«Якщо буде 150 тисяч куркулів на Донеччині, то там буде демократія» – Жебрівський
Вже більше ніж рік тому, 12 червня 2015-го, під час візиту до Маріуполя президент України Петро Порошенко представив Павла Жебрівського в ролі нового керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації. Про проблеми та перспективи Донецької області Жебрівський розповів в ефірі радіопрограми «Донбас.Реалії».
– Пане Жебрівський, розкажіть про проект «Донеччина UA: Перезавантаження», з яким Ви приїхали у Київ. Ми багато говорили про нього у нашій програмі. За вашим задумом, проект має налагодити культурний міст між Україною та Донбасом.
– Ну насправді я сказав би не так – між великою Україною і Донеччиною. Донеччина – це є частина України. Якщо ми будемо говорити між Україною і Донбасом, то ми відразу поставимо Донеччину за межі України. Українська Донеччина – ключове завдання, яке я поставив перед командою при приході туди. І зрозуміло, що такий діалог має бути. З минулим міністром Кириленком і теперішнім Нищуком ми домовилися, підписали угоду про гастролі українських театрів на території Донецької області. Фактично щомісяця один або два театри з великої України приїздять, чи то у Краматорськ, чи то Бахмут, чи Маріуполь. Зрозуміло, що ми хотіли на великій сцені у Києві показати наші здобутки. 14 червня ми почали з флешмобу. Була камерна музика, були виступи училищ культури Торецька, Бахмута, Маріуполя. 15 червня була неймовірна вистава Маріупольського драматичного театру «Героям слава». Була присутня дружина президента пані Марина, яка з величезним захватом дивилася цю виставу. Повна зала аплодувала, не відпускала артистів зі сцени. І у четвер це галаконцерт, де були представлені всі фактично районні будинки культури Донецької області, що представили свої здобутки. Це такий місток. Ми дивимося, що показує велика Україна і нам – українській Донеччині теж є чим поділитися, що показати. І нам багато хто пропонував запустити гастролі Маріупольського драматичного театру з цією виставою по всій Україні.
– Схожа ситуація була днями у Києві, коли виступав Луганський драматичний театр, що зараз базується у Сєвєродонецьку.
– Так, дуже потрібне взаємопроникнення. Ми зараз проводимо децентралізацію, мають постати 38 або 42 громади на підконтрольній частині Донеччини. І ми маємо найти партнерів у великій Україні. Наприклад: Маріуполь міста побратими зі Львовом. Волноваха – Івано-Франківська область, Красногорівка – Суми. І ми так хотіли, щоби одна громада мала партнерів із Європейського союзу і з України. 72% жителів Донеччини не були за межами Донецької області, і тільки 10% були за межами України, це включаючи Росію. Це дуже низький відсоток і нерозуміння, чим люди живуть. Їм здається, що так, як вони живуть, – найкраще. І кращого світу немає. Через це ми з ЄС, паном Яном Томбінським ведем переговори про виділення гранту на те, щоби тисяча тих, хто буде очолювати місцеві громади, держслужбовці та ті, хто планує створити свій бізнес, пройшли стажування у Європі.
– 11 червня минулого року під час візиту до Маріуполя Петро Порошенко призначив Вас головою Донецької обласної військово-цивільної адміністрації. Рік Ви перебуваєте на посту. Розкажіть, будь ласка, про свої досягнення.
– Мені вдалося зібрати 15 членів команди, які є однодумцями і створити команду дій.
– Тобто Ви створили команду?
– Ключова задача, з якою прийшла моя команда – введення Донеччини у єдиний український простір. Все інше є засобами, що в культурній сфері, що в освітній, що економічній. Розмовляти українською, жити в Україні має бути модерно і класно. І все це має робитися не через коліно. Власне над цим працюємо. І ми вибрали декілька напрямки нашої роботи. По-перше, це децентралізація. Децентралізація – це альтернатива тій федералізації, що нав'язує нам «рашка». Сьогодні у нас готові 10 громад і ЦВК дозволить нам провести ще у 10 вибори. Власне, у наступному році ми маємо завершити децентралізацію Донецької області. В економіці основне – це демонополізація. В цей рік ми взяли курс на дрібний і середній бізнес. В бюджеті за цей рік ми заклали 100 мільйонів гривень для компенсації по кредитах для дрібного та середнього бізнесу. Тобто на мільярд гривень вони могли взяти кредити. На жаль, на сьогодні тільки на 15 мільйонів кредитного ресурсу люди проявили бажання.
