Логічним є те, що воювати мають чоловіки. І зустрічаючи на передовій дівчат, не…

Логічним є те, що воювати мають чоловіки. І зустрічаючи на передовій дівчат, не можу зняти з себе якогось відчуття провини за те, що вони тут. Та наші україночки в лиху для всієї держави годину демонструють просто еталони моужності, героїзму та самовідданості.
От, наприклад, операційна медична сестра Оксана Тицька. Вона служить в одному з військових госпіталів, що зараз знаходиться на передовій. Маючи дві освіти — юридичну і медичну, вона цілком могла знайти шляхи, щоб уникнути мобілізації. Та отримавши повістку, ця мужня дівчина одразу пішла до військового комісаріату. І от зараз триває її вже друге відрядження в зону проведення АТО. Першого разу вона була на Маріупольському напрямку, якраз у той час, коли проросійські найманці по-звірячому почали обстрілювати позиції наших військ та жилі квартали.
За словами нашої героїні, дуже важко було звикнути до каліцтв воїнів і цивільних людей від залпів артилерії та систем залпового вогню колишнього братського народу. Так само не легко було перелаштуватись на зовсім інший тип операцій з видалення уламків російських снарядів та ракет, що потрапили в тіла українців. Однак всі військові медики Збройних Сил України виконували свою роботу.
— Найстрашніше в роботі військового медика — це не надати вчасну допомогу пораненому, — зізнається Оксана. — Страшно, коли на твоїх очах вмирають люди, які могли б ще жити і жити. Тому всі наші лікарі викладаються повністю, аби зберегти життя і врятувати наших бійців, які зазнали поранень.
Оксану командири подали на заохочення орденом «Княгині Ольги».
— Я не можу бути вдома, коли йде війна за цілісність нашої держави, — підсумувала Оксана. — Адже зберегти країну для нащадків — справа кожного з нас. А ще, користуючись нагодою, хочу звернутись до всіх лікарів, які підпадають під мобілізацію. Хочу попросити людей в білих халатах зрозуміти, що їх знання та уміння дуже потрібні хлопцям тут, на передовій. І тому прошу всіх лікарів, які отримали повістки, не ховатись і не тікати від служби, адже саме від нас залежить доля поранених солдатів. Просто подумайте про це… а потім ідіть у військовий комісаріат.
Передова інформаційна група Міністерства оборони України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *