2 липня у приміщенні Харківської обласної організації Національної спілки письменників відбулася чи не найнезвичайніша презентація — презентація книжки Валерія Макеєва “100 днів полону, або позивний 911”. Ця книжка — не проза і не поезія, не публіцистика і не драматургія. Її автор — не письменник, не літератор і не журналіст. Це — книжка-сповідь волонтера, який пройшов охоплений війною Схід України й взятий в заручники, опинився в підвалі, де не діють жодні загальноприйняті в цивілізованому суспільстві закони й правила. Ця книжка — написана “кров’ю серця” розповідь про паралельний вимір, знаний як “ЛНР”: приниження, психологічні допити, катування; про жорстоких “ополченців” та російських десантників, чеченців-кадирівців та ополченців-осетинів.

Книжку презентував сам автор — Валерій Макеєв, що викликало підвищений інтерес з харків’ян, зазвичай в більшості абсолютно байдужих до пекучих проблем сьогодення. Особливої значущості презентації книжки Валерія Макеєва надала участь в ній Романа Черемського, харківського репортера-оператора: вони разом потрапили у заручники і разом три місяці перебували у підвалі.

Властиво, вийшла не презентація, де зазвичай розхвалюють автора, а жвава розмова тих, хто хоче жити у власній щасливій країні.