, що люди, які там працюють і батьки, які туди посилають своїх дітей, повинні розуміти, що основа культури школи – християнські цінності.

Тобто діти вивчають усі ті самі предмети, що і в звичайній школі, плюс обов’язково предмет релігії. Не Християнська етика, а саме предмет релігії.

Головна з переваг будь-якої католицької школи, яких я знаю, – це є якісна освіта, що базується на якісному вихованні. Тому часто в католицькі школи посилають навчатися своїх дітей і не католики, а просто тому що це якісна освіта.

Прототип якої країни католицької школи ви берете за основу?

Ми вивчали моделі Австрії, Німеччини, Польщі, Словаччини, Угорщини. Тепер ми починаємо цікавитися американською моделлю. З ірландськими школами в нас добре налагоджений контакт і вони діляться з нами своїми напрацюваннями. Але ми не беремо якусь конкретну модель за основу. Тим більше в нас уже є свої напрацювання. У нас уже є школи, які не називалися досі католицькими, але діяли як католицькі школи. Це школа в Івано-Франківську, школа Святої Софії у Львові, це перша католицька школа Шептицьких у Львові, школа для хлопців у Бучачі, школа для дівчат у Зарваниці… І ми вже маємо можливість подивитися, як наші напрацювання діють на практиці і можемо по ходу вдосконалюватися.

Як я вже сказала, буде предмет релігії, постійна формації учителів, батьків, обов’язково присутній в школі духівник, надаватиметься психологічний та педагогічний супровід.

Тобто ви згідні з тим, що дітей обов’язково має супроводжувати психолог у школі?

Так, звісно.

Через відсутність психологічного супроводу, через відсутність бажання зрозуміти дітей, чому вони поводять саме так, а не інакше, виникає дуже багато проблем у дітей, які навіть можуть зламати дитині життя. У звичайній школі часто, на жаль, усе вимірюється відпрацьованими годинами. І ми ще ніяк не подолаємо в Україні певні радянські шаблони, за якими сприймаємо дитину, наприклад, хто її батьки, ким вони працюють…

Маємо приклад католицької школи у Польщі. Вона є державною, але нею опікуються селезіани. Школа знаходиться в такому не дуже благополучному районі, тому там є різні діти. Але вони мають групу психологів і педагогів, які займаються критичними випадками. Скажімо, коли школі важко щось додати дитині, тому що вона не має основи, того коду, на який можна щось населити. Тобто абсолютно занедбані діти, з якими зовсім не займаються дома.

Який мінімум має бути дітей, аби почала школа діяти?

Ми склали попередню модель, за якою має бути мінімум 15 дітей на перший клас. І чим більше дітей ми знайдемо, тим краще буде почати.

Звісно, це буде платна школа для батьків. Бо така освіта не буває безкоштовною. Плату можна здійснювати щомісячно. А також буде перший внесок.

Ми вже маємо приміщення під школу. Воно знаходиться на Подолі.

Перший рік ми плануємо діяти за домовленістю з іншою з державних шкіл, київською або львівською, що вони нас будуть сертифікувати і дитина матиме право будь-коли перейти в будь-яку іншу школу з посвідченням, що вона вчилася.

Ми вже маємо кілька кандидатур на вчителя. Для нас дуже важливо, аби вчитель відповідав професійним якостям нової української школи не тільки на уроці, але й на перерві. Ми не хочемо вчителя зараженого радянським підходом, який може принижувати гідність дитини, навіть якимось коментарями, на кшталт, чистіть вуха, аби ви мене добре чули. Це маніпулятивні і образливі методи є неприпустимі, коли ми говоримо про розвиток особистості, про гідність, креативність. Бо яка креативність може бути, якщо тебе принижують?!

Передбачаємо також різноманітні гуртки.

Ми шукаємо і батьків, які би нам також допомагали створювати цю школу, а не тільки споживали готовий продукт.

Ми вирішили починати з одного класу, бо це більш реалістично. Пам’ятаю, як починалася школа Святої Софії у Львові. Це були розбиті старі приміщення. На початку було лише п’ятеро дітей, а до кінця року набрався повний клас.

Тобто головне, вважаю, – почати.

Чи маєте якусь статистику, як діти себе знаходять після закінчення католицької школи?

На жаль, ми не проводили ще такого ґрунтовного дослідження в Україні. Але я знаю багатьох успішних людей, які закінчували саме католицькі школи. Цим людям легше себе знайти в житті, вони більш соціально адаптуються.

Розмовляла Оксана Климончук

Джерело