АСМР: що відбувається у моєму мозку?

Нік Хігем
BBC News

• 19 грудня 2015

АСМР – дивне поколювання шкіри голови, що викликається певними зоровими і слуховими стимулами – явище, яке поширилось в мережі YouTube, зібрало навколо себе субкультуру і продовжує завойовувати нових прихильників. Науковці нарешті починають досліджувати його причини.

Трохи більше ніж рік тому я уже писав про АСМР, приємне тепле бриніння чи поколювання голови, що відчувають деякі люди, і про незвичайну інтернет-субкультуру, породжену цим явищем – зокрема, про тисячі відеороликів на YouTube, спрямованих на стимуляцію цього відчуття.

У відеороликах демонструються дії, що продукують шелест, потріскування або шкряботіння; актори розмовляють пошепки, старанно складають рушники або розпаковують коробки з речами, роблять одне одному масаж голови, прикидаються лікарями, мануальними терапевтами, перукарями чи косметологами, що пропонують “обстежити вас” чи “зробити вам макіяж”.

Багато хто вважає, що такі ролики дуже розслабляють, допомагають зняти стрес і добре спати вночі.

Коли я писав про це минулого разу, ніхто ще не міг пояснити механізм виникнення такої виразної фізичної реакції у відповідь на широке розмаїття стимулів, бо ніхто ще цього не досліджував.

Минув рік, а відповідь поки не знайшлася. Невідомо, яким чином такі звичайні дії спричиняють у нашому організмі цю виразну реакцію – настільки приємну, що дехто називає її “мозковим оргазмом”. Утім, є ознаки того, що серйозні науковці хочуть це з’ясувати, незважаючи на косі погляди, а часом і глузування з боку тих, хто ніколи не відчував АСМР і підозрює, що його прихильники несповна розуму. (Зізнаюся: мені траплялося відчувати АСМР, а моя дружина, яка його не відчуває, вважає мене трохи хворим на голову).

) Ніка Гіґема підключають до вимірювального приладу

Кілька місяців тому я з’їздив у Шеффілд, щоб зустрітися з чотирма аспірантами, які вивчають АСМР (у власний час). Для цього вони досліджують досвід людей, які свідчать про виникнення АСМР після перегляду певних відеороликів. Джулія Поеріо, Том Гостлер і Емма Блейкі і самі відчувають АСМР (ця абревіатура розшифровується як “автономна сенсорна меридіональна реакція” – науковий термін, створений не науковцями). Четверта дослідниця, Тереза Велтрі, його не відчуває.

У порожній конференц-залі психологічного факультету Шеффілдського університету мене підключили до кількох приладів, що мали стежити за моїм пульсом, диханням, температурою та електропровідністю шкіри. Я подивився три відеоролики, а тим часом робилися заміри фізіологічних процесів у моєму організмі.

Один ролик я обрав собі сам, бо в минулому він уже стимулював у мене АСМР. Його авторка – Емма Вісперс-Ред (Emma WhispersRed), “виконавець у жанрі АСМР”, з якою я робив інтерв’ю, коли готував попередню статтю.

Авторка другого ролика – Maria Gentle Whispering, американка й експерт зі складання рушників, чиї відео з АСМР є найпопулярнішими у світі. У третьому ролику, кухар учив глядачів робити макарони – запис був гамірний і грубуватий, повністю протилежний до типових АСМР-відео, тихих та повільних.

Не впевнений, що я показав хороші результати. Багато таких роликів не справляють враження на мене особисто і не викликають у мене АСМР.

Youtube

Канал Gentle Whispering у мережі YouTube – один з багатьох, присвячених АСМР

Переглянувши результати, ми побачили, що найсильніша реакція у мене була на кухаря – відео-антипод до решти, які лишили мене досить байдужим. Але я таки відчув досить виразне бриніння у голові у хвилини перед переглядом, поки Тереза Велтрі готувала мене до експерименту, методично під’єднуючи до пальців сенсори і одночасно проговорюючи, що на мене чекає.

Така “тісна особиста увага”, на думку багатьох, є потужним стимулом АСМР; власне, її й намагаються відтворити у рольових іграх з “лікарем” чи “косметологом”, що зняті на відео.

