Серед тем, які зацікавили британську пресу 30 квітня, – політичні наслідки чорнобильської катастрофи, ставлення британців до виходу країни з ЄС, а також криза в Лейбористській партії.

Вибух, що зруйнував СРСР

Тижневик Economist пише, що чорнобильська катастрофа, тридцяті роковини якої відзначали цього тижня, стала поштовхом до розпаду Радянського Союзу, розпочала відлік до його краху.

Ще перед аварією КДБ попереджало радянське керівництво про структурні недоліки четвертого реактору. Але нічого не було зроблено, аби їх виправити. І от в ніч на 26 квітня стався вибух – в атмосферу потрапило в 400 разів більше радіації, ніж у Хіросімі.

Але намагання режиму приховати масштаб аварії були прикрішими за помилки, які до неї призвели, вважає видання. Спочатку про це взагалі не було жодних новин – перша інформація про значне підвищення радіаційного фону надійшла зі Швеції. Через два дні після вибуху на центральному телебаченні СРСР пролунало коротке офіційне повідомлення. А 1 травня тисячі киян вийшли на демонстрацію, наче нічого не відбулося.

У цей час радянська пропагандистська машина мала зовсім інші завдання, веде далі тижневик. Замість того, аби повідомити про найбільшу ядерну катастрофу в людській історії, газета “Московские новости”, яку публікували дванадцятьма мовами, надрукувала статтю “Отруйна хмара антирадянства”, в якій засуджувала “добре сплановану кампанію з приховування злочинних актів мілітаризму з боку США і НАТО”.

Іноземним журналістам було суворо заборонено відвідувати Чорнобиль. Вся інформація про аварію та її смертельні наслідки була засекречена.

А все тому, що для радянської влади ядерна енергетика була символом технічного прогресу та розвитку, однією з складових “комуністичної утопії”. Але вона ж стала “символом апокаліпсису”.

Як писала нобелівська лауреатка Світлана Алексієвич, в один момент трапилося два лиха: “соціальне, коли перед нашими очима руйнувався Радянський Союз, і космічне – Чорнобиль”.

Останній генсек Михайло Горбачов через багато років після катастрофи сказав, що саме вона була справжньою причиною розпаду Союзу. Адже стала каталізатором гласності, яка “підірвала один зі стовпів системи – брехню”.

З речами на вихід?

Independent публікує результати власного опитування громадської думки, яке виявило, що прихильників виходу Британії з ЄС трохи більше, ніж тих, хто виступає проти цього.

Насправді голоси двох тисяч респондентів розділилися порівну, але очікується, що табір тих, хто хоче, аби Лондон розірвав стосунки з Брюсселем, буде голосувати активніше. Це здебільшого люди старшого віку.

Те саме опитування продемонструвало, що більшість усе ж вважає, що Сполучене Королівство залишиться в складі ЄС. Але ці дані, зазначає видання, можуть негативно вплинути на прихильників цієї позиції, – адже, передчуваючи перемогу, певний процент виборців із цієї групи може вирішити не йти на дільниці.

Та все одно для табору прихильників ЄС є “промінь надії”, додає Independent.

Адже суттєва більшість опитаних вважає, що “ризики виходу з ЄС переважають його переваги”. Тож економічні аргументи можуть відіграти вирішальну роль під час голосування і переконати тих, хто ще не визначився, що Британії варто залишатися в складі об’єднаної Європи, резюмує видання.

Пристрасті в опозиційних лавах

Криза в лавах опозиційної Лейбористської партії набирає обертів, повідомляє Daily Telegraph.

Нещодавно колишній мер Лондона і провідний лейборист Кен Лівінгстон заявив, що Гітлер свого часу підтримував сіонізм і що “ізраїльське лобі” веде проти його партії “добре організовану кампанію”.

Daily Telegraph стверджує, що донори лейбористів занепокоєні, що через цей скандал партія може втратити сотні місць в місцевих радах на виборах наступного тижня.

Є вірогідність, пише газета, що після літнього референдуму щодо долі Великобританії в ЄС, лейбористи спробують переобрати свого лідера Джеремі Корбіна. Багато хто вважає, що він повівся не надто рішуче після заяв однопартійця, бо сказав, що “проблеми не існує”, і не погодився, що партія переживає серйозну кризу.

Вчора один із головних спонсорів лейбористів, Девід Абрахамс, заявив, що їм потрібен “сильний лідер”.

Втім, спроба обрати нового керівника може піти не за тим сценарієм, на який розраховують її ініціатори, попереджає Daily Telegraph. На захист Корбіна можуть стати низові ланки партії, що лише посилить його позиції.

Мистецтво з грифом “Секретно”

Таблоїд Daily Mail розповідає про заочну суперечку, яка сталася між британською урядовою установою та активістами, які виступають за свободу інформації.

У Девіда Кемерона, як і будь-якого іншого прем’єра Британії, є право прикрашати свою резиденцію на Даунінг-стріт предметами мистецтва зі спеціально створеного фонду – Урядової мистецької колекції.

Свого часу редакція Daily Mail звернулася до департаменту, який розпоряджається цим зібранням, з проханням показати копії листів між фондом та офісом прем’єра, аби з’ясувати, які твори можна побачити в інтер’єрі подружжя Кемеронів.

За декілька місяців надійшла відповідь, що чиновники можуть надати лише документи з купюрами. У міністерстві культури пояснили, що розголошення подібної інформації, особливо щодо конкретних кімнат у резиденції прем’єра, де перебуває той чи інший предмет мистецтва, “збільшує ризик злочинних, в тому числі терористичних атак на будинок за адресою Даунінг-стріт 10 та персоналу, який там працює”.

Таке пояснення здивувало організацію “Кампанія за свободу інформації”. Її представник Моріс Френкель заявив, що “майже неможливо уявити”, як знання про місце перебування предметів мистецтва може допомогти злочинцям.

“Вони точно не увірвуться в будівлю, аби щось там вкрасти. Їм все одно, чи висить у якійсь кімнаті Рембрандт чи Пікассо”, – сказав він, назвавши відповідь, яку отримала редакція, “безглуздою”.

Огляд підготував Андрій Кондратьєв, Служба моніторингу ВВС

What’s wrong with the BBC? This entry passed through the Full-Text RSS service – if this is your content and you’re reading it on someone else’s site, please read the FAQ at fivefilters.org/content-only/faq.php#publishers.

Джерело