– У чому причина, як думаєте?
– Я думаю, що проблема у тому патерналізмі, який притаманний.
– Люди не звикли вести бізнес?
– Так. Їх потрібно навчити, штовхнути, показати. Я завжди кажу, що якщо буде 150 тисяч куркулів на Донеччині, то там буде демократія. Це буде змагальність, це буде конкуренція, це не буде панування одноосібного тої чи іншої олігархічної групи.
– Хотів розпитати про Вашу команду. Наскільки багато вакантних місць у Донецькій обласній адміністрації.
– На сьогоднішній день на 52% заповнені вакансії.
– Це жахливий показник?
– Ні, це не жахливий показник. Є по деяких департаментах проблеми. По деяких департаментах я б ще й скоротив. Але це було до 1 травня, коли була дуже низька заробітна плата. У рядового співробітника 1300 гривень. Це була можливість за рахунок оцих вакансій доплачувати просто у вигляді премій. Щоби люди могли просто купити собі їсти і водички випити. Мені потрібні такі собі драйвери. На сьогоднішній день я переходжу на проектну роботу, мені потрібний успіх. І кожен департамент тепер має проект, який він має закінчити за рік. Це має бути знаковий проект. Не коротенький, не шорт, а достатньо об'ємний проект, який має засадничо змінити ситуацію у тій чи іншій галузі.
– Ще питання по кадрах. У чому причина кадрового голоду? Низька зарплата?
– Тут дві причини. Перша причина у тому, що обласний управлінський апарат завжди знаходиться в обласному центрі. Міста не мають достатньої кількості управлінців із досвідом. Зараз багато людей виїхало до Києва, хтось залишився у самому Донецьку, хтось поїхав. І вони не дуже поспішають, бо дороге житло у самому Краматорську, ми пробуємо робити ремонти і розселяти, але не в достатній мірі. І друге питання – це безумовно низька заробітна плата. Але сьогодні вже мінімальна заробітна плата в обладміністрації десь 5200 на руки – 5300. Порівнюючи з 1300, що було, це вже інше. За ці гроші дві людини можуть зняти собі квартиру і жити, не чекаючи, якогось житла від адміністрації.
– На днях у нас в гостях був Станіслав Федорчук, ми з ним говорили про кадрову політику Донецькій області. Давайте послухаємо його зауваження.
– Яка модель наразі прийнятна?
– Є ймовірність створення трастових фондів на наступний рік. Але хочу сказати, що я достукався до європейських партнерів. Із 1 травня держслужбовцям підняли посадові оклади. І друге, ми підняли питання у Верховній Раді, що військово-цивільним адміністраціям можна підняти заробітну плату. Через це по мірках Краматорська достатньо висока заробітна плата. Що стосується вакансій тих, які є, то, ви розумієте, що на сьогодні на державну посаду можна тільки за конкурсом піти. На сьогоднішній день вплив на підбір в адміністрації мінімальний. Спеціальна служба проводить ці всі конкурси. У нас в інформаційному управлінні тільки 2 фахові журналісти. Уявіть собі, яка може бути серйозна інформаційна політика. І коли говорили про 1300-1500 гривень зарплати, то зрозуміло, що журналіст на такі гроші не піде.
– Навіть патріот
– Навіть патріот. Мені мало патріотів, мені потрібно, щоби патріот був фахівцем. Мені присилали достатньо багато анкет. Я з деякими спілкувався. Але коли приходили до заробітної плати, вони казали: «Але ж на ці гроші прожити неможливо». І є три речі, які не можна робити: брати хабарі, оптишувати бюджет і брати мзду з бізнесу. А на цю зарплату, яка тоді була, прожити також неможливо.
Error rendering VK.
– У наступному році ми можемо очікувати створення цих трастових фондів?
– Ну звісно, чекаємо. Але мені знадобилося рік часу для того, щоби заробітна плата, яка є в обладміністрації, щоби на цю зарплату можна було прожити.
– А яку Ви бачите цифру гідної зарплати?
– По рівню цін сьогодні мала б бути мінімальна зарплата 500 доларів. І від 500 до 3000 доларів у заступника. Тоді, я думаю, ми зможемо конкурувати із приватними компаніями.
