Війна Московії проти України унеможливила подальше існування нинішньої України.

Сьогоднішня Україна не має майбутнього.
Україна олігархату та електорату не має майбутнього.
Українській державі, яка вона є, залишилося недовго. Ймовірно, два-три роки, можливо трохи більше, можливо, що менше. Всі, хто уособлює українську владу, вже готові перебазуватися в більш-менш спокійні країни, мають там маєтки, завбачливо перевели свої гроші за кордон. Вони не будуть обороняти країну від масштабного вторгнення, не будуть жертвувати не лише власними життями, але й своїми статками для зміцнення обороноздатності.

Разом з сьогоднішньою Україною не має майбутнього значна частина населення.
Себто, якесь майбутнє у території та у частки населення буде, але то вже не майбутнє України. Це майбутнє московських протекторатів, лугандонів, приватних армій, банд, жорстокої партизанської війни, громадянської війни всіх проти всіх. Відносно пощастить тим, хто опиниться на територіях, які візьмуть під контроль Польща, Угорщина, Румунія, Білорусь. Менше пощастить тим, чию землю контролюватиме Московія.
І запобігти такому – держава не може і не хоче. Все, що роблять наші можновладці – встигнути якомога більше вкрасти і вивезти за кордон.  Якщо ви сподіваєтеся на державу, ліпше емігруйте просто зараз, пожалійте своїх дітей і онуків. Вони не винні в тому, що ви дурні. Вивезіть їх в іншу країну.

Збройні Сили не спроможні ані зупинити великий наступ Московії, ані зупинити внутрішній розпад країни. МВС буде одним з хижаків, значна частина у разі наступу Московії перейде на її бік, як воно вже було на окупованих землях, а у разі розпаду -першими шматуватимуть країну. Так, і в МВС є здорові сили, але на місцях і в центрі зберегли вплив старі кадри.
Всі переможні реляції про нові Збройні Сили є хуцпою. Тому що ніяких нових Збройних Сил ми не маємо. Маємо частково реанімовані залишки радянських військ, без належного комплекту озброєння і військової техніки, без воєнного виробництва, без дієвої логістики, без ефективної системи підготовки, із традиціями і мораллю, які ґрунтуються на найгірших залишках радянщини і лихих дев’яностих. Такі Збройні Сили неспроможні самостійно протистояти війську Московії.  І в найближчі роки не будуть спроможні, що добре усвідомлюють і керманичі держави, і військова верхівка. Бо маленьке і погано озброєне пострадянське військо завжди програє великому і краще озброєному пострадянському війську.

Остаточне руйнування України в нинішніх кордонах може статися за різними сценаріями.

Внутрішня смута, боротьба за контроль ресурсів між кланами, організація масових виступів населення через людожерські дії влади, кров, руйнація єдиної системи державного управління, остаточна втрата контролю над землями, потрапляння їх під зовнішнє управління. Значна частина території потрапить під московське керування. Це основний сценарій, який успішно втілює Московія, сценарій, який цілком задовольнить більшість зовнішніх гравців і за яким де факто діє українська влада.

Нарощування військових зусиль Московією, стратегічна або фронтова наступальна операція, остаточне руйнування господарського комплексу, далі на решті наших земель – внутрішня смута. Це другий сценарій, якщо перший чомусь не спрацює.

Такому можна запобігти.

Ми мусимо стати могутніми, або нас не буде.

Для нас все впирається в спроможність силою, зброєю оборонити себе. Забудьте про «захід нам допоможе». Жодна допомога без нашої спроможності і готовності боротися до кінця нічого не вирішить. Ніхто воювати за вас не буде. Навіть просто допомагати не буде ніхто, якщо ми самі не готові битися на смерть, якщо ми самі не готові оборонити своє землю за будь-яку ціну і силою взяти свою волю.

А тепер про головне.

Як оборонити.

Тотальна війна, тотальний опір.

