"Галя на Марсі" -…

Галя ось уже четве…

Яким чином журналіст може…

Якщо Ви працюєте ж…

Тиждень молінь за єдність…

По всьому світі від…

Свята Літургія за єдність…

Свята Літургія за є…

Творчість, яка ніколи не…

17 грудня 2019 року…

«
»

«Засвідчити російську агресію»: як кримчанам присуджують компенсації за анексію півострова

Українській журналістці з Криму Анні Андрієвській за рішенням Солом’янського районного суду міста Києва присуджена компенсація моральної шкоди від Росії в розмірі понад один мільйон гривень, повідомили представники громадського руху «Сила права», які супроводжували справу.

В організації підкреслили, що на подібну компенсацію може претендувати кожен громадянин України, який постраждав через агресію Росії. Юристи уточнили, що гроші можуть бути виплачені за рахунок арешту і продажу російського майна за кордоном.

Кримська журналістка Анна Андрієвська пояснює, що головною метою її початкового позову не було отримання компенсації.

Мій кейс ліг в основу експерименту, щоб отримати перший на той момент в Україні документ, що засвідчив би російську агресію
Анна Андрієвська

– У 2015 році громадянський рух «Сила права» і його юристи розробили хорошу схему того, як можна отримати компенсацію за російську агресію. По суті, мій кейс ліг в основу експерименту, щоб отримати перший на той момент в Україні документ, що засвідчив би російську агресію. Тоді ще не було постанови Верховної Ради України, яка назвало б Росію країною-агресором, не було взагалі будь-якого юридичного обгрунтування того, що агресія була. Мені було цікаво брати участь у цьому експерименті, я погодилася. Перше рішення було схвалене в 2015 році – херсонський суд визнав факт російської агресії проти України щодо подій у Криму в 2014-му. На підставі цього рішення формувалася позовна заява для стягнення компенсації моральної та матеріальної шкоди. У моєму випадку це пов’язано з подіями анексії.


Анна Андрієвська

Анна Андрієвська зазначає, що сума компенсації в один мільйон гривень заснована на практиці Європейського суду з прав людини.

Як можна оцінити грошима те, що я вже п’ять років не бачила рідного дому?
Анна Андрієвська

– Вона не може покрити тих моральних витрат, які я понесла в результаті анексії. Я думаю, що це відноситься і до інших людей, які змушені були залишити Крим, свій будинок у 2014 році. Як можна оцінити грошима те, що я вже п’ять років не бачила рідного дому, не бачила своїх рідних, за винятком кількох людей? Сьогодні через політичне переслідування в Криму з боку ФСБ я навіть не знаю, чи зможу колись повернутися. Мій від’їзд у 2014 році пов’язаний не з тим, що мені просто захотілося переїхати до Києва, – це було пов’язано з колосальним тиском із боку російських спецслужб. На журналістів, які не визнавали російську анексію Криму, організовували сафарі, їх відловлювали – когось відправляли в катівні, когось намагалися переслідувати кримінальними справами. Було дуже небезпечно залишатися тоді в Криму. Це і змусило мене поїхати.

Юрист громадського руху «Сила права» Павло Ганчук розповідає, хто ще може звернутися до них за допомогою.

– Ми добиваємося компенсацій для людей у разі переселення, поранення, смерть близької людини. Це нічого не коштує – просто люди звертаються в громадську організацію, і вона надає таку послугу. В першу чергу, це вимушені переселенці з окупованих територій, поранені в боях за незалежність України, родичі загиблих. Ми розшукуємо різного роду російське майно на території України і в перспективі звертатимемося до інших держав, щоб накладати арешт на таке ж майно у них. Є дві конвенції – одна європейська, одна міжнародна – щодо імунітету держав. Там прописується, що країна не може посилатися на імунітет, якщо вчинила певні дії та завдала моральної та матеріальної шкоди на території іншої країни.

Російський юрист-міжнародник Володимир Жбанков вважає, що з закордонним стягненням шкоди можуть виникнути складнощіі.

Навряд чи вдасться швидко отримати компенсації. В цьому плані ефективніше рішення міжнародних інституцій у рамках міжнародного публічного або приватного права
Володимир Жбанков

– Російського майна в Україні не так уже й багато. Майно дипломатичних представництв заарештовувати не можна. Теоретично, якщо таке майно вдасться знайти і довести, що воно належить Російській Федерації, яка систематично порушує права людини в цілому і щодо окремих осіб, якщо є рішення щодо цієї особи, виконавче провадження порушити можна. Це справа непроста, довга, але таке рішення може зіграти в майбутньому, коли ситуація якось зміниться. Навряд чи вдасться швидко отримати компенсації. В цьому плані ефективніше рішення міжнародних інституцій у рамках міжнародного публічного або приватного права. Рішення внутрішні реалізувати за кордоном буде дуже і дуже складно.

Юрист-міжнародник Борис Бабін скептично дивиться на перспективи подібних позовів у національних судах.

​– Я буду песимістом, але обговорювати реальні юридичні наслідки цих процесів можна буде тільки після того, як хтось виконає хоча б одне рішення на велику суму. По-друге, на жаль, часто ці процеси підміняють собою звернення до міжнародних інституцій, в Європейський суд із прав людини, в комітети ООН або до Міжнародного кримінального суду. Проблема в тому, що замість того, щоб використовувати кошти, де дійсно є механізми отримання компенсацій з Росії на користь приватної особи, які вона буде змушена виконувати, ​– люди йдуть до національних судів. Його виграти простіше, ніж Комітет ООН із прав людини, але виконати рішення складніше, а його виконання може призвести до певних ризиків.


Борис Бабін

В інтерв’ю кримському виданню «Примечания» керівник робочої групи з міжнародно-правових питань при постійному представництві Криму при президенті Росії Олександр Молохов висловив думку, що перспектива стягнення компенсації на користь громадян України реальна і що Росії слід «перехопити ініціативу»:


Александр Молохов

​«Коли ці заарештовані активи РФ у Києва закінчаться, він, у рамках договорів про правову допомогу, може запросити арешт майна РФ за кордоном, перш за все в Європі. Так уже було в нульових із майном Росії, заарештованим за позовом швейцарської фірми «Нога», так було з арештом у Європі вітрильника «Сєдов». Це все серйозно, не треба все це недооцінювати і хіхікати. Вони множитиметь ці судові рішення і звертатиметься до іноземних судів –​ у країнах, де є майно Росії… Сьогодні ми не формуємо порядок денний, ми просто відповідаємо на дії української сторони. А потрібно формувати порядок самим. Треба переходити від захисту і виправдань до наступу. Наприклад, влаштувати Громадський трибунал щодо керченського інциденту –​ за аналогією з відомим трибуналом Рассела-Сартра щодо американської агресії у В’єтнамі, що зіграв важливу роль у формуванні громадської думки щодо в’єтнамської війни… Плюс треба звертатися щодо керченського інциденту в Міжнародний суд у Гаазі».

(Текст підготував Владислав Ленцев)

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *