Кельн: напади, що залишили німців беззахисними

Дженні Гілл
ВВС, Кельн

• 10 січня 2016

Getty

Відголос нападів на жінок, скоєних в Кельні в новорічну ніч, все ще чути у всій Німеччині – на фоні відставки начальника міської поліції в п’ятницю і новин про те, що серед підозрюваних були прохачі статусу біженця. Кореспондент ВВС Дженні Гілл згадує про події, які змусили як жінок, так і біженців, відчувати себе вразливими.

Центральний собор Кельна – готичний гігант. Тьмяним зимовим ранком його кам’яна велич особливо вражає – він височіє над яскравими вогнями, склом і бетоном сусіднього з ним вокзалу. Вкриті сажею обличчя його кам’яних ангелів навіюють меланхолію. Я стояла тут кілька днів тому, закутана від різкого вітру, і дивилася, як натовп пасажирів проноситься повз по тротуару.

А потім я помітила квіти у горщику, три крихітних рослини, які хтось залишив на сходах собору. Маленькі білі квіти, що тремтіли на вітрі. Люди не помічали їх, проходячи повз. До одного з горщиків була прикріплена записка. “Ми не нападаємо на жінок”, – йшлося в ній. – “Навіть з квітами”. Ні підпису, ні вказівки на те, хто залишив їх тут.

AFP

Тому що, зрозуміло, саме тут – в новорічну ніч – у метушні свята, десятки жінок зазнали сексуальних домагань і пограбувань.

Навіть зараз ніхто – в тому числі і поліція – достеменно не знає, що сталося. Постраждалі розповідають, як натовпи п’яних чоловіків раптово оточили їх. Вони кидали петарди, кругом лунали крики і шум. Молоді жінки кажуть, що нападників були сотні. І зовсім небагато поліцейських. Жодного захисту. Все це відбувалося в серці одного з найбільших міст Німеччини.

Напади розлютили цю країну, розпаливши і до того запеклу дискусію. Німеччина намагається впоратися з рекордним рівнем імміграції. Торік більше мільйона людей прибули сюди, щоб просити притулку.

Тієї ночі в натовпі була значна кількість сирійських, афганських і іракських чоловіків, які мали при собі документи про прохання притулку. Критики не втратили можливості піднести все це як доказ того, що політика “відкритих дверей” Ангели Меркель щодо біженців поставила під загрозу життя німців.

AFP

Вокзал в Кельні у новорічну ніч

Обурення мешканців викликають і слова, і дії поліції, яка спочатку стверджувала, що новорічна ніч в Кельні пройшла мирно. Підозра падає і на ЗМІ, які повідомили про напади лише за кілька днів. Один з телеканалів публічно приніс вибачення за затримку. Тепер збільшуються побоювання, що теплий прийом, який німці надали мігрантам в минулому році, виліз їм боком.

Одна з молодих жінок, що перебувала в новорічну ніч на тій площі, запросила мене до себе додому на околицю Кельна, де вона живе з батьками.

Біля порога мене зустрів маленький – і дуже енергійний – Джек-рассел. Це Спаркі, сказала мені Мішель, посміхаючись, в той час як батько підняв пса на руки і відніс його. До мене долинав лише гавкіт Спаркі з сусідньої кімнати.

Мішель 18 років. Поки вона розповідала мені про себе – вона вивчає в університеті економіку – я озирнулась: сім’я посміхалася мені з фотографій на стінах.

EPA

Після нападів у Кельні все більше жінок записуються на курси самооборони

Вона описала, як вона і її друзі опинилися в оточенні групи з 20-30 чоловіків, які потім напали на них. Вона не розуміла мови, якою вони говорять. “Вони хапали наші руки, відтягували одяг, намагалися просунути руки між нашими ногами”, – розповіла вона.

У кутку кімнати мама Мішель стоїть зі схрещеними на грудях руками.

“Поліції тепер потрібно думати про те, що зробити, щоб допомогти нам, – продовжує Мішель. – Це не нормальна ситуація для Німеччини чи Західного світу”.

Але вона хвилюється. “Було б неправильно звинувачувати біженців, – говорить вона мені. – Їм потрібна наша допомога”.

Багато-хто тут боїться різкої негативної реакції, спрямованої на 4 тис. потенційних біженців, що живуть в Кельні.

Getty Images

Перед собором у Кельні пройшов ряд протестів

Біля одного з найбільших центрів для біженців у місті я зустрілася з молодим іракським чоловіком з зеленими очима, що вражають. Це гнітюче місце: будівля з червоної цегли з брудними вікнами, що виходять на галасливу дорогу з двостороннім рухом.

Незважаючи на це, Хасан широко посміхається, розповідаючи про плани залишитися в Німеччині і працювати механіком. “Я хочу подякувати Ангелі Меркель, – говорить, захоплюючись він, нещодавно вивченою німецькою. – Я люблю цю країну!”

Я запитала його, чи чув він про напади, і на мить він став засмученим. “Так, – відповів він. – Мені так шкода, що це сталося. Але іракці і сирійці – хороші люди”.

Reuters

Жінка біля вокзалу у місті

Хасан сподівається, що його мати і брат приєднаються до нього в Німеччині. Поки він йшов від мене через ворота центру, я не могла не задуматися про те, чи судилося тепер цьому статися.

Здається, що стільки часу пройшло з тих пір, як Ангела Меркель сказала, що Німеччина зможе впоратися з величезним напливом біженців.

Тоді дуже багато людей були вражені її моральним орієнтиром. Німеччина, говорила вона, – це багата, стабільна країна, якій є, що запропонувати.

Але я думаю про ті тендітні квіти, залишені біля собору, – ніжні пелюстки на суворому зимовому вітрі.

Джерело