Вміння і готовність знищувати окупантів і колаборантів завжди і всюди, без вагань.

Для такого потрібно, щоб самі громадяни були навчені, організовані в загони, злагоджені, мали зброю і боєприпаси. Не мисливську зброю і мисливські набої, а бойову зброю і бойові боєприпаси.

Це те, що я називаю територіальною обороною (ТрО).
Це принципово інші засади ніж ті, які просуває Генеральний штаб.
Речники і представники Генерального штабу з 2014 року регулярно проголошують про створення сил територіальної оборони, про комплектування їх на добровільних засадах, про участь в тому процесі громадянських об’єднань як «громадського резерву», про їхню підготовку.
На словах одне, в житті не просто інше, а протилежне їхнім словам.

Концепція ТрО за Генеральним штабом має три засадничі вади, через які її неможливо запровадити в принципі. Кожної з трьох вад достатньо, щоб ТрО не спрацювала, утрьох разом вони руйнують все гарантовано.

1. Комплектування, мобілізаційний принцип.

Попри проголошену добровільність, насправді списки підрозділів ТрО заповнюються за звичайною для військкоматів традицією людьми з картотек.
Наразі держава виявилася неспроможною виконати плани часткової мобілізації навіть кількома хвилями для регулярних військ. Відмобілізувати в потрібні терміни сотні тисяч військовозобов’язаних для ТрО годі і мріяти.
За сигналом збору більша частина з них просто не прибудуть до військкомату. Ті, що прибудуть, не мають підготовки і неспроможні виконувати завдання за призначенням.
Стверджую це відповідально, оскільки резервісти Українського Легіону за погодженням з військовими комісаріатами намагалися зібрати приписаних до загонів оборони в двох районах Києва. З кількох сотень приписаних погодилися менше десятка. В інших районах не краще.
Водночас на прикладі Українського Легіону ми маємо шалений опір добровольцям. Всі ті, хто пройшов у нас військову підготовку, не був відправлений у війська і пройшов у 2014-2015 роках комісію для зарахування до підрозділів ТрО, нарешті опинилися поза списками таких підрозділів.

Жодних пояснень, чому так, ми досі не отримали.

Військкомати розглядають добровольців, приписаних до підрозділів ТрО, лише як резерв для наступної черги мобілізації, і призивають їх першими. Це дійсно дозволяє військкоматам спростити для себе виконання плану мобілізації, але повністю зруйнувало підрозділи ТрО. До того ж вимоги до добровільних резервістів ТрО набагато вищі, ніж для до мобілізованих у війська. Попри слова речників про комплектування загонів резервістами з обмеженим станом здоров’я, більшість військкоматів відмовляли нам в цьому, посилаючись на відсутність офіційних розпоряджень. А виступи речників на прес-конференціях у справу не підшити. Виходить так, що всіх здорових відмобілізували, обмежено придатних вони брати не хочуть, тому у списках залишаються лише мертві душі.

Що треба робити?

Треба не брехати суспільству, а дійсно працювати з реальними воєнно-патріотичними організаціями. Без нас сили ТрО не будуть укомплектовані ніколи.

2. Обмеження підготовки навчальними зборами.

Лише зборова підготовка не дає і не може дати потрібного результату з двох причин. Перша причина – фінансові обмеження. Фінансування не дозволяє і не дозволить організувати регулярну підготовку на зборах навіть оргядра підрозділів ТрО. Друга причина – відсутність регулярної підготовки між зборами зводить нанівець навіть результати тих зборів, що проводилися. Люди просто втрачають набуті вміння, про формування навичок взагалі не йдеться.

Що треба робити?

