Історія життя простого лемка, який одним із перших сформулював концепцію західної багатокультурності.

За життя, особливо у 1950-60 рр., з нього часто кепкували, сміялися в спину, мовляв, он пішов собі, зі своїми ідеями, пришелепкуватий… Та минули роки й сміх розчинився, а його ідеї лишилися. Більше того, зараз ці ідеї є основою державної політики, національною ідеєю для не однієї західної країни. Звичайно, він був не один. Активістів, що поділяли пропаговану ним ідею, були десятки й сотні. І кожен доклався до досягнення спільної мети. Вісім років вони стукали у двері владних кабінетів. Попервах їх не сприймали серйозно, але з року в рік вони нарощували м’язи та вплив. А реальність навколо них лише підтверджувала потребу змін. Й одного дня їхня мрія здійснилася. Ім’я цієї мрії – багатокультурність. Ім’я людини – Володимир Босий. Він не був ані філософом, ані теоретиком. Навпаки він був практиком із досвідом. І цей досвід ліг спочатку в основу його світогляду, кристалізувався у численних дискусіях із однодумцями, а потім був реалізований на рівні влади та соціуму. Але цим подіям передували інші…

21 травня 1899-го в містечку Ясло (Лемківщина, зараз це територія Польщі) народився Володимир Босий. З малечку був учасником товариства «Сокола-Батька», яке пропагувало серед українського юнацтва та молоді здоровий спосіб життя. З початком Першої світової війни Володимир «приписав» собі 2 роки й відтак записався добровольцем до легіону Українських січових стрільців. Був стрільцем 5-ї сотні 1-го полку Українських січових стрільців (УСС).

Згодом працював в уряді гетьмана Павла Скоропадського. З приходом Директорії – учасник війни з більшовиками, а згодом – вимушений союзник у складі УГА. По визвольних змаганнях перебував у таборах для інтернованих у Польщі, згодом вийшов на волю. 1921-го у Володимира та його дружини Марії народився син Богдан. Богдан став старшим сином подружжя, яке загалом мало десятеро дітей. 1924-го Босі виїхали в Канаду. Володимир став Волтером (Walter), а Богдан – Борденом (Borden), а їхнє прізвище трансформувалося у Bossy.

Орієнтація на Липинського

Спочатку родина оселилася в Йорктоні, де Володимир учителював в українському коледжі Святого Йосипа. Він проводив заняття з української мови, літератури та історії. Тут він створив українську пластову організацію, а також Спортивну асоціацію «Січ», у якій існували секції бейзболу та хокею.

Тоді ж усередині 1920х Володимир Босий створив прогетьманську організацію «Січ» (незабаром змінила назву на «Союз гетьманців-державників Америки й Канади»), яка підтримувала Павла Скоропадського й пропагувала ідею монархічного устрою України (на чолі з гетьманом), базовану на ідеях Вячеслава Липинського. Це була одна з найвпливовіших українських національних організацій того часу в Канаді.

«Січ» мала тисячі прибічників й навіть свій літак, який мав назву «Україна» і який придбали за кошти своїх членів. За задумом, цей та кілька інших літаків у слушну мить мали перелетіти Атлантику й стати до служби для повітряного флоту в самостійній Україні…

1931-го родина Босих переїхала у Монреаль, де Володимир знайшов роботу. Тут він працював учителем, офіцером в системі опіки над «важкими» дітьми. Водночас багато років поспіль редагував часописи й газети «Канадійський русин» (згодом – «Канадійський українець»), «Український робітник», «Пробій» та ін. Також з-під його пера у різні роки вийшли друком публіцистичні творів українською, німецькою, англійською та французькою мовами – «Розвал Європи та Україна», «Колапс Західної цивілізації і християнство», «Заклик до соціально налаштованих християн-канадців», «Боротьба між християнською думкою (ідеологією) та матеріалістичним соціалізмом», «Вячеслав Липинський – ідеолог української трудової монархії» та інші.

Практик мультикультуралізму

Йшли роки. Ентузіазм, орієнтація на повернення в Україну в скорому часі, що було притаманне їм у 1920-30-х рр., з плином часу минали. Промайнули четверта, п’ята декади ХХ століття. Літаки перетворилися на металобрухт, архіви припадали товстим шаром пилу, політичний світогляд зазнавав змін, рід Скоропадських, в ім’я яких працював Босий, зменшувався, розпорошувався планетою, а ідеї Липинського цікавили хіба що купку теоретиків. Так дійшло до усвідомлення, що назад дороги немає…

У 1950-х рр. Володимир Босий левову частку свого часу витрачає на роботу в соціальних службах Монреалю. А невдовзі створює Інститут «Конфедерація канадського етнічного розмаїття» (Institute of the Canadian Ethnic Mosaic Confederation). Це була громадська організація, що ставила за мету просувати в життя двокультурної (англо- і франко-) офіційної Канади ідеї багатокультурності, як основи тамтешнього соціуму.