– На початку вашої роботи Ви скаржилися на те, що чиновники нижчого та середнього рівня саботують роботу.
– Саботаж був. Але я увів таке поняття, як чарівний пендєль. Уже півроку такого питання, щоби не виконували моє розпорядження – немає.
– «Чарівний пендєль», що Ви маєте на увазі?
– Рекомендація вести себе чемно і так, як вимагає закон про державну службу.
– Ви нещодавно заявили, що на відновлення Донбасу виділи 2,5 мільярди гривень тільки на цей рік.
– На ці гроші ми плануємо відбудовувати дороги. Але ж вони на балансі «Укравтодору». Якщо б це було у моїй владі, то вже сьогодні б вони стояли відбудовані.
Error rendering VK.
– Раніше Ви говорили про те, що на підконтрольній частині Донецької області за час бойових дій зруйновано дев’ять тисяч об’єктів інфраструктури, планується почати будівництво і ремонт 900 цього року. Що з іншими?
– Щоб було зрозуміло: для прикладу, у нас є програма по дорогах. Для того, щоб на контрольованій українською владою території відбудувати європейські дороги, потрібно 30 мільярдів гривень. Це тільки на дороги. А все інше – ми говоримо про нові соціокультурні об’єкти і багато інших речей. Через це така величезна сума, але це тоді Європа має відпочивати порівняно з Донецькою областю, тобто це має бути енергоефективно, заощадливо, красиво і модерно.
Що стосується об’єктів, які зруйновано. На жаль, коли депутати ухвалювали закон про виділення 2,5 мільярда гривень, записали таку норму, що нам забороняється з цих грошей відновлювати житло поблизу лінії розмежування. Але ми будемо відновлювати – з інших фінансових ресурсів. Тобто ми вкладемо не 2,5 мільярда, а десь 6,1 мільярда гривень.
– Яких?
– Це і перехідні залишки ОВЦА, і соцекономрозвиток, і Державний фонд регіонального розвитку. Ми будемо відновлювати будинки в Мар’їнці, Красногорівці – там, де люди потребують відновлення житла.
– Ви малюєте досить привабливу картинку. А коли ці 900 об'єктів будуть збудовані, чи існують якісь дед-лайни? Тому що часто буває, що будувати почали – а фінансування скінчилось.
– Наступного тижня на сайті ОВЦА будуть вивішені усі 871 об’єкт, які ми плануємо відбудувати за цей фінансовий ресурс. Сьогодні по частині з них є проектно-кошторисна документація, по деяких немає. До речі, для Донецької області – єдиної – ухвалили закон про електронні торги за системою ProZorro. І коли пройдуть торги, буде зрозуміло, коли починається (будівництво – ред.), коли завершується.
Ми запрошуємо наших громадських активістів контролювати виконання цих робіт. Тобто я готовий видавати посвідчення контролера від громадськості на кожен об’єкт.
– Тобто кожен громадський активіст, почувши зараз Вас, може звернутися?
– Так. Припустимо, у місті Покровськ заходять на сайт, бачать ті чи інші об’єкти, які мають відбудуватися. Вони приходять і говорять, що готові контролювати той чи інший об’єкт. Ми готові їм видати посвідчення, і дуже зацікавлені, щоб вони контролювали якість і швидкість реконструкції. Це для нас дуже важливо – щоб не просто розказували, зводили між собою рахунки громадські активісти, а щоб контролювали всі ці речі.
– Дороги – це локомотив, який може перезапустити економіку. Можливо, гроші варто було б у першу чергу спрямувати на ремонт мостів, залізничних шляхів, доріг, а вже потім на відновлення соціальних об’єктів?
– Трішкин кафтан можна тягати туди-сюди, але толку від того не буде. Одному не подобаються дороги, а другий, хто не виїжджає за межі… Ми, в принципі, дивилися в майбутнє. Що стосується доріг – є дороги обласного значення, які мають фінансуватися з обласного бюджету, і є дороги загальнодержавного значення, де з обласного бюджету фінансувати не можна. Ми рахували: для того, щоб зробити дорогу Краматорськ-Маріуполь, потрібно 2,5 мільярда гривень. Ми могли б зробити одну дорогу – якраз в цьому році – і нічого більше.