Як пояснили мені аспіранти, їхнє дослідження має довести, що АСМР, першою чергою, справді існує. “З розповідей тих, хто відчув цю реакцію, схоже, що вона викликає відчуття релаксації, – каже Емма Блейкі. – Отже, у нашому дослідженні ми очікуємо побачити фізіологічні ознаки розслабленості, такі як уповільнення пульсу і дихання”, поки учасники дивляться відео.

Іншими словами, дослідницька група шукає докази того, що це не порожній вимисел. “Багато кому – особливо тим, хто ніколи не відчував АСМР – це явище видається дуже дивним, – каже Том Гостлер. – А оскільки більшість стимулів дуже буденні та непримітні, люди ставляться до цього скептично”.

Скептиків далеко шукати не треба. Сама пані Велтрі знаходить, що більшість відеороликів доволі “мутні” – і сексуальні. “Актори повільно рухають руками, гладять речі, щось пошепки примовляють, – каже вона. – Добре, це розслабляє. Але коли вони торкаються предметів фалічної форми…”

Джулія Поеріо розуміє, чому людям може здаватися, що привабливість цих відео пов’язана з сексом: у багатьох з них гарні молоді жінки ніби нахиляються до глядача і шепочуть щось йому на вушко. Але вона наполягає, що насправді такого зв’язку немає: “Люди, що відчувають АСМР, точно знають, що справа не в сексі – вони не збуджуються”, – каже вона.

На моніторах висвітлюються показники пульсу, дихання, температури тіла та електропровідності шкіри.

Як сподіваються дослідники, коли вони доведуть, що АСМР, стимульована переглядом відео, справді призводить до вимірного ефекту в організмі, цю реакцію можна буде використовувати з користю для здоров’я.

“Багато з тих, хто пройшов наше тестування або коментував відео у мережі YouTube, свідчать, що АСМР дуже розслабляє, зокрема допомагає заснути, – пояснює пан Гостлер. – Отже, я переконаний, що це має терапевтичний ефект. Наша задача – з’ясувати, що саме викликає такий ефект, щоб мати можливість регулювати ці властивості”.

Такі заяви дуже непокоять деяких фахівців, наприклад, Френсіса Макґлоуна, нейронауковця з Ліверпульського університету Джона Мурса, з яким я розмовляв рік тому. Він хвилюється, що люди з серйозними захворюваннями, такими як депресія, захопляться самолікуванням через перегляд відеороликів. Він називає такий метод шарлатанством.

Утім, інші вчені починають визнавати АСМР та її релаксаційний ефект. Напевно, перша праця про АСМР, опублікована у рецензованому науковому журналі, належить двом психологам з Університету м. Свонсі – д-ру Ніку Девісу та Еммі Барратт. Вони опитали близько 500 людей про їхній досвід АСМР.

Їхній висновок: АСМР “тимчасово покращує настрій тих, хто потерпає від депресії, і багато хто свідомо прагне до цієї реакції з такою метою… За відгуками багатьох учасників, навіть за відсутності поколювання вони відчували покращення настрою і зменшення симптомів болю”.

Youtube

Дівчина барабанить нігтями по пластиковій поверхні (кадр з АСМР-відео)

Перегляд кадрів, що стимулюють АСМР, з великою ймовірністю приносить користь, каже Нік Девіс. “Якщо ви спостерігаєте у себе симптоми депресії чи постійно перебуваєте у пригніченому настрої, беззаперечно, вам слід звернутися за професійною допомогою”, – застерігає він.

“Але усі ми часом відчуваємо стрес чи поганий настрій, і такі відеоролики можуть принести перепочинок – кілька приємних хвилин наодинці з собою, як гаряча ванна або пробіжка. Тут немає нічого поганого, на мою думку”.

АСМР і досі великою мірою незрозуміла. Довести, що поколювання у голові супроводжується станом розслабленості, – лише перший крок. Усе ще неясно, чому розслабленість проявляється саме у таких дивних відчуттях.

Невідомо, чи є тут зв’язок з іншими нібито схожими явищами, наприклад, з “музичним трепетом” – “мурашками”, що бігають по шкірі деяких людей, коли вони отримують задоволення від музики. Невідомо, який відсоток населення здатний відчути АСМР. Нарешті, неясно, чи немає у неї негативних ефектів (це видається малоймовірним, але хтозна).

Втім, точно відомо, що кількість відео для стимуляції АСМР і далі зростає. І схоже, вони qдуть нам на користь, попри усю свою чудність.

Джерело