Прес-центр штабу АТО

ДЗВІНОК МАМИ ДОПОМІГ МЕНІ У БОЮ
Дівчина-медик з переднього краю змогла перебороти страх та врятувати багато життів.

На Великодній тиждень в Пісках було справжнє «пекло», «сепари» гатили по наших позиціях з різних видів артилерії, застосовуючи навіть запалюючі боєприпаси. Від цього палала земля… Так розпочала свою розповідь санітарний інструктор 93-ї окремої механізованої бригади з позивним «Ніка».

– Довівши пораненого воїна до медичного авто, мені слід було повертатися до позицій «дорогою смерті», яка повністю прострілювалася бойовиками, – пригадує той незабутній епізод «Ніка». – Було дійсно страшно, і я ніколи не думала, що доведеться повзати по калюжам, притискаючись від трасованих куль до землі. У той момент мені зателефонувала мама… Відповісти я не змогла, проте її дзвінок надав мені сил повзти далі та продовжувати під вогнем рятувати життя наших бійців…

Цю мужню дівчину звати Вероніка, вона родом з Львівщини, зі старовинного та мальовничого містечка Дрогобич. В її родині всі були медиками: мама за спеціальністю була лікарем, а батько проходив службу санітарним інструктором в окремому полку спеціального призначення. Нажаль, кілька років тому він трагічно загинув під час виконання службових обов’язків.

Ще з дитинства Вероніка вирішила продовжити сімейну справу та обрати фах кардіохірурга, або психотерапевта. Проте, за сімейними обставинами, навчання у медичному університеті довелося відкласти до кращих часів. Натомість вона вступила до Дрогобицького медичного училища.

Гарячі події на Донбасі та смерть від поранень молодих воїнів не давали спокою Вероніці. Вона здогадувалася, що на передовій дуже потрібні талановиті медики. В цьому дівчина згодом переконається сама…

Закінчивши другий курс, «Ніка» взяла академвідпустку та приїхала на передову в якості санінструктора ще на весні цього року. Спочатку вона служила в лавах добровольчого підрозділу «Карпатська Січ», а згодом підписала контракт у легендарній 93-й бригаді.

– На війні, мені довелося пережити багато різних небезпечних ситуацій, – розповідає «Ніка». – Особливо важким був Пасхальний тиждень та літня кампанія. Ми тоді майже не спали, завжди були в повній бойовій готовності, а «броніки» стали для нас частиною одягу. Після постійних штурмів та обстрілів у нас було багато загиблих та поранених. Нажаль, у Пісках тоді було дуже мало медиків і не було свого медичного автомобіля. Та і свої медичні набори, ми тоді носили у кульках, поки нас не забезпечили спеціальними рюкзаками.

У таких без перебільшення важких умовах, юна дівчина під постійним вогнем противника надавала нашим пораненим першу медичну допомогу, зупиняла кровотечі та доставляла їх до місця евакуації. І чимало поранених воїнів завдячують їй життям.

Саме тут в Пісках, на самісінькому передньому краї, де майже ніколи не вщухають постріли та вибухи, Вероніка зустріла свого коханого чоловіка Євгена. Він – корінний Кримчанин і після анексії півострову добровольцем пішов до війська захищати Україну.

– З ним я познайомилися у червні, тоді протягом чотирьох днів нас сильно обстрілювали та штурмували бойовики, – розповідає «Ніка». – Командир підрозділу приставив Євгена до мене охоронцем, тобто захищати від диверсантів та допомагати евакуювати «300-х». Наше знайомство переросло у палке кохання. У відпустці ми розписалися та знову приїхали в Піски.

Вероніка будучи досвідченим військовим медиком має чималу практику. Вона постійно навчає бійців свого підрозділу як правильно здійснювати евакуацію поранених з поля бою, зупиняти кровотечу, пневмоторакс тощо.

На щастя, поранених значно поменшало, проте мінлива погода Донбасу також відіграє свою роль.

– Зараз багато роботи, холодно, дощ, сніг і хлопці сильно хворіють, – говорить «Ніка». – Забезпечення із ліками не настільки як би хотілося. Із різними препаратами нам допомагають українські діаспори із США та Італії, проте в них завжди є потреба. А взагалі все добре, я на своєму місці, мене тут цінують та поважають. Вечорами сиджу за підручниками і готуюся складати вступні іспити до вищого медичного закладу. Стати лікарем – це моя заповітна мрія. І у мене все вийде, адже «Ніка – означає перемога».
https://www.facebook.com/ato.news/posts/1115623525115..


Посилання
www.facebook.com

Джерело