Боже, бережи Авдіївку!!!
Від центру і до краю Авдіївки на понад один кілометр простяглася вулиця Молодіжна. Закінчується вона в полі, за яким селище Спартак, де розгорнули позиції російсько-терористичні угрупування.
На Молодіжній розташовано більше 20 багатоквартирних будинків. Але людей тут майже не зустрінеш. Ще рік тому на цій вулиці нового «спального» мікрорайону вирувало життя. А тепер, серед схожих на решето будівель зрідка натрапляєш на літніх людей, які йдуть за кілька кілометрів в приватний сектор набрати з колодязів питної води.
Дехто відверто зізнається, що російська пропаганда, зазомбовані сусіди і окупаційні війська РФ зіграли з цією вулицею злий жарт. Одні кликали Путіна, а інші тепер живуть серед руїн в постапокаліпичному світі. Загалом, з усього міста найбільше постраждали Будинок Культури, мікрорайон Хімік і вулиця Молодіжна.
Позиції українських військових зовсім поруч – на паралельній вулиці. Бійці АТО розповідають, що ворог намагається поцілити більше не в них, а трохи лівіше, по «житлових» кварталах Молодіжної.
– Тут била гаубиця, а там, далі, сліди від розривів «Градів», а це – від танкових снарядів, – йдучи дорогою показує на руйнування солдат з позивним «Ілліч», який вже більше трьох місяців на передньому краї Авдіївки. – Танчик любить хуліганити – виїде, «бахне» і знову сховається.
В період активних дій тут два місяці взагалі не було комунальних комунікацій. Нещодавно відновили подачу електроенергії. З теплом і водою все набагато складніше.
Але деяким літнім людям нікуди переїжджати, отож доживають віку тут. Щодня у них багато клопотів – запастися продуктами, водою, і прожити ще одну добу, сподіваючись, що сьогодні по них нічим не вистрілять проросійські найманці. За припасами вони «петляють» стежинами, минаючи воронки від обстрілів і снаряди, що не розірвалися.
Ще донедавна, навіть в часи активних дій, у крайній точці Молодіжної, в будинку 20а функціонував цех-склад вологих серветок і туалетного паперу. Але коли і цьому будинку дісталося, робочі перестали сюди приходити. Життя впало у «кому».
Ставлення до солдат у місцевих не дуже привітне. З людьми у камуфляжі до них на вулицю прийшла війна. Кликали Путіна – тепер мають: хто проти кого і за що воює тут мало кого цікавить, на жаль. Місцевий менталітет – звинувачувати усіх крім себе. Але є й винятки, коли місцеві люди підтримують оборонців Авдіївки. Часом, коли на блокпосту зупиняють автомобілі для перевірки, люди і тепле слово скажуть, можуть цигарками чи колою пригостити. Дехто з місцевих підприємців допомагає суттєвіше.
Кілька працівників з «Коксохімічного заводу» в січні, повертаючись з роботи, помітили диверсійно-розвідувальну групу противника і одразу ж повідомили наших бійців… І це, кажуть солдати, далеко не дрібниці.
– Про нас дбають дві дуже хороші жінки. Їхні імена символічні – Віра і Надія. Вони – наші янголи-охоронці: готують, перуть, доглядають поранених, – поділився боєць з позивним «Студент».
Символічне й інше – словами напису на стіні крайньої «панельки» ніби сама Молодіжна закарбувала крик душі: «Боже, береги Авдеевку!!!». І цим вона зустрічає тепер нечастих гостей.