Докласти усіх зусиль до того, щоб Крим, анексований Росією два роки тому, продовжував залишатися частиною суверенної України, пообіцяла голова Постійного представництва США в ООН Саманта Пауер. Водночас вона визнає, що повернення Криму Україні може бути тривалим. «Голос Америки» розмовляв із Самантою Пауер після спеціального засідання по Криму, що відбулося в ООН.

– Ми можемо продовжувати повторювати, що Крим – це Україна. Однак, ми не маємо реального плану, як повернути Крим Україні. Як Ви бачите вирішення цієї проблеми?

– У мене є привілей стати на підтримку України, Криму та захист міжнародного права. Водночас, я не жила там, мене звідти не виганяли, я не відчуваю болю, який відчувають багато кримчан, які не можуть повернутися додому. Я можу лише уявити відчай, який переживають люди. Однак, я можу сказати з позиції Сполучених Штатів, що санкції, які ми наклали через незаконну анексію Криму Росією, не будуть зняті, поки Крим не повернеться і не стане частиною України.

Говорячи про окупацію східної України, Саманта Пауер визнала, що мінські угоди неефективні.

– Чи не думаєте Ви, що слід змінити мінські домовленості? Можливо, повинні бути внесені поправки. Зараз немає пунктів, які б чітко вказували, у якій послідовності сторони мають їх виконувати. Міжнародна спільнота дуже сильно тисне на Україну і недостатньо сильно тисне на Росію. Можливо, мінські угоди треба переглянути?

– По-перше, треба пам’ятати, де ми були до «Мінська». Ми мали гарячу фазу конфлікту, ми всі хвилювались за Маріуполь і, звичайно, за населення, яке проживає на лінії фронту. Тому «Мінськ» – це зниження рівня насильства. На жаль, в останні тижні ми бачимо активізацію насильства. Але наше завдання – втримати перемир’я. Щоразу, коли президент Обама розмовляє з Путіним, включно з останньою розмовою, імплементація мінських домовленостей – це головна тема. Наголошуючи на необхідності виконання «Мінська», ми намагаємося співпрацювати з Росією. Я знаю, що це примушує українців нервувати щодо Сирії, але на всіх переговорах з Росією ми ніколи не забуваємо, образно кажучи, про «слона в кімнаті». Цим «слоном» є Україна, нелегальна, незаконна анексія та окупація українських територій. Тому ми продовжуємо активно чинити тиск.

– У 1994 році Україна відмовилась від ядерної зброї і отримала гарантії від США та Великобританії щодо територіальної цілісності. Чи зробили Сполучені Штати та міжнародна спільнота достатньо для допомоги Україні – не лише словами і дипломатією, але й іншими засобами?

– Я розумію, на що Ви натякаєте – допомога смертоносною зброєю. Це те, про що просили багато українців. Ми зробили висновок: військове рішення буде катастрофою для всіх. Так, це підхід, який використовує президент Путін для того, щоб досягти амбітних цілей в Україні. Однак, подвоюючи ставки, спроба надати більше зброї, ніж Путін, завдасть більше болю українцям. Постраждає значно більше людей, ніж досі внаслідок конфлікту. Але я розумію розпач людей. Ми надали багато нелетальної допомоги, близько трьох мільярдів доларів у позиках та інших формах. Зараз ми багато інвестуємо у сфери правосуддя та антикорупційні зусилля. Я думаю, що час продемонструє, правильність такого підходу – не биття себе в груди, хоч я це робила в Раді безпеки ООН – а ізоляція Росії, демонстрація економічних та політичних наслідків за поведінку зразка ХVII століття у ХХІ столітті.

Джерело