Проводити регулярну підготовку в позаробочий час спільними зусиллями збройних сил і воєнно-патріотичних організацій, як це роблять резервісти в скандинавських і балтійських країнах. В Україні таку регулярну підготовку проводить Український Легіон, але на відмінність від європейської практики ми це робимо самотужки, без будь-якої участі військових. Наші навчальні підрозділи підготовлені набагато краще ніж ті люди, що навчалися на зборах, проведених військовими. Звичайно, таку підготовку можна організувати лише з добровольцями. З примусово приписаними вона неможлива за визначенням.

3. Наслідком хибних принципів комплектування і підготовки є терміни приведення в бойову готовність, які роблять саму концепцію сил ТрО безглуздою.

Передбачено, що роти охорони мають бути готові до виконання завдань за призначенням за чотири доби після оголошення тривоги або збору, загони оброни за п’ять діб. Досвід і нашої війни, і війни Московії проти Грузії свідчить, що за п’ять діб починати діяти буде просто запізно. Але і за п’ять діб відмобілізовані підрозділи, які не пройшли завчасну підготовку і залагодження, будуть небоєздатними.

Що треба робити?

Мати терміни приведення у бойову готовність для рот охорони до 6 годин, загонів оброни – до доби, окремих стрілецьких батальйонів -до трьох діб. При тому для оргядра і частини підрозділів мати готовність в 4 години.
Досягти такого можна лише з добровольцями, які навчаються і тренуються регулярно між зборами.
Для такого треба змінити порядок забезпечення підрозділів ТрО зброєю. Штатна зброя оргядра і підрозділів з готовністю в 4 години має бути видана особовому складу і зберігатися вдома у сейфах рот охорони і загонах оборони або у особового складу, або безпосередньо у віськкоматах.

Ресурси для підготовки підрозділів ТрО мають виділяти як Збройні Сили – зброю, боєприпаси, техніку, військові полігони і стрільбища, так і органи місцевого самоврядування із місцевих бюджетів.

Для підготовки командного та інструкторського складу для сил ТрО оптимальним варіантом є створення центрів підготовки резервістів при воєнних кафедрах ВНЗ з подвійним фінансуванням з боку Міністерства оборони і з боку місцевих бюджетів. На такі центри додатково треба покласти  атестування і сертифікацію інструкторів з бойової підготовки для ТрО.

Для організації індивідуальної підготовки бійців і злагодження підрозділів створити комунальні центри підготовки ТрО, які водночас використовувати для допризовної підготовки підлітків, проведення воєнно-патріотичного виховання і розвитку воєнно-прикладних видів спорту.

Наші рекомендації не є новими, вони неодноразово надавалися вищим органам державного і військового управління. Попри їхню обґрунтованість, попри позитивний досвід, набутий Українським Легіоном, іншими воєнно-патріотичними об’єднаннями і відсутність позитивних результатів такої підготовки у Збройних Силах, військові вперто тримаються за свої помилки.

Сподіваюся, що це лише помилки.

Про відповідальних громадян

Ідея відповідального громадянина, започаткована в Україні з одного боку респонсистами, з іншого боку «Поступом», набуває розвитку, поширюється обговорення її експертами і громадянськими активістами.

Перший принцип відповідального громадянина – готовність і навченість захищати свою країну зброєю.

Утворюючи дієві сили ТрО ми де-факто формуємо верству відповідальних громадян. Ми можемо робити це легально і на законних підставах. Крім зміцнення оброни країни, це єдина на сьогодні можливість об’єднання відповідальних і патріотично налаштованих громадян попри будь-які ідеологічні, партійні, релігійні та інші розбіжності.

Це створення сили, яка буде спроможна не лише дати відсіч будь-якому агресору, але й втримати країну від руйнування через внутрішні чвари, через амбіції місцевих царьків і через сепаратизм кримінального бізнесу.

Що робити вам?

Прийти у військкомат і написати офіційну заяву про зарахування на службу в резерві підрозділу ТрО. 

Зв’язатися з представниками Українського Легіону і долучитися до наших дій. 

Святослав Стеценко,

Голова Українського Легіону

Джерело