До початку 1960-х рр. ці питання не були надто актуальними в Канаді. Була більшість й була меншість. Не можна сказати, що більшість на державному рівні не опікувалася правами національних меншин. Будувалися і школи, і культові споруди тощо, але це було не системно. Цими питаннями опікувалися місцеві національні громади, а держава лише «спостерігала». Загалом суспільство було терпимим в межах тогочасного уявлення про потребу співіснування різних національних та мовних груп. Надто гостро, як, приміром, боротьба темношкірих за свої права у США, в Канаді міжнаціональні та міжетнічні питання не стояли. Але подекуди навіть на початку 1960-х рр. канадські українці стикалися якщо не з дискримінацією за національною ознакою, то з певними суспільним упередженням щодо їхнього походження…

Тим не менше були активісти, в тому числі й Володимир Босий, який на практиці, працюючи в монреальському міграційному бюро, стикався з найрізноманітнішими суспільними явищами, що ускладнювали рівноправний розвиток різних етнічних груп. Свідомо чи не свідомо ці люди пропагували ідеї мультикультурності,хоча самого цього терміну в ті роки ще не існувало.

Конфедерація канадського етнічного розмаїття об’єднувала в собі представників 17 національностей. За задумом ця організація повинна була на урядовому рівні захищати права меншин. І все що вони могли зробити на своєму рівні, вони робили.

В серпні 1963-го р. Босий написав листа на адресу голови Королівської комісії з питань двомовності й бікультурності Андре Лорандо, де піддав сумніву доцільності існування комісії у такому «бі-» контексті. Він посилався на те, що майже 40 років працював із національними меншинами, допомагав їм інтегруватися в канадське суспільство, і практично на його очах в суспільстві виникла нова «третя сила», з якої не можна не рахуватися. Почалися дискусії на загальнонаціональному рівні. І саме Босий дав старт усім подальшим подіям та змінам… Минуло вісім років і канадський уряд офіційно відмовився від ідей «бікультурності», натомість офіційно взявши курс на мультикультурність (докладно про роль Вол. Босого у цих процесах можна прочитати англ. мовою тут).

Майк Боссі

22 січня 1957-го у сина Володимира – Богдана (Бордена) Босого народився син, якого назвали Майком, і який сьогодні відомий хокейному світові як Майк Боссі (він став шостою дитиною Бордена і його дружини Дороті, а загалом вони мали десятеро дітей).

Чотириразовий володар Кубка Стенлі, йому належить багато рекордів результативності Національної хокейної ліги, його відзначено багатьма персональними нагородами цієї ліги – Кращий новачок-1979, Справжній джентльмен ліги (тричі) та ін. У 752 матчах, які він відіграв у НХЛ, він закинув 553 шайби. На жаль, Майк передчасно завершив свою кар’єру через травми. Є десятки гравців, що грали значно більше за нього, й закинули більше шайб, але за Майком закріпився рекорд, який не змоги перевершити мегагранди давнього й не дуже недавнього минулого та сьогодення. Боссі закидав у середньому 0.762 шайб за гру. Це – найвищий показник результативності в НХЛ. Маріо Лем’ю, приміром, відзначався у середньому 0.754 голом за гру, а Вейн Грецькі – 0.601.

Антибільшовик

Володимир Босий помер 1973-го року. Він не був свідком хокейних перемог свого онука, але дуже тішився, що всі його діти та онуки були спортсменами, вели активний спосіб життя.

Особистий архів Володимира Босого, який охоплює 1880-1973 роки, нині зберігається в Державному архіві Канади й нараховує тисячі одиниць листів, фотографій, книжок,мистецьких інсталяцій тощо. У 1960-х він приїздив у Ясло – своє колишнє село. Дозвіл на відвідання УРСР, де жив його брат, йому не дали:

«Це ви той запеклий антибільшовик, що розповідав на численних конференціях про свій досвід збройної боротьби проти більшовиків? Ви не змінили своїх поглядів на справу самостійної України? Вибачайте…»

Про антихриста

В своїй книзі «Розвал Європи та Україна», виданій 1933 р. Босий передбачив, що Друга світова війна розпочнеться з німецького походу на Польщу, а формальним приводом для цього стане вільне місто Данциг (Гданськ). А невдовзі, за Босим, справа дійде до жахливого зудару між Німеччиною та СРСР й вони самі себе знекровлять. Босий вивів кілька сценаріїв подальшого перебігу подій. Відповідно до першого, коричневу та червону імперії знищать християни. Згідно з другим, Радянський Союз захопить усю Європу і тоді Антихрист пошириться по всьому Старому світові. Але й в такому випадку йому зможе протистояти лише армія християн. Багато його прогнозів щодо цього протистояння не справдилися. Сьогодні вони виглядають наївними…

Великий ідеаліст, Босий називав Радянський Союз імперією Антихриста. Роль України вбачав у тому, що вона в особі селянства зможе протиставити Антихристові його антипода – Христа. Саме для цих цілей – військово-технічної допомоги – й купувалися всі ті літаки, аби у потрібну мить стати до служби в ім’я утвердження України…

Андрій Сек, для VIDIA

Джерело