«Старшина» передового рубежу

У цивільному житті він був простим будівельником, а в зоні проведення антитерористичної операції – захисник Маріуполя з позивним «Старшина». З нього беруть приклад бойові товариші та поважають командири.
На передовій, поблизу однієї з найгарячіших точок Приазов’я – населеного пункту Широкіно, свої позиції впевнено тримає один з окремих мотопіхотних батальйонів. А на зведеному опорному пункті несе службу один з найдосвідченіших військовослужбовців старший сержант Олександр Д. Коли розпочалися активні бойові дії він прийшов до війська добровольцем. Каже, що диванним захисником бути не зміг.
– У серпні йшли важкі бої та гинули наші молоді хлопці. Я не знаходив собі місця, а серце підказувало треба йти та допомагати армійцям стримувати агресора, який прийшов на нашу землю, – розповідає старший сержант Д., – Одного ранку переглянув інтернет новини. Побачив оголошення про набір до війська навідників, механіків та командирів бойових машин. Ще в середині 80-х років, коли служив на Закавказзі, якраз був командиром БМП. Довго не думав. Зібрав речі і пішов до військкомату. Тепер тут, стою на захисті Маріуполя.
Олександр – один з найстарших серед воїнів підрозділу. Йому уже п’ятдесят перший пішов. Проте, він до нині володіє навиками військової справи та передає їх своїм бойовим побратимам. Недаремно, що із перших днів служби молодші за віком бійці прозвали Олександра «старшиною». Цей позивний і закріпився за ним. Служба в старшого сержанта Д. дуже відповідальна. Знаходячись під постійними обстрілами бойовиків, його підрозділ завжди на «чеку». Бійці охороняють об’єкти, ведуть спостереження, облаштовують вогневі позиції та контролюють визначену ділянку дороги Маріуполь-Новоазовськ.
-На своїх позиціях ми добре закріпилися. У разі будь-яких ситуацій, добре знаємо що робити і як давати відсіч ворогу. Все ж таки не один день знаходимось на передовій. Я люблю Україну, і хочу щоб вона була незалежною. Ворогу жодного клаптику своєї землі не віддамо, – запевний Олександр Д..
Неабияким авторитетом користується Олександр у волонтерів. З багатьма із них знайомий особисто. А коли пересилають необхідні речі цим воякам на передову, пакунки символічно підписують: «Старшині роти мотопіхоти Д.»
Вдома Олександра чекають дружина, сини та онуки. Проте, як сам говорить старшина, повернеться додому тільки з перемогою.
– Мої бойові товариші – це моя друга сім’я. Ми залишаємося тут до повної перемоги. Іншого шляху немає, адже тільки разом зможемо зберегти Україну. Якщо хоч один справжній мужчина з кожної української сім’ї стане на захист нашої держави, тоді її ніхто не зможе розколоти, – розповів захисник Маріуполя старший сержант Олександр Д.