Страх і лють у Стамбулі – преса
Наслідки вибухів у Стамбулі, прірва у світогляді між лондонцями та іншими британцями, вірогідність повторного референдуму у Великобританці, а також глибинні причини “приниження” збірної Англії на Євро-2016 – теми західної преси 29 червня.
Беззахисний Стамбул
Вибухи в стамбульському аеропорту “Ататюрк” знову змусили турків хвилюватися, що війна біля кордонів країни поступово шириться і на мирні міста, пише британська Guardian.
Як зазначає газета, мешканці країни стають дедалі більше наляканими та розлюченими через власну беззахисність.
За останній рік Туреччина постраждала від цілої низки атак, у яких переважно звинувачували або бойовиків угруповання “Ісламська держава”, або курдських повстанців.
Деякі люди розлючені через стан системи безпеки в країніGuardian
“Деякі люди розлючені через стан системи безпеки в країні. Напади смертників також катастрофічно вплинули на туристичний сектор, який є важливою складовою економіки країни”, – зазначає газета.
Видання цитує місцевих жителів, які кажуть, що через побоювання нових атак багато хто навіть не ходять до мечеті під час Рамадану.
Втім, деякі турки використовують соціальні мережі, щоби заявити про готовність боротися далі. Хештег #TurkeyWillNotSurrender (“Туреччина не здасться”) опинився у трендах одразу за #TheGovernmentShouldResign (“Уряд має піти у відставку”), наголошує Guardian.
Лондон – не Британія?
Результати референдуму про вихід Британії з ЄС засвідчили велику різницю у світогляді лондонців та британців з інших регіонів. Про це пише британський журналіст пакистанського походження Сарфраз Манзур у статті для International New York Times.
Автор пише, що коли два місяці тому мером міста обрали Садіка Хана, який також є сином іммігрантів з Пакистану, Лондон заявив про себе як “відкриту, толерантну та гостинну” столицю.
Але “брекзит” довів, що Лондон, де більшість мешканців висловилася за подальше членство в ЄС – це “не вся Англія”, наголошує журналіст.
“Багатьом з нас результати референдуму нагадали, що ми живемо не тільки у Лондоні Садіка Хана, але також і у Британії Найджела Фараджа, лідера партії UKIP. Хоча взагалі-то референдум стосувався Євросоюзу, головним його питанням була імміграція”, – наголошує автор.
На його думку, у Британії вирує “культурна війна”, адже молоді освічені люди, які живуть у великих містах та багато подорожують, бачать світ зовсім не так, як населення решти країни.
“Вулиці Лондона і досі відчуваються знайомими та безпечними, наче вдома. Але мене хвилює те, що починається за його межами”, – резюмує автор.
Чи буде повторний референдум?
Наскільки реальною є вірогідність другого референдуму у Британії? Британська Independent пише, що ця ідея може здаватися безглуздою, адже з моменту голосування про “брекзит” минуло лише кілька днів.
“Але якщо події минулого тижня чомусь нас і навчили, то це очікувати неочікуваного”, – зазначає видання.
Ми не пропонуємо анулювати результат, просто дайте ще один шанс тим самим людям, які вже проголосувалиРічард Бренсон, засновник компанії Virgin
Independent нагадує, що петиція з проханням про нове голосування зібрала вже чотири млн підписів. До того ж, ідею повторного референдуму підтримали такі провідні постаті як міністр охорони здоров’я Джеремі Хант, депутат-лейборист Девід Леммі та засновник компанії Virgin сер Річард Бренсон.
“Ми не пропонуємо анулювати результат, просто дайте ще один шанс тим само людям, які вже проголосували”, – цитує видання заяву пана Бренсона.
Інші прихильники другого референдуму заявляють, що виборців “ввели в оману” обіцянками про скорочення кількості іммігрантів та додаткове фінансування для британської системи охорони здоров’я, додає видання.
Занадто м’які англійці
Англійські футболісти є “занадто м’якими фізично та морально”. Саме в цьому полягає причина “приниження” збірної на Євро-2016, пише колишній футболіст “Ліверпуля” Джеймі Каррагер у Daily Mail.
“Вони тренуються на бездоганних полях та грають у новій екіпіровці кожного дня. Все робиться для того, щоби вони сконцентрувалися на футболі. Ми думаємо, що перетворюємо їх на чоловіків, а насправді робимо з них дітей”, – обурюється пан Каррагер після поразки англійців від збірної Ісландії.
Він зазначає, що в Англії футболістів “розбещують” з молодого віку. Доходить до того, що гравці віком 12 або 13 років вже мають власних агентів. Але гравців ніколи не змушують нести відповідальність за поразки, адже переважно у провалах звинувачують тренерів або функціонерів, додає екс-футболіст.
Цього ж разу, вважає автор статті, провина за результат лежить саме на футболістах. На його думку, вони просто зламалися, коли справа дійшла до вирішальних моментів.
“Чому еліта англійського футболу не може впоратися з такими моментами? Чому футбольні академії випускають таких гравців? Футболісти більше не думають на полі. Ви мене про це не просили – такі фрази найчастіше чують тренери”, – пише екс-гравець.
“Дух та характер – це, мабуть, найважливіше у футболі. Чи любить гру це покоління? Я не певен”, – додає він.
Яна Люшневська, Служба моніторингу BBC