Солдат на півроку: навіщо російській армії короткі контракти?

• 3 листопада 2015

Reuters

Зараз мінімальний термін служби солдата-контрактника у російському війську становить два роки

Міністерство оборони Росії пропонує запровадити короткі контракти на проходження військової служби – терміном від шести місяців до року.

У документі, опублікованому на федеральному порталі проектів нормативних актів, наголошують, що чинне законодавство передбачає укладення контрактів на два, три або п’ять років.

Коротші контракти можливі лише у період надзвичайних обставин – наприклад, ліквідації наслідків стихійних лих або відновлення конституційного ладу.

Автори поправок пропонують розширити цей перелік і додати до нього такі обставини, як збройні конфлікти, боротьбу з міжнародним тероризмом, а також підтримку або відновлення міжнародного миру і безпеки.

Наприкінці вересня Росія почала військову операцію у Сирії: ціллю російської авіації, як заявляє Москва, є екстремістське угруповання “Ісламська держава” і пов’язані з нею бойовики. Російське військове керівництво запевнило, що в операції братимуть участь лише офіцери і добровольці-контрактники.

Навіщо і чому саме зараз російській армії потрібні військовослужбовці з таким коротким терміном контракту?

Ігор Коротченко, головний редактор журналу “Национальная оборона”:

“Я не бачу жодних проблем, це робить контрактну службу більш гнучкою. Тим паче, що є маса заходів антитерористичного спрямування, коли потрібно вирішити задачу, умовно кажучи, за досить короткий період часу і за рахунок залучення жителів тих регіонів, де виникла та або інша проблема. Чому б цим людям не дати відповідний статус, зброю і забезпечити їхню службу протягом півроку або року?

Припустимо, відслужив солдатів рік і хоче ще послужити. Тому йому дається можливість спробувати себе. Я вважаю, що це нормально. У кожного свої життєві ситуації. Чим більше варіантів вибору, тим краще. Ось у цьому сенсі це добре”.

Валентина Мельникова, відповідальний секретар Союзу комітетів солдатських матерів:

“Укладення контракту повинно відбуватися за якоюсь чіткою процедурою. Для цього повинні бути офіційні юридичні документи, які правовим чином визначають ситуацію: наприклад, що це боротьба з міжнародним тероризмом за межами нашої батьківщини. А де у нас такі документи? Де у нас документи щодо України (Росія заперечує участь у конфлікті на території України. – Ред.), щодо Сирії? Так, дозволили використовувати війська, а далі?

AP

У російському міноборони заявляють, що у Сирії служать тільки офіцери і добровольці-контрактники

У нас існує єдиний закон, за яким можна відряджати наших військовослужбовців за кордон – це використання збройних сил для миротворчих операцій. Де у нас миротворча операція, де у нас мандат ООН? А оскільки у нас немає правовстановлюючих документів, ці контракти будуть неповноцінними. Якщо контракт укладений за усіма правилами, то там є відповідні зобов’язання держави, у військовослужбовців з’являються якісь права по звільненню. А у цих що буде?

Я не розумію, навіщо їм (Міноборони. – Ред.) на півроку контракт, коли вони все одно за контрактом туди народ направляють. Думаю, вони хочуть повторити історію чеченської війни, коли змушували солдатів через півроку служби за призовом підписувати контракт.

Зараз це не треба, тому що існує програма набору на контракт, існує – нехай тимчасове – положення про відбір на контракт, воно працює, займається цим головне управління кадрів, і займається, тільки б не наврочити, досить ефективно. А ці усі саботажні пропозиції – для того, щоб у принципі зірвати програму набору на контракт, щоб залишити призов у тому вигляді, у якому він був 10 років тому”.

Блогер, колишній контрактник Денис Мокрушин:

“Нічого нового автори законопроекту не пропонують. Подібні контракти були ще у період другої чеченської кампанії. У нашому полку усі контрактники укладали саме контракт на шість місяців бойових дій. Те ж саме могли зробити і військовослужбовці строкової служби.

AP

Штурм Грозного під час другої чеченської кампанії тривав з грудня 1999-го по лютий 2000-го

Це може допомогти лише у випадку, коли екстрено необхідно набрати енну кількість людей для комплектації особового складу, дуже швидко відновити втрати, заповнити некомплект після звільнення військовослужбовців за призовом. А бойовою злагодженістю доведеться пожертвувати, наводити її на місці – так само, як це було у Чечні на початку другої кампанії. Контрактники приходили до нас без бойової злагодженості, і їм відразу розподіляли бойові завдання.

Наприклад, перед штурмом Грозного, коли мали звільнятися солдати призову 1997 року, їм нав’язували підписання таких контрактів, щоб просто-напросто зберегти особовий склад. Інакше штурмувати було б взагалі нікому. Казали: “Треба, ви нікуди не дінетеся, робіть, як усі, робіть, як сказали, інакше ми вас переведемо в іншу частину, там будете служити в інших, поганих умовах”, тощо. Тобто відбувався моральний тиск. Але частина людей підписувала контракти і без жодного тиску, просто погоджувалася – якщо треба, то треба.

Розповім про свій батальйон. Осінній призов 1997 року, звільнився у листопаді-грудні 1999 року. Треба враховувати, що у Чечні для військовослужбовців за призовом йшов день за два, повинні були бути прискорені звільнення, але їх затримали. У цей же час прибували контрактники – скороспілі, швидко набрані, “солдати удачі”, багато з яких не відповідали потрібним даним, абсолютно випадкові люди. Тоді тривали найважчі бої за Грозний. І тоді весняному і осінньому призовам 1998 року запропонували підписати контракт. Запропоновано було усім – підписали усі, за винятком двох-трьох людей. Їх, як і було обіцяно, перевели до іншого полку, звідки вони спокійно звільнилися у визначений термін.

Контракти були фактично фіктивними – підписувалися вони в одному примірнику, а не у двох, як належить. Люди брали на себе зобов’язання півроку відвоювати у зоні бойових дій, але як тільки дозволила ситуація, – закінчився штурм Грозного, – на початку березня почали звільняти весняний призов 1998 року. А у травні 2000 року стали звільняти і осінній призов 1998 року. При цьому ніхто не дослужував свій піврічний контракт, і ніхто про це не згадував. Тобто, це був такий терміновий захід перед штурмом Грозного, який, у принципі, спрацював”.

Джерело