Володимир Пьянков: льотчик, журналіст, письменник

Все це про сумчанина, учасника ІІ світової війни полковника у відставці Володимира Олександровича Пьянкова, якому 26 червня виповнюється 98 років. У своєму поважному віці ветеран веде активне громадське життя, бере участь у патріотичному вихованні молоді, пише статті й книги, а ще їздить на велосипеді, ковзанах і роликах.
Війну Володимир Олександрович зустрів пілотом-інструктором 72 навчальної авіаційної ескадрильї в м. Красноуфімськ, де готував льотчиків для фронту. А в 1942 році молодший лейтенант Пьянков став льотчиком-розвідником 9 окремої гвардійської авіаескадрильї особливого Чорноморського авіазагону, і до кінця війни з крилатими машинами вже не розлучався. Здійснив понад 300 бойових вильотів, переважно нічних. Був учасником визволення міст-героїв Новоросійська, Керчі, Севастополя, Одеси. За зразкове виконання обов’язків нагороджений орденами “Червоної Зірки”, двома “Вітчизняної війни” І і ІІ ступеню, багатьма медалями, серед яких і “За бойові заслуги”. Отримав дві контузії під час падіння літаків.
Про війну Володимир Олександрович каже:
– Війна – це не прогулянка, це жорстока кривава робота. Ми літали над морем, горами, під час розвідки, щоб не помітив ворог, вночі ущелинами гір. Ви не уявляєте як було страшно. В кожен політ йдеш і не знаєш: повернешся чи ні.
Авіазагін, в якому служив ветеран, був невеликий, але завдяки висококласній підготовці пілотів виконував чимало важливих завдань. Зокрема, льотчики проводили нічну розвідку позицій у тилу ворога, десантування розвідників на ворожу територію, підтримували авіазв’язок з аеродромами, перевозили людей, боєприпаси і вантажі, евакуйовували поранених з передової та багато іншого.
Першу контузію Володимир Пьянков отримав на Кавказі. Він виконував перевезення вантажів бійцям 20 гірськострілецької дивізії, які охороняли підступи до гір з боку Кубані. Завдання виконувалися завжди вночі, в будь-яку погоду. Вантаж з боєприпасами та продовольством скидали, орієнтуючись на вогнища. Та ніч була грозова, і в районі села Панагорійського в літак Пьянкова влучила блискавка. Машина почала падати. Пілот лише чудом врятувався: впали на ліс в ущелині. Шукали льотчиків дві доби, поки не врятували.
Ветеран літав переважно на транспортних літаках Ут-1, Ут-2, По-2, Р-5, ПФ-84 “Дуглас” ТЛ-3. Виконував завдання як кращий ас по перевезенню командного складу в Геленджик, Одесу. Зв’язківцем-льотчиком по 2-3 рази на добу вдень і вночі за будь-якої погоди обслуговував бойові дії частин. Вже в Румунії забезпечував бомбардування ворога в Плоєшті, Констанці, авіадесантні операції, вивозив поранених бійців.
Після війни Володимир Олександрович працював льотчиком-інструктором аероклубу в Сімферополі. А в 1949 році на Сумщині розпочав журналістську роботу кореспондентом районної газети “Життя Лебединщини”, створив при ній літературну студію. Згодом переїхав до Сум. У ветерана 60-літній стаж плодовитої журналістської діяльності, він Заслужений журналіст України, нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеню. Автор 11 книг про участь сумчан у ІІ світовій війні. Одна з них – “Величність Кожедуба” – присвячена Герою Радянського Союзу Івану Кожедубу, якого Володимир Пьянков добре знав особисто.
Не зважаючи на поважний вік, Володимир Олександрович і нині демонструє як фізичне так і творче довголіття.
– Мені ось-ось 98 років, а я ходжу на лижах, їжджу на велосипеді, катаюсь на ковзанах і роликах, – розповідає Володимир Пьянков. – На ролледромі катаюсь, а дітвора падає, не може встати. Питають мене: як я навчився? А я їм відповідаю: “90 років проживеш – навчишся!”