Більша частина доріг – у власності «Укравтодору», ми не маємо права їх фінансувати. Ми сподіваємося, що з Державного фонду автомобільних доріг будуть виділені гроші. Ми зараз працюємо по другому траншу Європейського інвестиційного банку, і схиляємо представників банку, щоб вони виділили гроші на цю дорогу (Краматорськ-Маріуполь – ред.).
Хочу більше сказати: це не тільки війна вбила дорогу. Я їжджу по багатьох дорогах Донеччини і бачу, що по 20-30 років туди ніхто не заглядав. Так, Донецьк красивий був, Донецьк європейського штибу був, а є дуже багато населених пунктів, куди десятками років не виділялися гроші. Тому для мене стоїть задача відбудувати не тільки те, що зруйновано війною. Задача перед моєю командою стоїть – побудувати нову інфраструктуру.
Ми обрали наступну філософію: освіта – майбутнє України, вода, каналізація і тепло – це забезпечення людей. І, зрозуміло, робота над виділенням фінансового ресурсу на реконструкцію доріг – це має бути з інших джерел.
– Щодо перетину лінії розмежування і контрабанди Георгій Тука – Ваш колишній колега, зараз він став заступником міністра у справах окупованих територій і тимчасово переміщених осіб – активно боровся з контрабандою у себе в області, будучи головою Луганської ОВЦА. А у нещодавньому коментарі він заявив, що після його відставки, за даними волонтерів, ситуація з контрабандою погіршилась. Що відбувається з контрабандою через лінію розмежування в Донецькій області, адже багато журналістів і місцевих жителів бачать вагони з вугіллям, що курсують, а в окупованому сепаратистами Донецьку та інших містах не закінчуються українські товари?
– До цього є декілька підходів. На мій погляд, коли голова обласної державної адміністрації своєю задачею ставить боротьбу з контрабандою – вибачте, мабуть, тоді він не знає, чим йому насправді потрібно займатися. А боротьбою з контрабандою мають займатися силові структури – СБУ, фіскали і так далі. Задача голови ОВЦА – вибачте, давати «чарівного пєндєля» правоохоронним органам для того, щоб вони цим займалися. Не може голова адміністрації стояти і ловити фури. Ти можеш зловити одну, можеш зловити дві, але десять, сто пройдуть. Потрібно займатися господаркою, економікою, соціальною і гуманітарною складовою.
– Тобто протягом цього часу Ви в це не втручались?
– Що значить, не втручався? Кожного понеділка у мене є нарада з правоохоронними і силовими структурами. Кожного понеділка день починається і закінчується роботою з недопущення контрабандних потоків. Але я точно в кущах не сидів і точно не ловив машини. Це класна картинка – взяти з собою камеру і показати, як я зловив машину. Тільки за цей час я можу ухвалити одне, два, три управлінських рішення, які поліпшить життя людей. Кожен повинен займатись своїм.
Функції голови військово-цивільної адміністрації – це координація роботи правоохоронних органів, задання темпоритму. З приводу того, що перетинають – так, перетинають. Тут є два підходи. Дивіться, ми десь мільярд гривень даємо на пенсії, на соціальні виплати для жителів Донецької області, але ми кажемо: продукції української ви не маєте права на ці гроші купити, ви беріть гроші українського бюджету, ідіть в Росію і купуйте російських товар. Я категорично проти того, щоб це був бізнес, але насправді, на моє переконання, той мільярд гривень і ще частина російських грошей, які вони платять, мають бути витрачені на українській території. Це було б правильно.
Error rendering VK.
– Ви прихильник того, щоби не було економічної блокади?
– Ні. Насправді сьогодні робити бізнес з тією територією – це неправильно. Рішення центру було прийнято таке, що підприємства, які зареєстровані на території підконтрольній Україні, але працюють там, можуть поставляти продукцію. Це металургійні заводи, шахти.
– Але вугілля з непідконтрольної території незаконно поставляється?
– Насправді узаконено. Це ті підприємства, які працюють там, але платять податки до українського бюджету. Вони отримують дозвіл із Антитерористичного центру і на підставі закону отримується це вугілля з цієї території. Інше питання, чи то справді вугілля з тих шахт, які платять Україні податки, а туди не досортовується інше. Але це вже інше питання.
(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)