18 листопада відбудеться врочисте відкриття нового органного залу на вулиці Римарській в Харкові. І ця подія дійсно є визначною для нашого міста. Проте не все так просто. Адже в Харкові вже існує ще з радянських часів органний зал з прекрасним інструментом, який знаходиться, як відомо, в приміщенні Успенського собору. Тепер цей зал зібрались закрити, а орган демонтувати. Такий крок влади, котра зважилася відібрати в харківської громади її власність є цинічним. Адже органний зал на вулиці Університетській давно став неначе музичною візитною карткою нашого міста. Харків’яни його дуже полюбили. Сюди приходили люди різного віку, різних віросповідань, щоб послухати чарівні звуки прекрасного інструменту, на який скидалися ледь не всім Радянським Союзом.

Головним доводом “наших” можновладців є те, що орган не є православним музичним інструментом, і тому йому не місце в православному храмі. Так, дійсно, орган використовується переважно в Римо-Католицькій Церкві. Успенський собор є православним. Проте таке поєднання цілком закономірне для Харкова, який завжди вирізнявся толерантністю до різних віросповідань. На жаль, хтось намагається вбити клин у ці дружні взаємовідносини. Таким деструктивним намаганням є демонтаж органу в Успенському соборі. Що це, як не намагання зруйнувати те, що вирізняло наше місто з поміж інших українських міст, а саме його багатогранність та духовність? Натомість харківські горе-політики явно заграючи перед північним сусідом готові принести в жертву унікальність нашого міста. І це в той час, коли в Україні на її східних теренах йде війна. А де ж наше прагнення до євроінтеграції? Адже світ, куди ми прагнемо, відрізняється від нас своєю історією та культурою. Її кращі представники подарували світові визначні твори мистецтва та здійснили технічну революцію в світі. Свого часу в Харкові проживала, зокрема, велика німецька громада, вплив якої особливо помітний в архітектурі нашого міста. Також цей вплив помітний і в науковій та мистецькій сферах. Так в Харківському університеті свого часу викладав філософію та історію римської літератури відомий німецький філософ Йоганн-Батіст Шад, який народився в Німеччині, а згодом переїхав до нас у Харків.

Наше місто вважалося одним з центрів європейської культури, носієм якої був і наш Григорій Савич Сковорода, котрий також жив у нашому місті. Харків з гастролями відвідували провідні європейські та російські театри, видатні музиканти, такі як П.І. Чайковський, А.К. Глазунов, Л.С. Ауер, брати Рубінштейни, С.В. Рахманінов, А.Н. Скрябін, С.І. Танєєв, Г. Венявський, П. Сарасате, Ф. Шаляпін, М. Баттістіні, Тітта Руффо. Водночас в Харкові процвітало українське мистецтво, представлене Г. Сковородою, Г. Квіткою-Основ’яненком, П. Гулаком-Артемовським, М. Лисенком, М. Садовським, М. Кропивницьким, Б. Лятошинським, Л. Курбасом, С. Васильківським, В. Кричевським, М. Бекетовим, Г. Хоткевичем, М. Кулішем, Ю. Шевельовим та іншими сподвижниками нашої культури, котрі творили, спираючись на кращі здобутки національної та світової культури.

Демонтаж органу в Успенському соборі — це не перший випадок вандалізму з боку місцевої влади. На її рахунку руйнація театру Музкомедії на вулиці Благовіщенський (колишня К. Маркса), Оперного театру на вулиці Римарській. Варто згадати також, що в кінці 80-х була зруйнована філармонія на вулиці Сумській. Тепер на черзі органний зал на вулиці Університетській.

Виникає питання – чому харківська влада так не любить мистецтва? Чим завинив орган перед нею? Що не так у тому, що орган знаходиться в Успенському соборі? Адже де як не в храмі має знаходитися орган, що вважається сакральним музичним інструментом і звук якого потребує відповідного приміщення. Тому саме в соборах і влаштовують органні зали по всьому світу. Подібна практика існує і в нас в Україні. Просто в залежності від регіону, органи встановлюються або в костелах на заході, або в православних храмах на сході.

Так, наприклад, в місті Дніпро органний зал облаштований у православному Свято-Миколаївському храмі. Там також був конфлікт спричинений рейдерськими захопленнями цього храму з боку Української православної церкви Московського Патріархату. Проте дніпровській міській владі вдалося врегулювати даний конфлікт і залишити органний зал в стінах Свято-Миколаївського собору. Виникає питання – чому ж харківська міська влада не змогла вирішити даної проблеми, відмовившись від органного залу в Успенському соборі?

Хтось мабуть подумає, що автор цих рядків проти нового органного залу в Харкові. Зовсім ні, я як людина, що має безпосереднє відношення до світу мистецтва, навпаки за те, щоб таких залів було якомога більше. Адже в Європі, що славиться своїми храмами, де практично в кожному соборі є свій орган, кожна людина має змогу почути чарівний звук цього інструменту. Можливо цим пояснюється і той високий рівень духовної культури, який демонструють європейці в усьому світі. Тому, якщо ми хочемо бути європейцями, слід подбати передусім про духовний розвиток нації. Саме тому слід піклуватися про те, щоб кожна без винятку людина, не зважаючи на її походження та соціальний статус мала змогу долучитися до світу культури та мистецтва. Тож варто зберегти наш славетний орган в Успенському соборі, щоб він продовжував радувати нас і наших нащадків.

Максим ЧЕРЕМСЬКИЙ,
Харків