Оголошене чергове перемир’я обернулося для жителів окупованого Торезу – міста, поруч з яким бойовики збили з «Буку» малайзійський «Боїнг» – регулярними щоденними залпами гармат та систем залпового вогню у супроводі кулеметних та автоматних черг. Щодня на Торезькому танковому полігоні «ДНР» проводять навчання окупаційні війська Російської Федерації. Залпи гармат такі потужні, що ходять ходуном вікна осель та інколи спрацьовує аварійна сигналізація в припаркованих автомобілях. Бажана тиша змінилася повсякденною канонадою.

Люди втомилися від війни. Мабуть, важко знайти когось, кому ці гарматні постріли до вподоби.

Фото автора: військова машина окупантів біля зупинки «Центральне селище»

Показова розмова на автобусній зупинці. Сильно стріляють. Спочатку гармати. Потім системи залпового вогню. Стріляють так, що і глухий почує. Сказавши пару нецензурних слів, поважного віку сивий чоловік згадує той час, коли був динамітний склад для місцевого кар’єру. Саме для випробування якості партій динаміту і був створений на тому березі ріки Севастянівки полігон для випробування вибухівки.

«Може, саме тому там влаштувати танковий полігон, який не дає нам спокою» – бідкається дідусь.

Інша сцена та розмова між школярами на зупинці «Палац культури Маяковського».

Третя година дня, четвер. Діти вийшли зі школи для того, щоб їхати додому. Чекають на автобус. Мирне голубе небо. Зелені ялинки біля зупинки. Але з-за повороту замість довгоочікуваного автобусу з’являється колона військових машин. На першій військовій машині стоїть за величезним кулеметом на стійці військовий в балаклаві, тримаючи руки на рукоятці. Він пильно вдивляється в людей на зупинці.

Налякані діти притихли, з жахом дивляться на тентовані «КамАЗи» та «Урали», які везуть в Україну смерть. Проїхало десь дванадцять військових вантажівок. А на останній знову за кулеметом з руками на рукоятці стоїть кулеметник. Цей вже був без балаклави з червоним обличчям. Діти переглянулись та сказали тихо: «На вигляд справжні фашисти!»

Фото автора: військова машина у хмарі пилу на роздовбаній дорозі

На іншій зупинці автобусу «Центральне поселення» – чотири військових Російської Федерації злізли з пари тентованих військових авто, доки їхній офіцер пішов скупитися до крамниці. Маленькі на зріст, як і їх «великий Путін», з червоними в вуграх обличчями почали чіплятися до дівчат, які чекали на автобус, повертаючись додому з місцевого професіонального технічного училища. «Кавалери-окупанти» голосно реготали, а дівчата здебільшого мовчали.

Підійшов автобус. Дівчата почали сідати. Одна з них, набравшись хоробрості, повернулася та сказала: « У вас что, все такие? Вас что, в России не кормят?» Почервоніли, як буряк, залицяльники, залишилися на зупинці, так і не знайшовши слів у відповідь.

По порізаній фрезами дорожніх ремонтників дорозі Донецьк-Луганськ, піднімаючи у гору пилюку, ідуть різні військові машини окупантів. Інколи чутно регіт молодих військових, але здебільшого вони мовчки дивляться переляканими очами, бо сміятися не можуть, так як вдягнули балаклави, боячись бути впізнаними. Ось такі вони вояки з Російської Федерації – навіть обличчя бояться показати.

Здивування та розпач у перехожих викликають пофарбовані у біле військові машини. Трапляються і такі. Може Путін думає організувати після свого вторгнення, вбивств, мародерства, нищення підприємств та осель виставу введення «миротворчих сил»? Саме таку думку викликають білі тентовані авто з військовими. Пилюка сідає на ці білі машини і вони стають сірими! До того, як почнеться вистава, їх доведеться добре помити. Кого хоче ввести в оману кремлівський господар?

Серед народу окупованих територій росте незадоволення існуванням «сірої зони» «ДНР», навіть у тих, хто колись кликав «Путин, введи войска». Якій людині при здоровому глузді може подобатися війна, залпи гармат, брязкіт вікон від вибухів, вбивство дезертиром з батальйону «Сомалі» зґвалтованого ним хлопчика та його батька на околиці міста?

Фото автора: перефарбована у білий колір військова вантажівка

Як би не робили спроби пропагандисти з російських ЗМІ створити лубочні картини «всенародного щастя» в «ЛНР» та «ДНР» та Росії і всенародної підтримки політики Путіна, для більшості людей вже давно стала ясна одна істина – зупинити війну може тільки правда, коли війну назвуть війною, а того, хто її почав, визнають агресором.

Мирослав Тямущий, пенсіонер, м. Торез

Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Надсилайте ваші листи: DonbasLysty@rferl.org

Джерело